Козачий хор, річка з пляжем та музей із чудодійною люлькою у селі Олександро-Калинове на Донеччині

Олександро-Калинове – Близько півтора тисяч людей мешкає у селі Олександро-Калинове, що на Донеччині. Воно розташоване неподалік ландшафтного парку Клебан-Бик, має чудові краєвиди, недобудовану церкву та гостинних селян, які вирішили розвивати зелений туризм за прикладом садиб на Західній Україні. У селі намагаються відродити українські традиції.

У селі, що за сорок кілометрів від Донецька, утворили козачий хор. У хорі виступають як молоді дівчата, так і літні чоловіки. Всі вони намагаються відродити Олександро-Калинове та зробити його популярним серед туристів. Тому обіцяють, що туристи матимуть змогу не лише послухати пісні, відсвяткувати Різдво, Масницю, але й одружитися за українськими традиціями.

Місцева жінка Антоніна, яка співає у хорі, каже: «Починалося все із сольних номерів. А потім в нашого керівника виникла ідея сформувати ансамбль, бо дуже багато людей співочих. На свята майже всі співаємо. На Різдво у нас було дуже цікаво, вертеп. Не маємо поки охочих, але плануємо зробити весілля українське з обрядами, піснями. Вже все підготували».

Донька Антоніни Руслана співає у хорі та закінчує у селі школу. Планує стати кухарем, а от їхати з рідних місць не збирається: «Село – це колиска божа. І від села ти нікуди не дінешся. В селі завжди весело, привітно».

Перші приклади садиб для зеленого туризму

Гостинна та харизматична господиня Зоя Панченко торік відкрила у себе садибу «У пані Зосі», так вона сама себе називає. Серед найбільших принад для туристів із великих міст: свіжі фрукти та овочі з городу, сільська їжа, настоянки власного виробництва, тиша та спокій.

«Займатися я стала цим торік. Воно якось само сталося. Ми побудували цю хатинку, і я думаю, а чому би не приймати гостей? Я гостей люблю. В тому році не так багато людей було, бо ми тільки почали. Людям подобається. Село, тихесенько. Можна і молочка купити, і яєчко свіженьке, і на городі щось зірвати, все своє, домашнє. І річка, де можна покупатися, відпочити, і трави, які на зиму можна назбирати. На чотири особи можу запропонувати свою хатинку. Коштує п’ятдесят гривень з людини на добу без харчування», – поділилася деталями свого бізнесу пані Зося.

Селяни не матимуть проблем із податковою за таку приватну садибу, запевняє Тетяна Шашкова, гендиректор Регіонального фонду підтримки підприємництва.

«Цим займається мешканець села. Є закон, який дозволяє здійснювати зелений туризм на своїй садибі, господарем якої він є. Всі, хто до нього прийшов, це його гості, це господарська гостинність. І він виступає як фізична особа. І наприкінці року він має задекларувати свої доходи як фізична особа за ставкою 15 відсотків. Податковий контроль може бути», – уточнює Тетяна Шашкова.

Також вона додає, що головне, щоб у садибі розміщалося не більше як 30 осіб одночасно, тобто щоб не було пансіонату.

Активна громада, музей та повір’я

Представник місцевої громади Андрій Тараман розповідає, що в Олександро-Калиновому створили громадську організацію «Енеїда», яка допомагає відродити село та відновлює українські традиції.

«З’явилася в нас така ініціативна група, якій стало не байдуже майбутнє нашого села. Об’єдналися і потихеньку починаємо крокувати вперед. Перші кроки – це наведення ладу на території села, створення музею його історії, зон відпочинку і парків, приведення інфраструктури: кафе, магазинів до сучаснішого рівня», – каже він.

Місцева влада підтримує подібну активність. Музей села вже активно функціонує, в ньому можна отримати майстер-клас зі створення ляльки-мотанки та поколихати люльку, про яку селяни вже розповідають повір’я. Мовляв, тільки-но жінка цю люльку почне колихати, відразу вагітніє. Із цим пов’язана і ще одна історія. Подейкують, що церкву в селі зводять на гроші вдячного батька, який вирішив залишитися невідомим. Кілька років тому він із жінкою приїхав до села, і за дев’ять місяців у них народилася дитина. До того у подружжя тривалий час не було дітей.

Що стосується наведення ладу на території, то тут ще не все так добре. По деяких дорогах в дощ не пройти, будівля бібліотеки руйнується, а єдине кафе – це два пластикові столики біля магазину. Однак мешканці мають спільну мету, і от нещодавно зробили у селі пляж – завезли пісок, поставили лавочки, щоб можна було покупатися у тамтешній річці Бичок.