В Одесі у п’ятницю завершився черговий раунд перемовин у форматі «5+2» із врегулювання Придністровської проблеми. Чи не єдиним його практичним досягненням можна назвати домовленості щодо демонтажу канатної дороги через Дністер між населеними пунктами Рибниця у Придністров’ї та Резина у Молдові.
Щось парадоксальне було у тому, що як найбільше досягнення перемовин подавалося руйнування якогось транспортного об’єкту. Втім, як пояснив спецпредставник голови ОБСЄ по конфліктах Андрій Дещиця, у цьому випадку йдеться про закинутий промисловий об’єкт, наявність якого крім лиха нічого принести не може.
«Це канатна дорога для перевезення вагонеток з рудою. Вона була побудована в 60 роках між двома цементними заводами. Протягом 10-20 років ця дорога не використовується, вона вже заржавіла, і ці іржаві канати висять над будинками і цілком можуть впасти на них», – розповів Дещиця.
Ще одне питання, у якому сторони дійшли згоди, також стосується безпеки: країни домовилися про вивезення радіоактивних відходів із невизнаної Придністровської республіки. На цьому перелік реальних здобутків, либонь, можна вважати вичерпаним.
Молдова каже, що готова до цивілізованої співпраці
Політичний представник Придністров’я Ніна Штанскі зокрема зауважила, що придністровці розчаровані позицією молдован у питаннях вільного пересування. «Сьогодні ми могли пересвідчитися, що молдовська сторона змінила базові підходи до узгодження протоколу про свободу пересування. Сьогодні Придністровські перевізники не отримують дозвільні документи для того, щоб пересуватися із Придністров’я в Україну», – сказала вона.
Як результат, скасовано 13 регулярних рейсів до України, 6 із яких сполучали республіку з Одесою. У Придністров’ї кажуть, що реакцією можуть стати певні дії щодо міжнародних перевізників.
Політичний представник Молдови Євген Карпов заявив, що його країна ніяких підходів стосовно даної тематики не змінювала: Молдова послідовно, які він сказав, дотримується Віденської конвенції 1968 року про міжнародне автомобільне сполучення і хоче співпрацювати із Придністров’ям у цих цивілізованих рамках.
«Ми налаштовані на роботу у цьому напрямку, – запевнив Карпов. – Раніше на рівні експертів був узгоджений нейтральний номер для транспортних засобів із Придністров’я. Ми готові працювати далі щодо процедури реєстрації автотранспортних засобів і створення бази даних для автомобілів, які братимуть участь у міжнародному cполученні».
Малі кроки: один вперед і два назад
Проблемним і відповідальним пунктом є і міст через Дністер у районі сіл Бичок та Гура Бикулуй. «Цей міст відбудований, – каже Андрій Дещиця, який нещодавно відвідав цю споруду. – Технічно його можна відкрити, але це не дозволяють неузгоджені позиції сторін щодо протоколу про свободу пересування».
Загалом же складалося враження, що у відносинах Кишинева та Тирасполя намітилося чергове похолодання. Атмосфера дводенної одеської зустрічі було значно менш приязною, ніж та, що панувала, приміром, під час одеських перемовин між президентом невизнаного Придністров’я Євгеном Шевчуком та молдовським прем’єром Владом Філатом у січні минулого року.
«Ситуація змінюється», – визнав Андрій Дещиця, не деталізуючи при цьому, в який бік. Це, ймовірно, стане зрозуміло десь у середині липня. Саме на цю пору заплановано чергову зустріч.
Водночас певний скромний позитив – порівняно з ситуацією п’ятирічної давнини – можна вбачати хоча б у тому, що сторони все ж не відмовляються від діалогу і не втрачають надії через вирішення невеличких проблем практичного характеру згодом досягнути якогось глобальнішого порозуміння. Хоча нині його обриси Молдова і Придністров’я бачать зовсім по-різному.
Щось парадоксальне було у тому, що як найбільше досягнення перемовин подавалося руйнування якогось транспортного об’єкту. Втім, як пояснив спецпредставник голови ОБСЄ по конфліктах Андрій Дещиця, у цьому випадку йдеться про закинутий промисловий об’єкт, наявність якого крім лиха нічого принести не може.
«Це канатна дорога для перевезення вагонеток з рудою. Вона була побудована в 60 роках між двома цементними заводами. Протягом 10-20 років ця дорога не використовується, вона вже заржавіла, і ці іржаві канати висять над будинками і цілком можуть впасти на них», – розповів Дещиця.
Ще одне питання, у якому сторони дійшли згоди, також стосується безпеки: країни домовилися про вивезення радіоактивних відходів із невизнаної Придністровської республіки. На цьому перелік реальних здобутків, либонь, можна вважати вичерпаним.
Молдова каже, що готова до цивілізованої співпраці
Політичний представник Придністров’я Ніна Штанскі зокрема зауважила, що придністровці розчаровані позицією молдован у питаннях вільного пересування. «Сьогодні ми могли пересвідчитися, що молдовська сторона змінила базові підходи до узгодження протоколу про свободу пересування. Сьогодні Придністровські перевізники не отримують дозвільні документи для того, щоб пересуватися із Придністров’я в Україну», – сказала вона.
Як результат, скасовано 13 регулярних рейсів до України, 6 із яких сполучали республіку з Одесою. У Придністров’ї кажуть, що реакцією можуть стати певні дії щодо міжнародних перевізників.
Політичний представник Молдови Євген Карпов заявив, що його країна ніяких підходів стосовно даної тематики не змінювала: Молдова послідовно, які він сказав, дотримується Віденської конвенції 1968 року про міжнародне автомобільне сполучення і хоче співпрацювати із Придністров’ям у цих цивілізованих рамках.
«Ми налаштовані на роботу у цьому напрямку, – запевнив Карпов. – Раніше на рівні експертів був узгоджений нейтральний номер для транспортних засобів із Придністров’я. Ми готові працювати далі щодо процедури реєстрації автотранспортних засобів і створення бази даних для автомобілів, які братимуть участь у міжнародному cполученні».
Малі кроки: один вперед і два назад
Проблемним і відповідальним пунктом є і міст через Дністер у районі сіл Бичок та Гура Бикулуй. «Цей міст відбудований, – каже Андрій Дещиця, який нещодавно відвідав цю споруду. – Технічно його можна відкрити, але це не дозволяють неузгоджені позиції сторін щодо протоколу про свободу пересування».
Загалом же складалося враження, що у відносинах Кишинева та Тирасполя намітилося чергове похолодання. Атмосфера дводенної одеської зустрічі було значно менш приязною, ніж та, що панувала, приміром, під час одеських перемовин між президентом невизнаного Придністров’я Євгеном Шевчуком та молдовським прем’єром Владом Філатом у січні минулого року.
«Ситуація змінюється», – визнав Андрій Дещиця, не деталізуючи при цьому, в який бік. Це, ймовірно, стане зрозуміло десь у середині липня. Саме на цю пору заплановано чергову зустріч.
Водночас певний скромний позитив – порівняно з ситуацією п’ятирічної давнини – можна вбачати хоча б у тому, що сторони все ж не відмовляються від діалогу і не втрачають надії через вирішення невеличких проблем практичного характеру згодом досягнути якогось глобальнішого порозуміння. Хоча нині його обриси Молдова і Придністров’я бачать зовсім по-різному.
