Важливу роль у Норильському повстанні відіграли литовці, зокрема – створена ними у 1952 році організація опору табірному режимові «Норильські витязі». І нині члени цієї організації ведуть активну громадську роботу у Литві, розповідають молоді про події в Норильську, страшні часи сталінських репресій. Заслуги учасників «Норильських витязів» високо оцінені Литвою – вони нагородженні найвищими державними нагородами. З нагоди 60-річчя масового опору в норильських таборах 24 травня у Сеймі Литві відбувся урочистий захід, в якому взяли участь і гості з України.
Не так багато нині залишилося учасників Норильського повстання. Один із них, 86-річний литовець Бронюс Златкус, у розмові з Радіо Свобода розповів, що у сталінських таборах він провів 10 років. Арештували його, тоді двадцятирічного студента, у 1947 році за належність до організації опору «Залізний вовк», яка боролася за відновлення свободи та незалежності Литви.
Напередодні норильських подій він перебував у Горлагу, в Медвежці. За словами Бронюса Златкуса, контингент ув’язнених Горлагу складався в основному з учасників національного визвольного руху з України і Литви. Були там також репресовані з Росії, Західної Білорусі та кавказьких країн.
«Перед цим повстанням там було щось майже 20 тисяч політичних ув’язнених. Серед них найбільше було західних українців, їх було приблизно 60–65%», – розповів Бронюс Златкус.
Організація опору табірному режимові «Норильські витязі» була створена у вересні 1952 року після прибуття етапу з карагандинських таборів. Там відбулися акції непокору політичних ув’язнених, й активістів відправили в Норильськ на «вимерзання», як говорили чекісти. В основному в цьому етапі, який складався з 1200 осіб, були українці, а також 50 литовців.
Об’єдналися з українцями для опору табірному режимові
Нові прибульці об’єдналися із старожилами, була ухвалена програма конкретних дій. Зокрема, вирішили створити литовську групу опору, сформувати п’ятірки захисту, заборонили самостійно проводити акти терору, збирали дані про активних пособників табірної адміністрації.
Бронюс Златкус розповідає, що організація «Норильські витязі» мала представницькі й виконавчі ланки, координаторів, радників і штаб. Найперше її члени вступили у зв’язок із західними українцями, щоб проводити спільні заходи опору табірному режимові.
«Литовців і українців об’єднувало те, що свого часу у Литві Вільнюський край був окупований поляками, як і окремі регіони Західної України. У Каунасі перебував представник українських національних сил (голова проводу українських націоналістів Євген Коновалець – ред.), який мав громадянство Литви. Там друкувалися газети українського національно-визвольного руху. Така дружба тоді була із західними українцями, яку ми продовжили у засланні, зробили повстанський союз, щоб спільно діяти», – продовжує Бронюс Златкус.
Він зауважив, що повстання у Норильських таборах спровокувала табірна адміністрація, яка сподівалася таким чином дізнатися про активістів повстанців.
«Коли в Норильську розпочалося повстання, один полковник НКВС застрелився. Справа у тому, що вже на третій день після початку повстання у Норильську з Америки про нього вже передавали. Це повстання прискорило сам НКВС, який мав намір спровокувати невихід на роботу або різанину між ув’язненими, щоб у цей момент довідатися про лідерів і керівників повстанців», – зауважив Бронюс Златкус.
Незважаючи на те, що Норильське повстання було придушено і багатьом його учасникам додали строки ув’язнення, Златкус вважає, що це була перша перемога над системою.
«Визнано, що Норильське повстання, так би мовити, похитнуло фундамент радянської імперії. Історики Норильська вважають, що наше повстання дало імпульс до її розвалу», – наголосив Бронюс Златкус.
Високо оцінені заслуги литовських учасників Норильського повстання
Незалежна Литва високо оцінила заслуги учасників Норильського повстання. Зокрема, Златкус нагороджений бойовим Орденом хреста Вітіса, є кавалером Офіцерського хреста.
«Норильські витязі» збираються щорічно з 1989 року. На своїх з’їздах вони не лише підводять підсумки і планують свою громадську діяльність, але й обговорюють події у країні і світі.
Багато організацією зроблено для того, щоб на місці подій у Норильську був відкритий меморіал «Норильську від прибалтійських народів».
Бронюс Златкус описав події акції непокори у сталінських таборах у книзі «Норильські витязі», є його публікації в альманасі «Про час, про Норильськ, про себе…».
«…якщо не було хліба, чому ви не їли булочки»
Важливо, щоб про Норильське повстання знала молодь, вважає учасник литовського руху опору. На його думку, в сучасних умовах слід застосовувати нові підходи до роз’яснення подій 60-річної давнини. Сучасним дітям, зокрема, його власній онучці важко уявити умови, в яких жили в’язні.
«Дівчинка багато читає, що я написав, бо їй цікаво. Вона питає: «Дідусю, ти пишеш, що вам снився хліб, не було що їсти, а чому ви не їли булочки?» Їм потрібно усе роз’ясняти, щоб вони зрозуміли, як жилося ув’язненим у таборах. Вони зараз навіть не можуть уявити, що у людей бракувало їжі. З молоддю слід розмовляти мовою, яку б вони зрозуміли», – вважає Бронюс Златкус.
У Музеї геноциду з часом буде експозиція про Норильське повстання
Керівник відділу історії Музею жертв геноциду у Вільнюсі Рамоне Дреучуніте розповіла Радіо Свобода, що у спеціальному залі музею, присвяченому ГУЛАГу, багато розповідається про Норильське повстання. З часом працівники музею планують зробити спеціальну експозицію, присвячену цій події й литовським учасникам опору табірному режимові у Норильську.
Музей жертв геноциду розташований у будинку, де раніше були радянські репресивні структури. Для литовців цей будинок є символом 50-річної радянської окупації.
Музей проводить активну просвітницьку роботу серед молоді. Щорічно відбувається республіканський конкурс учнів «Історія боротьби за свободу Литви і втрат». Молодь пише про своє бачення визвольного литовського руху, зокрема й опору у сибірських таборах.
За словами Рамонє Дрєучуніте, діють спеціальні молодіжні табори, також музей пропонує освітні програми для учнів.
«Наш музей відвідує понад 12 тисяч молодих людей із шкіл щорічно. Ми маємо спеціальні освітні програми, в яких є теми про табори, про заслання. Вчителі замовляють такі освітні заняття і дуже багато учнів відвідує їх», – розповіла історик.
«В підручниках історії мало тем про визвольних рух литовців»
Рамонє Дрєучуніте впевнена, що наявність лише декількох тем у підручниках історії Литви про визвольний рух литовців, зокрема і про сибірські табори, це дуже мало. Молодь повинна більше знати про цю важливу сторінку життя свого народу.
«Більшість молодих людей після занять у нашому музеї бувають дуже зворушені. Тому що їхні бабусі і дідусі це усе пережили, і вони щось розповідали їм про табори і заслання. Але після відвідин нашого музею, молодь насправді розуміє, що це таке було і про що їхній дідусь чи бабуся розповідали», – зауважила Рамонє Дрєучуніте
Історик поінформувала Радіо Свобода, що у перебігу урочистого засідання у Сеймі Литви 24 травня, присвяченого Норильському повстанню, литовські учасники передали у дар музею свою реліквію – прапор організації «Норильські витязі». Цей експонат займе почесне місце в експозиції Музею жертв геноциду.
Не так багато нині залишилося учасників Норильського повстання. Один із них, 86-річний литовець Бронюс Златкус, у розмові з Радіо Свобода розповів, що у сталінських таборах він провів 10 років. Арештували його, тоді двадцятирічного студента, у 1947 році за належність до організації опору «Залізний вовк», яка боролася за відновлення свободи та незалежності Литви.
Напередодні норильських подій він перебував у Горлагу, в Медвежці. За словами Бронюса Златкуса, контингент ув’язнених Горлагу складався в основному з учасників національного визвольного руху з України і Литви. Були там також репресовані з Росії, Західної Білорусі та кавказьких країн.
«Перед цим повстанням там було щось майже 20 тисяч політичних ув’язнених. Серед них найбільше було західних українців, їх було приблизно 60–65%», – розповів Бронюс Златкус.
Організація опору табірному режимові «Норильські витязі» була створена у вересні 1952 року після прибуття етапу з карагандинських таборів. Там відбулися акції непокору політичних ув’язнених, й активістів відправили в Норильськ на «вимерзання», як говорили чекісти. В основному в цьому етапі, який складався з 1200 осіб, були українці, а також 50 литовців.
Об’єдналися з українцями для опору табірному режимові
Нові прибульці об’єдналися із старожилами, була ухвалена програма конкретних дій. Зокрема, вирішили створити литовську групу опору, сформувати п’ятірки захисту, заборонили самостійно проводити акти терору, збирали дані про активних пособників табірної адміністрації.
Бронюс Златкус розповідає, що організація «Норильські витязі» мала представницькі й виконавчі ланки, координаторів, радників і штаб. Найперше її члени вступили у зв’язок із західними українцями, щоб проводити спільні заходи опору табірному режимові.
«Литовців і українців об’єднувало те, що свого часу у Литві Вільнюський край був окупований поляками, як і окремі регіони Західної України. У Каунасі перебував представник українських національних сил (голова проводу українських націоналістів Євген Коновалець – ред.), який мав громадянство Литви. Там друкувалися газети українського національно-визвольного руху. Така дружба тоді була із західними українцями, яку ми продовжили у засланні, зробили повстанський союз, щоб спільно діяти», – продовжує Бронюс Златкус.
Він зауважив, що повстання у Норильських таборах спровокувала табірна адміністрація, яка сподівалася таким чином дізнатися про активістів повстанців.
«Коли в Норильську розпочалося повстання, один полковник НКВС застрелився. Справа у тому, що вже на третій день після початку повстання у Норильську з Америки про нього вже передавали. Це повстання прискорило сам НКВС, який мав намір спровокувати невихід на роботу або різанину між ув’язненими, щоб у цей момент довідатися про лідерів і керівників повстанців», – зауважив Бронюс Златкус.
Незважаючи на те, що Норильське повстання було придушено і багатьом його учасникам додали строки ув’язнення, Златкус вважає, що це була перша перемога над системою.
Норильське повстання похитнуло фундамент радянської імперіїБронюс Златкус
Високо оцінені заслуги литовських учасників Норильського повстання
Незалежна Литва високо оцінила заслуги учасників Норильського повстання. Зокрема, Златкус нагороджений бойовим Орденом хреста Вітіса, є кавалером Офіцерського хреста.
«Норильські витязі» збираються щорічно з 1989 року. На своїх з’їздах вони не лише підводять підсумки і планують свою громадську діяльність, але й обговорюють події у країні і світі.
Багато організацією зроблено для того, щоб на місці подій у Норильську був відкритий меморіал «Норильську від прибалтійських народів».
Бронюс Златкус описав події акції непокори у сталінських таборах у книзі «Норильські витязі», є його публікації в альманасі «Про час, про Норильськ, про себе…».
«…якщо не було хліба, чому ви не їли булочки»
Важливо, щоб про Норильське повстання знала молодь, вважає учасник литовського руху опору. На його думку, в сучасних умовах слід застосовувати нові підходи до роз’яснення подій 60-річної давнини. Сучасним дітям, зокрема, його власній онучці важко уявити умови, в яких жили в’язні.
«Дівчинка багато читає, що я написав, бо їй цікаво. Вона питає: «Дідусю, ти пишеш, що вам снився хліб, не було що їсти, а чому ви не їли булочки?» Їм потрібно усе роз’ясняти, щоб вони зрозуміли, як жилося ув’язненим у таборах. Вони зараз навіть не можуть уявити, що у людей бракувало їжі. З молоддю слід розмовляти мовою, яку б вони зрозуміли», – вважає Бронюс Златкус.
У Музеї геноциду з часом буде експозиція про Норильське повстання
Керівник відділу історії Музею жертв геноциду у Вільнюсі Рамоне Дреучуніте розповіла Радіо Свобода, що у спеціальному залі музею, присвяченому ГУЛАГу, багато розповідається про Норильське повстання. З часом працівники музею планують зробити спеціальну експозицію, присвячену цій події й литовським учасникам опору табірному режимові у Норильську.
Музей жертв геноциду розташований у будинку, де раніше були радянські репресивні структури. Для литовців цей будинок є символом 50-річної радянської окупації.
Музей проводить активну просвітницьку роботу серед молоді. Щорічно відбувається республіканський конкурс учнів «Історія боротьби за свободу Литви і втрат». Молодь пише про своє бачення визвольного литовського руху, зокрема й опору у сибірських таборах.
За словами Рамонє Дрєучуніте, діють спеціальні молодіжні табори, також музей пропонує освітні програми для учнів.
«Наш музей відвідує понад 12 тисяч молодих людей із шкіл щорічно. Ми маємо спеціальні освітні програми, в яких є теми про табори, про заслання. Вчителі замовляють такі освітні заняття і дуже багато учнів відвідує їх», – розповіла історик.
«В підручниках історії мало тем про визвольних рух литовців»
Рамонє Дрєучуніте впевнена, що наявність лише декількох тем у підручниках історії Литви про визвольний рух литовців, зокрема і про сибірські табори, це дуже мало. Молодь повинна більше знати про цю важливу сторінку життя свого народу.
«Більшість молодих людей після занять у нашому музеї бувають дуже зворушені. Тому що їхні бабусі і дідусі це усе пережили, і вони щось розповідали їм про табори і заслання. Але після відвідин нашого музею, молодь насправді розуміє, що це таке було і про що їхній дідусь чи бабуся розповідали», – зауважила Рамонє Дрєучуніте
Історик поінформувала Радіо Свобода, що у перебігу урочистого засідання у Сеймі Литви 24 травня, присвяченого Норильському повстанню, литовські учасники передали у дар музею свою реліквію – прапор організації «Норильські витязі». Цей експонат займе почесне місце в експозиції Музею жертв геноциду.
