Київ – Естонія ділиться досвідом впровадження електронного урядування з Україною. Маючи доступ до інтернету, естонці можуть, наприклад, реєструвати шлюб або контролювати державні витрати. В Україні, де уряд обіцяв втілити систему електронного урядування до 2015 року, поки що все обмежується переважно оновленням офіційних веб-сайтів найвищих органів влади.
Нині естонець може зареєструвати приватне підприємство за одну годину, оминаючи так звані «коридори влади». Для цього йому достатньо увійти на інтернет-ресурс електронного уряду та використати власну ID-картку. Натомість українцю доведеться подати заяву в районну державну адміністрацію, зачекати мінімально добу, поки підприємство внесуть до державного реєстру, далі віднести пакети документів до районної державної податкової інспекції та Пенсійного фонду – і знову чекати, поки їх опрацюють. Але вже впродовж трьох діб. Ще варто врахувати марнування часу в довжелезних чергах. Тільки після проходження усіх цих етапів суб’єкт підприємницької діяльності буде зареєстрованим.
Електронний уряд – єдина система автоматизованої взаємодії органів державної влади з громадянами. У ній відбувається безперервний рух документу між відомствами та існує можливість здійснення паралельних операцій з метою економії часу. Саме тому такий спосіб урядування має свої очевидні переваги, щонайменше – прозорість та зручність.
В Естонії існує понад 1000 громадських точок доступу в інтернет, там він є навіть у лісі. У країні видано понад 1,1 мільйона смарт ID-карт (усього населення Естонії – це 1,3 мільйона осіб), що зокрема дає можливість вільного пересування шенгенською зоною чи оплати послуг замість банківської картки. А ось паспорт є необов’язковим. Навіть одружитися чи проголосувати естонець може онлайн. Крім того, завдяки електронному уряду естонський громадянин має доступ до перегляду надходжень та витрат державного і місцевих бюджетів.
Естонський уряд перейшов на електронну мережу документації у 2000 році. Нині до електронного обміну документами долучилися понад півтисячі установ органів виконавчої влади. Єврокомісія визнала естонське електронне урядування найкращим у Європі.
Посол Естонії в Україні Сулев Канніке особливо звертає увагу на електронну реєстрацію бізнесу. «Естонія тримає світовий рекорд зі швидкості реєстрування свого бізнесу в інтернеті – 18 хвилин 14 секунд. 94 % громадян декларують свої доходи через електронну систему оподаткування. Задекларувати свої доходи можна за 5 хвилин, і ця інформація буде загальнодоступною», – розповів він.
Веб-сайт міністерства – ще не електронний уряд
Задекларувати свої доходи через інтернет можна і в Україні – на сайті Міндоходів і зборів є спеціальний розділ «Декларування онлайн». Однак це – чи не поодинокий приклад. Концепцію розвитку електронного урядування в Україні Кабінет міністрів схвалив ще у 2011 році. І хоча її кінцева реалізація розрахована до 2015 року, у чинній нормативно-правовій базі й до цього часу відсутнє офіційне визначення таких базових понять як «е-уряд», «е-урядування», «е-демократія», «інформаційне суспільство».
Електронний уряд завжди передбачає створення сайтів, однак створення сайтів – це далеко не завжди електронний уряд. Водночас система такого урядування в Україні обмежується переважно саме створенням інтернет-порталів органів державної та місцевої влади.
Директор Інституту глобальних стратегій Вадим Карасьов вважає, що подібна система Україні непотрібна, оскільки державні кошти, які необхідно витратити на її впровадження, можна використати ефективніше.
«В даному разі, якщо ми говоримо про бюджет онлайн, кому це потрібно? 1% населення? З точки зору людини, яка розподіляє державні кошти й підписує фінансові документи, необхідно визначити, скільки користувачів є у послуги, і скільки на це буде витрачено», – каже він.
Для е-урядування треба демократія
Електронне урядування – не панацея в боротьбі з корупцією в країні, це визнають навіть ті країни, які успішно такою системою послуговуються. Вони кажуть: e-урядування практично неможливе без попередньої побудови демократії в суспільстві. Такий спосіб урядування робить систему прозорою, проте не в змозі цілковито вилікувати її.
«Наша система успішна через її гнучкість. Через співпрацю всіх державних органів. Але все одно я підкреслюю, що такий розвиток не пов'язаний напряму з демократією в країні. Він не усуває корупцію, він робить систему прозорою», – наголошує посол Сулев Канніке.
Член громадської ради при Державному агенстві з питань науки, інновацій та інформатизації Юрій Радченко зазначає: хай демократію і не побудуєш створивши електронний уряд, зате можна побороти корупцію – бо просто нікого буде корумпувати.
«Ніхто не говорив про інший аспект електронного урядування – автоматизація функцій чиновника. Якщо ви можете алгоритмізувати функцію чиновника, а далі її комп’ютеризувати, то ви можете прибрати й самого чиновника. На моменті, коли прибираєте чиновника з системи, зникає корупція, зникає особистий підхід, зникають преференції фірмам і залишається комп’ютеризована схема», – каже Юрій Радченко. Українське суспільство натомість дискутує про подолання корупції на рівні свідомості, а це, вважає експерт, «шлях кількох тисяч років».
Система електронного урядування також нині розроблена й активна зокрема у США і Великобританії. Першим у світі ідею урядового порталу реалізував Сінгапур.
Нині естонець може зареєструвати приватне підприємство за одну годину, оминаючи так звані «коридори влади». Для цього йому достатньо увійти на інтернет-ресурс електронного уряду та використати власну ID-картку. Натомість українцю доведеться подати заяву в районну державну адміністрацію, зачекати мінімально добу, поки підприємство внесуть до державного реєстру, далі віднести пакети документів до районної державної податкової інспекції та Пенсійного фонду – і знову чекати, поки їх опрацюють. Але вже впродовж трьох діб. Ще варто врахувати марнування часу в довжелезних чергах. Тільки після проходження усіх цих етапів суб’єкт підприємницької діяльності буде зареєстрованим.
Електронний уряд – єдина система автоматизованої взаємодії органів державної влади з громадянами. У ній відбувається безперервний рух документу між відомствами та існує можливість здійснення паралельних операцій з метою економії часу. Саме тому такий спосіб урядування має свої очевидні переваги, щонайменше – прозорість та зручність.
В Естонії існує понад 1000 громадських точок доступу в інтернет, там він є навіть у лісі. У країні видано понад 1,1 мільйона смарт ID-карт (усього населення Естонії – це 1,3 мільйона осіб), що зокрема дає можливість вільного пересування шенгенською зоною чи оплати послуг замість банківської картки. А ось паспорт є необов’язковим. Навіть одружитися чи проголосувати естонець може онлайн. Крім того, завдяки електронному уряду естонський громадянин має доступ до перегляду надходжень та витрат державного і місцевих бюджетів.
Естонський уряд перейшов на електронну мережу документації у 2000 році. Нині до електронного обміну документами долучилися понад півтисячі установ органів виконавчої влади. Єврокомісія визнала естонське електронне урядування найкращим у Європі.
Посол Естонії в Україні Сулев Канніке особливо звертає увагу на електронну реєстрацію бізнесу. «Естонія тримає світовий рекорд зі швидкості реєстрування свого бізнесу в інтернеті – 18 хвилин 14 секунд. 94 % громадян декларують свої доходи через електронну систему оподаткування. Задекларувати свої доходи можна за 5 хвилин, і ця інформація буде загальнодоступною», – розповів він.
Веб-сайт міністерства – ще не електронний уряд
Задекларувати свої доходи через інтернет можна і в Україні – на сайті Міндоходів і зборів є спеціальний розділ «Декларування онлайн». Однак це – чи не поодинокий приклад. Концепцію розвитку електронного урядування в Україні Кабінет міністрів схвалив ще у 2011 році. І хоча її кінцева реалізація розрахована до 2015 року, у чинній нормативно-правовій базі й до цього часу відсутнє офіційне визначення таких базових понять як «е-уряд», «е-урядування», «е-демократія», «інформаційне суспільство».
Електронний уряд завжди передбачає створення сайтів, однак створення сайтів – це далеко не завжди електронний уряд. Водночас система такого урядування в Україні обмежується переважно саме створенням інтернет-порталів органів державної та місцевої влади.
Директор Інституту глобальних стратегій Вадим Карасьов вважає, що подібна система Україні непотрібна, оскільки державні кошти, які необхідно витратити на її впровадження, можна використати ефективніше.
«В даному разі, якщо ми говоримо про бюджет онлайн, кому це потрібно? 1% населення? З точки зору людини, яка розподіляє державні кошти й підписує фінансові документи, необхідно визначити, скільки користувачів є у послуги, і скільки на це буде витрачено», – каже він.
Для е-урядування треба демократія
Електронне урядування – не панацея в боротьбі з корупцією в країні, це визнають навіть ті країни, які успішно такою системою послуговуються. Вони кажуть: e-урядування практично неможливе без попередньої побудови демократії в суспільстві. Такий спосіб урядування робить систему прозорою, проте не в змозі цілковито вилікувати її.
«Наша система успішна через її гнучкість. Через співпрацю всіх державних органів. Але все одно я підкреслюю, що такий розвиток не пов'язаний напряму з демократією в країні. Він не усуває корупцію, він робить систему прозорою», – наголошує посол Сулев Канніке.
Член громадської ради при Державному агенстві з питань науки, інновацій та інформатизації Юрій Радченко зазначає: хай демократію і не побудуєш створивши електронний уряд, зате можна побороти корупцію – бо просто нікого буде корумпувати.
«Ніхто не говорив про інший аспект електронного урядування – автоматизація функцій чиновника. Якщо ви можете алгоритмізувати функцію чиновника, а далі її комп’ютеризувати, то ви можете прибрати й самого чиновника. На моменті, коли прибираєте чиновника з системи, зникає корупція, зникає особистий підхід, зникають преференції фірмам і залишається комп’ютеризована схема», – каже Юрій Радченко. Українське суспільство натомість дискутує про подолання корупції на рівні свідомості, а це, вважає експерт, «шлях кількох тисяч років».
Система електронного урядування також нині розроблена й активна зокрема у США і Великобританії. Першим у світі ідею урядового порталу реалізував Сінгапур.
