Те, що Росія все ж поставить ракетно-зенітні комплекси С-300 режимові Башара Асада, до останнього часу викликало сумнів навіть у тих, хто був упевнений у прагненні Москви підтримати свого давнього союзника, змученого в боротьбі з повстанцями. У подібних ситуаціях – коли постачання зброї могли призвести до серйозного нерозуміння із західними країнами – Москва нерідко відступала, і якщо остаточно не відмовлялася від постачань, то принаймні брала паузу. Але цього разу нічого подібного не відбувається: про постачання говорить і сам президент Сирії Асад, і російські офіційні особи це підтверджують.
Причиною такої готовності наплювати на Захід і можливе загострення ситуації в регіоні став звичайнісінький страх. У Москві не хочуть повірити в те, що президент Асад не може виграти війну і втриматися в кріслі свого батька. Рішення Євросоюзу відмовитися від ембарго на постачання зброї сирійській опозиції тільки наблизило крах режиму – і тому було вирішено поставити йому зброю, що цілком здатне не тільки привести до перемоги над повстанцями, а й перетворити на руїни саму Сирію.
Втім, не тільки Сирію. Поява С-300 в регіоні здатна призвести якщо не до нової війни на Близькому Сході, то до нових локальних конфліктів. Асад просто змушений купувати лояльність ліванської «Хезболли», чиї бойовики б’ються на боці урядових військ. І він може захотіти повернути собі прихильність терористів із «Хамасу», чия адміністрація у Смузі Газа перемикається на спонсорів із країн Перської затоки. І те, й інше означає, що російські комплекси можуть опинитися в розпорядженні радикальних угруповань – і навряд чи Ізраїль, на чию безпеку вони роблять замах, буде сидіти склавши руки.
Можливим рішенням виглядає знищення комплексів ще на сирійській території – російські іграшки для Асада просто не повинні стати працездатними. Але ізраїльська операція, провокована російською недалекоглядністю, може призвести до серйозних наслідків не тільки у відносинах Ізраїлю з арабським світом, а й у стосунках єврейської держави і Росії. І це при тому, що після Арабської весни іншого реального партнера – крім Ізраїлю – у Росії в регіоні просто немає. Асад, який живе в руїнах і множить руїни – не рахується.
Так Росія Путіна й справді перетворюється на Радянський Союз. Не тільки в появі зірки Героя праці, лакуванні Сталіна і повернення меморіальної дошки Брежнєву. А тому, що стає таким же палієм війни на Близькому Сході, яким був Радянський Союз – зухвалим, закомплексованим і недалекоглядним.
Віталій Портников – журналіст Радіо Свобода
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
Причиною такої готовності наплювати на Захід і можливе загострення ситуації в регіоні став звичайнісінький страх. У Москві не хочуть повірити в те, що президент Асад не може виграти війну і втриматися в кріслі свого батька. Рішення Євросоюзу відмовитися від ембарго на постачання зброї сирійській опозиції тільки наблизило крах режиму – і тому було вирішено поставити йому зброю, що цілком здатне не тільки привести до перемоги над повстанцями, а й перетворити на руїни саму Сирію.
Втім, не тільки Сирію. Поява С-300 в регіоні здатна призвести якщо не до нової війни на Близькому Сході, то до нових локальних конфліктів. Асад просто змушений купувати лояльність ліванської «Хезболли», чиї бойовики б’ються на боці урядових військ. І він може захотіти повернути собі прихильність терористів із «Хамасу», чия адміністрація у Смузі Газа перемикається на спонсорів із країн Перської затоки. І те, й інше означає, що російські комплекси можуть опинитися в розпорядженні радикальних угруповань – і навряд чи Ізраїль, на чию безпеку вони роблять замах, буде сидіти склавши руки.
Можливим рішенням виглядає знищення комплексів ще на сирійській території – російські іграшки для Асада просто не повинні стати працездатними. Але ізраїльська операція, провокована російською недалекоглядністю, може призвести до серйозних наслідків не тільки у відносинах Ізраїлю з арабським світом, а й у стосунках єврейської держави і Росії. І це при тому, що після Арабської весни іншого реального партнера – крім Ізраїлю – у Росії в регіоні просто немає. Асад, який живе в руїнах і множить руїни – не рахується.
Так Росія Путіна й справді перетворюється на Радянський Союз. Не тільки в появі зірки Героя праці, лакуванні Сталіна і повернення меморіальної дошки Брежнєву. А тому, що стає таким же палієм війни на Близькому Сході, яким був Радянський Союз – зухвалим, закомплексованим і недалекоглядним.
Віталій Портников – журналіст Радіо Свобода
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
