Туреччину цими вихідними сколихнули антиурядові протести. Поштовхом до масових акцій стали дії поліції у п’ятницю минулого тижня, коли правоохоронці використали сльозогінний газ проти демонстрантів, які виступають проти забудови парку неподалік площі Таксім. Гасла обурених турків швидко набули політичного характеру, і вже ввечері у суботу інформаційні агенції повідомляли про 20 тисяч протестувальників у Стамбулі, які вимагають відставки прем’єра Реджепа Ердогана.
Сам Ердоган натомість закликав мітингувальників до спокою, застерігаючи, що їхні дії можуть призвести до небажаних актів насильства. «Демонстранти б’ють вікна у місцевих крамницях – це демократія, по-вашому? Вони кажуть: Ердоган – диктатор. Я не маю чим відповісти, якщо вони називають диктатором людину, яка присвятила себе служінню своєму народу», – наголосив турецький прем’єр.
Акції, які розпочалися в Стамбулі, знайшли підтримку в низці інших турецьких міст, зокрема Анкарі та Ізмірі. За два дні багатотисячних мітингів поліція затримала майже дві тисячі людей, лише у неділю внаслідок сутичок із правоохоронцями постраждали близько 200 осіб.
Керівництво Євросоюзу вже висловило занепокоєння подіями у Туреччині, однак вказало при цьому на «непропорційне застосування поліцією сили проти демонстрантів».
Натомість Реджеп Ердоган (який, попри протести, досі користується немалою підтримкою серед значної частини населення) заявляє: «На жаль, протягом останніх кількох днів ми стали свідками небажаних інцидентів та провокацій. Проти нас використовують методи, якими послуговуються для протистояння з урядами та створення хаосу, що неминуче означає загрозу для демократії».
Обмеження не до душі
Самі мітингувальники натомість стверджують, що Ердоган «ховає світську Туреччину» – такий надпис був на плакатах деяких учасників акцій протесту. Вони незадоволені політикою правлячої консервативної «Партії справедливості і розвитку», представників якої зараховують до поміркованих ісламістів.
Ця політична сила, зокрема, заявляла про ініціативу обмежити продаж у країні алкоголю, а також ухвалити закони, які обмежували б привселюдний вияв почуттів. Тож більшість серед мітингувальників – це молодь.
У лавах учасників масових акцій протесту у Туреччині також представники мистецької сфери. Вони, зокрема, обурені наміром влади цензурувати, як вони кажуть, репертуари театрів. Окрім того, акторів можуть позбавити статусу державних службовців – раніше турецький уряд спеціально запровадив для них такий привілей, щоб якось розвивати мистецтво. Однак за роки правління консервативної «Партії справедливості і розвитку» з Туреччини виїхало чимало діячів культури, зокрема й нобелівський лауреат, письменник Орхан Памук.
Сам Ердоган натомість закликав мітингувальників до спокою, застерігаючи, що їхні дії можуть призвести до небажаних актів насильства. «Демонстранти б’ють вікна у місцевих крамницях – це демократія, по-вашому? Вони кажуть: Ердоган – диктатор. Я не маю чим відповісти, якщо вони називають диктатором людину, яка присвятила себе служінню своєму народу», – наголосив турецький прем’єр.
Акції, які розпочалися в Стамбулі, знайшли підтримку в низці інших турецьких міст, зокрема Анкарі та Ізмірі. За два дні багатотисячних мітингів поліція затримала майже дві тисячі людей, лише у неділю внаслідок сутичок із правоохоронцями постраждали близько 200 осіб.
Керівництво Євросоюзу вже висловило занепокоєння подіями у Туреччині, однак вказало при цьому на «непропорційне застосування поліцією сили проти демонстрантів».
Натомість Реджеп Ердоган (який, попри протести, досі користується немалою підтримкою серед значної частини населення) заявляє: «На жаль, протягом останніх кількох днів ми стали свідками небажаних інцидентів та провокацій. Проти нас використовують методи, якими послуговуються для протистояння з урядами та створення хаосу, що неминуче означає загрозу для демократії».
Обмеження не до душі
Самі мітингувальники натомість стверджують, що Ердоган «ховає світську Туреччину» – такий надпис був на плакатах деяких учасників акцій протесту. Вони незадоволені політикою правлячої консервативної «Партії справедливості і розвитку», представників якої зараховують до поміркованих ісламістів.
Ця політична сила, зокрема, заявляла про ініціативу обмежити продаж у країні алкоголю, а також ухвалити закони, які обмежували б привселюдний вияв почуттів. Тож більшість серед мітингувальників – це молодь.
У лавах учасників масових акцій протесту у Туреччині також представники мистецької сфери. Вони, зокрема, обурені наміром влади цензурувати, як вони кажуть, репертуари театрів. Окрім того, акторів можуть позбавити статусу державних службовців – раніше турецький уряд спеціально запровадив для них такий привілей, щоб якось розвивати мистецтво. Однак за роки правління консервативної «Партії справедливості і розвитку» з Туреччини виїхало чимало діячів культури, зокрема й нобелівський лауреат, письменник Орхан Памук.
