У багатьох суспільствах на теренах Східної Європи пускає корені модернізація. А консервативні сили у православній церкві в багатьох країнах намагаються чинити опір цьому. Вони поводяться так, немов живуть у часи інквізиції, заявив нещодавно сербський прем’єр. Що ж відбувається у регіоні?
Багато хто був шокований, коли священиків у рясах можна було побачити у Тбілісі поруч з нападниками на представників сексуальних меншин. Хоча Православна церква Грузії засудила спалах насильства, в результаті якого минулого тижня зазнали поранень 17 осіб, перед акцією на захист ЛГБТ спільноти патріарх Ілія Другий закликав її скасувати як таку, що ображає «грузинську мораль».
Житель Тбілісі Заза Давітая був серед тисяч православних активістів, які прийшли на протест: «Ми проти акції, яка суперечить грузинській моралі та традиціям. Вони отримують фінансову підтримку від деяких організацій з-за кордону».
Без агресії – не фізичної, а словесної – не обійшлося й під час акції протесту, яку організували двоє православних єпископів у Белграді 10 травня, хоча тамтешній патріарх Іриней від заходу відмежувався. Релігійні лідери зібрали кілька тисяч осіб, які виступили проти нової угоди між Сербією та Євросоюзом у справі Косова.
Єпископ Атанасій натякнув, що сербського прем’єра Івіцу Дачича може очікувати доля його проєвропейського попередника Зорана Джинджича, який загинув від рук радикальних націоналістів десять років тому.
«Прем’єр каже, що він за реалістичну політику, але лише для світської Сербії. Він не зацікавлений у небесній Сербії. На жаль, подібне говорив Джинджич. І ми знаємо, як це закінчилося. Але нехай Бог буде суддею. Не буде світської Сербії без Сербії небесної», – заявив єпископ.
Потім він помолився за упокій Дачича та його уряду, хоча так моляться лише за мертвих.
Сербський прем’єр назвав такі речі неприйнятними і наголосив, що священики поводяться так, ніби живуть у часи інквізиції. Дачич сказав, що деколи дивується, що Господь зробив, щоб бути представленим такими людьми.
У Грузії прем’єр Бідзіна Іванішвілі теж не погодився з позицією церкви. Він виступив на захист прав сексуальних меншин і додав, що суспільство «поступово до цього звикне».
У Молдові, так само як і в Грузії, це гостра тема. Священики виступили проти нового закону, що наближає країну до ЄС і забороняє дискримінацію на основі сексуальної орієнтації. Один відомий діяч церкви засудив «содомізацію» Молдови.
Кишинівський політолог Іґор Боцан вважає, що держава у Молдові намагається відмежувати церкву від політики, але це не завжди вдається через залежність церкви від Росії.
«На мою думку, Молдовська православна церква буде виступати за те, щоб зірвати сучасну євроінтеграцію тому, що церква підпорядковується Російській православній церкві, яка недавно назвала Молдову частиною так званого російського світу», – каже він.
Тим часом у Росії патріарх Кирило нещодавно засудив фемінізм як «дуже небезпечне» явище, яке, мовляв, відволікає жінку від «головного призначення» – бути дружиною і матір’ю. РПЦ також однозначно засудила учасниць гурту Pussy Riot, які влаштували «панк-молебень» у московському храмі проти російського лідера Володимира Путіна.
Утиски допомагають прищепити західні цінності?
Православна церква була біля витоків формування національних держав у багатьох країнах регіону, тому там є почуття, що збереження віри зміцнює національну безпеку. На це звертає увагу Жеральдін Фаґан, московський кореспондент агенції «Форум-18» і автор нової книги «Віра у Росії: релігійна політика після комунізму».
Дослідниця вважає, що православна церква зазвичай зручно почуваєтьсяпоруч з авторитарними режимами, якщо вони бодай формально сповідують православ’я. Але у тих країнах, де влада перегинає палицю, це підриває й авторитет церкви, як це зараз спостерігається у Білорусі.
Разом з тим, досвід Греції, Кіпру, Румунії та Болгарії доводить, що православ’я і європейська інтеграція не повинні неминуче бути ворогами.
Тим не менше, на переконання Фаґан, православний лідер, який сьогодні найближче до серця прийняв «західні цінності», особливо релігійну свободу, – це патріарх Константинопольський Варфоломій.
«Але це не стільки пов’язано з географічним розташуванням, скільки з тим, що він є лідером меншини, яка під ударом у Туреччині. Як виглядає, це ключ до того, щоб відчути, що означають утиски», – наголосила Фаґан у коментарі Радіо Свобода.
Матеріал підготували: Мар’яна Драч, Robert Coalson, Salome Asatiani, Vasile Botnaru, Iva Martinovic
Багато хто був шокований, коли священиків у рясах можна було побачити у Тбілісі поруч з нападниками на представників сексуальних меншин. Хоча Православна церква Грузії засудила спалах насильства, в результаті якого минулого тижня зазнали поранень 17 осіб, перед акцією на захист ЛГБТ спільноти патріарх Ілія Другий закликав її скасувати як таку, що ображає «грузинську мораль».
Житель Тбілісі Заза Давітая був серед тисяч православних активістів, які прийшли на протест: «Ми проти акції, яка суперечить грузинській моралі та традиціям. Вони отримують фінансову підтримку від деяких організацій з-за кордону».
Без агресії – не фізичної, а словесної – не обійшлося й під час акції протесту, яку організували двоє православних єпископів у Белграді 10 травня, хоча тамтешній патріарх Іриней від заходу відмежувався. Релігійні лідери зібрали кілька тисяч осіб, які виступили проти нової угоди між Сербією та Євросоюзом у справі Косова.
Єпископ Атанасій натякнув, що сербського прем’єра Івіцу Дачича може очікувати доля його проєвропейського попередника Зорана Джинджича, який загинув від рук радикальних націоналістів десять років тому.
«Прем’єр каже, що він за реалістичну політику, але лише для світської Сербії. Він не зацікавлений у небесній Сербії. На жаль, подібне говорив Джинджич. І ми знаємо, як це закінчилося. Але нехай Бог буде суддею. Не буде світської Сербії без Сербії небесної», – заявив єпископ.
Потім він помолився за упокій Дачича та його уряду, хоча так моляться лише за мертвих.
Сербський прем’єр назвав такі речі неприйнятними і наголосив, що священики поводяться так, ніби живуть у часи інквізиції. Дачич сказав, що деколи дивується, що Господь зробив, щоб бути представленим такими людьми.
У Грузії прем’єр Бідзіна Іванішвілі теж не погодився з позицією церкви. Він виступив на захист прав сексуальних меншин і додав, що суспільство «поступово до цього звикне».
У Молдові, так само як і в Грузії, це гостра тема. Священики виступили проти нового закону, що наближає країну до ЄС і забороняє дискримінацію на основі сексуальної орієнтації. Один відомий діяч церкви засудив «содомізацію» Молдови.
Кишинівський політолог Іґор Боцан вважає, що держава у Молдові намагається відмежувати церкву від політики, але це не завжди вдається через залежність церкви від Росії.
«На мою думку, Молдовська православна церква буде виступати за те, щоб зірвати сучасну євроінтеграцію тому, що церква підпорядковується Російській православній церкві, яка недавно назвала Молдову частиною так званого російського світу», – каже він.
Тим часом у Росії патріарх Кирило нещодавно засудив фемінізм як «дуже небезпечне» явище, яке, мовляв, відволікає жінку від «головного призначення» – бути дружиною і матір’ю. РПЦ також однозначно засудила учасниць гурту Pussy Riot, які влаштували «панк-молебень» у московському храмі проти російського лідера Володимира Путіна.
Утиски допомагають прищепити західні цінності?
Православна церква була біля витоків формування національних держав у багатьох країнах регіону, тому там є почуття, що збереження віри зміцнює національну безпеку. На це звертає увагу Жеральдін Фаґан, московський кореспондент агенції «Форум-18» і автор нової книги «Віра у Росії: релігійна політика після комунізму».
Дослідниця вважає, що православна церква зазвичай зручно почуваєтьсяпоруч з авторитарними режимами, якщо вони бодай формально сповідують православ’я. Але у тих країнах, де влада перегинає палицю, це підриває й авторитет церкви, як це зараз спостерігається у Білорусі.
Разом з тим, досвід Греції, Кіпру, Румунії та Болгарії доводить, що православ’я і європейська інтеграція не повинні неминуче бути ворогами.
Тим не менше, на переконання Фаґан, православний лідер, який сьогодні найближче до серця прийняв «західні цінності», особливо релігійну свободу, – це патріарх Константинопольський Варфоломій.
«Але це не стільки пов’язано з географічним розташуванням, скільки з тим, що він є лідером меншини, яка під ударом у Туреччині. Як виглядає, це ключ до того, щоб відчути, що означають утиски», – наголосила Фаґан у коментарі Радіо Свобода.
Матеріал підготували: Мар’яна Драч, Robert Coalson, Salome Asatiani, Vasile Botnaru, Iva Martinovic
