Варшава – Упродовж останніх кількох років у Польщі триває справжній бум на службу в армії. Охочих стати професійним військовим набагато більше, ніж вакансій. Дедалі частіше у лавах рядових солдатів можна побачити молодих людей з дипломами вищих навчальних закладів. Як так сталося, що ще 20 років тому одна з найменш шанованих у Польщі професій стала однією з найпрестижніших?
25-річний Марцін на професійній військовій службі майже рік. Він рядовий сухопутних військ польських Збройних сил. За плечима у хлопця – навчання у технічному університеті. Чому випускник вищого навчального закладу зі ступенем бакалавра зважився на нелегку і, здавалося б, непрестижну професію? Відповідаючи на це запитання Радіо Свобода, молодий чоловік відразу заперечує думку про те, що бути солдатом – непрестижно й невигідно.
«Я обрав цю професію, тому що це вигідно. У теперішньому світі, де постійно говорять про кризу, люди втрачають місця праці, професія солдата – надійна. Я не мушу боятися завтрашнього дня. Зарплата, може, й не надто висока, та я не мушу хвилюватися, що мене звільнять з роботи. Хочу наголосити: до мене ставляться з пошаною. Можливо, для вас це смішно прозвучить, але в мене добрі умови праці», – розповів солдат.
Щойно прийшовши до війська, Марцін почав отримувати зарплату рядового, що відповідає приблизно 700 доларам. З часом, каже він, зарплатня буде більша: вона зростатиме пропорційно стажеві його служби. Додаток за стаж може досягнути навіть 30 відсотків від зарплати. Крім цього, каже солдат, є низка інших переваг, які надає йому служба у війську. Скажімо, щороку польський солдат отримує так званий додаток на військову форму. На пенсію польський військовий може піти після 15 років служби.
Як наголошує солдат, для нього професія військового – це ще й самореалізація. «У кожну хвилину мене можуть покликати захищати вітчизну», – говорить рядовий польської армії. Він твердить, що пишається своїм званням солдата не менше, ніж дипломом бакалавра.
Військова форма стала предметом гордощів – польський генерал
Генерал Боґуслав Пацек, ректор польської Академії національної оборони, говорить, що шанобливе ставлення солдата до своєї професії – це результат змін, що відбулися в армії протягом останніх двох десятиріч. У 1990 році, розповідає генерал, коли він був капітаном, польські офіцери часто соромилися вийти в місто у військовому мундирі, настільки нешанованою і непрестижною на той час була професія військового.
Генерал згадує: «Ми мали такі самі проблеми, як в Україні. Щороку у Польщі з війська тікали дуже багато солдатів – у так звані самоволки, а були й дезертири. Були роки, коли з війська протягом року тікало 12 тисяч солдатів! Вони тікали з польської армії і треба було їх шукати, натомість я навіть не говорю про короткі втечі на кілька годин».
Тепер, каже Пацек, польські солдати й офіцери пишаються військовою формою. Прийти до когось в гості у військовому вбранні – це вияв пошани до тих, хто запросив армійця. Генерал розповідає: «У польського війська все ще немало проблем, але сьогодні воно користується найвищим рівнем суспільної довіри. 80 відсотків поляків довіряють армії. Цей рівень довіри вищий, ніж у церкви, а треба сказати, що церква у Польщі має дуже високу підтримку».
Непересічний солдат-професіонал – ефективна армія
Як Польщі вдалося досягнути таких разючих змін у ставленні суспільства до своєї армії, а також піднести престиж професії військового? Передусім, твердить генерал Пацек, на моральний стан армії вплинула її професіоналізація. «Непересічний, а до того ж небайдужий солдат, – каже він, – це ефективна армія».
Починаючи з 1990 року, армія Польщі пройшла ґрунтовний процес реструктуризації та модернізації. Чисельність війська зменшено в кілька разів, і тепер Польські збройні сили налічують 115 тисяч солдатів та офіцерів. Проте водночас постійно збільшується бюджет Міністерства національної оборони – в середньому на 10 відсотків щороку.
У 2010 році польська армія стала повністю професійною. Фундаментальний вплив на зміни у війську, каже ректор академії, мав вступ Польщі до НАТО. Теперішній польський офіцер, на відміну від офіцера комуністичного польського війська, – це людина, яка має досвід служби у міжнародних військових контингентах, зі знанням найновіших військових технологій та іноземних мов.
Проте, наголошує Боґуслав Пацек, навіть звичайний рядовий у професійному польському війську – це омріяна й престижна професія для багатьох молодих людей. «Сьогодні є так багато охочих потрапити до війська, трапляється, що на одне місце претендують кільканадцять, а то й кілька десятків кандидатів. Нерідко на місце рядового солдата хочуть потрапити магістри – люди з вищою освітою. А минулого року на рядові посади в армії прийшло дев’ять кандидатів наук», – розповідає генерал.
Не всі зустрінуть оплесками професійну армію?
Генерал Боґуслав Пацек дуже добре орієнтується щодо ситуації в українській армії. Союз НАТО призначив його керівником програми, спрямованої на пристосування навчання українських офіцерів до «натівських» стандартів. За його висловом, помиляються ті, які вважають українське військо колосом на глиняних ногах. Він твердить, що піднести українські стандарти підготовки військових кадрів до рівня «натівських» можна впродовж кількох років.
Щодо професіоналізації війська, Пацек попереджає, що це – процес болісний, тож не всі будуть задоволені. «Якщо ті, хто здійснює процес реформ української армії, сподіваються, що всі їм захоплено аплодуватимуть, то вони помиляються», – твердить генерал. В Україні, яка планує мати армію завбільшки приблизно таку, як у Польщі, нині є кільканадцять вищих навчальних військових закладів, тоді як у Польщі тільки п’ять. Та й то, каже Пацек, поляки вважають, що цих п’яти закладів як на їхні потреби забагато.
Крім цього, говорить польський генерал, процес реформи армії пов’язаний зі скороченням штатів. Професійній армії будуть необхідні добре підготовлені офіцери, проте більшість війська складатимуть рядові. Тож далеко не всі командири зможуть зберегти свої місця праці. Це складний процес, наголошує ректор польської академії, та якщо Україні справді потрібна сучасна професійна армія, його не уникнути.
25-річний Марцін на професійній військовій службі майже рік. Він рядовий сухопутних військ польських Збройних сил. За плечима у хлопця – навчання у технічному університеті. Чому випускник вищого навчального закладу зі ступенем бакалавра зважився на нелегку і, здавалося б, непрестижну професію? Відповідаючи на це запитання Радіо Свобода, молодий чоловік відразу заперечує думку про те, що бути солдатом – непрестижно й невигідно.
«Я обрав цю професію, тому що це вигідно. У теперішньому світі, де постійно говорять про кризу, люди втрачають місця праці, професія солдата – надійна. Я не мушу боятися завтрашнього дня. Зарплата, може, й не надто висока, та я не мушу хвилюватися, що мене звільнять з роботи. Хочу наголосити: до мене ставляться з пошаною. Можливо, для вас це смішно прозвучить, але в мене добрі умови праці», – розповів солдат.
Щойно прийшовши до війська, Марцін почав отримувати зарплату рядового, що відповідає приблизно 700 доларам. З часом, каже він, зарплатня буде більша: вона зростатиме пропорційно стажеві його служби. Додаток за стаж може досягнути навіть 30 відсотків від зарплати. Крім цього, каже солдат, є низка інших переваг, які надає йому служба у війську. Скажімо, щороку польський солдат отримує так званий додаток на військову форму. На пенсію польський військовий може піти після 15 років служби.
Як наголошує солдат, для нього професія військового – це ще й самореалізація. «У кожну хвилину мене можуть покликати захищати вітчизну», – говорить рядовий польської армії. Він твердить, що пишається своїм званням солдата не менше, ніж дипломом бакалавра.
Військова форма стала предметом гордощів – польський генерал
Генерал Боґуслав Пацек, ректор польської Академії національної оборони, говорить, що шанобливе ставлення солдата до своєї професії – це результат змін, що відбулися в армії протягом останніх двох десятиріч. У 1990 році, розповідає генерал, коли він був капітаном, польські офіцери часто соромилися вийти в місто у військовому мундирі, настільки нешанованою і непрестижною на той час була професія військового.
Генерал згадує: «Ми мали такі самі проблеми, як в Україні. Щороку у Польщі з війська тікали дуже багато солдатів – у так звані самоволки, а були й дезертири. Були роки, коли з війська протягом року тікало 12 тисяч солдатів! Вони тікали з польської армії і треба було їх шукати, натомість я навіть не говорю про короткі втечі на кілька годин».
Тепер, каже Пацек, польські солдати й офіцери пишаються військовою формою. Прийти до когось в гості у військовому вбранні – це вияв пошани до тих, хто запросив армійця. Генерал розповідає: «У польського війська все ще немало проблем, але сьогодні воно користується найвищим рівнем суспільної довіри. 80 відсотків поляків довіряють армії. Цей рівень довіри вищий, ніж у церкви, а треба сказати, що церква у Польщі має дуже високу підтримку».
Непересічний солдат-професіонал – ефективна армія
Як Польщі вдалося досягнути таких разючих змін у ставленні суспільства до своєї армії, а також піднести престиж професії військового? Передусім, твердить генерал Пацек, на моральний стан армії вплинула її професіоналізація. «Непересічний, а до того ж небайдужий солдат, – каже він, – це ефективна армія».
Починаючи з 1990 року, армія Польщі пройшла ґрунтовний процес реструктуризації та модернізації. Чисельність війська зменшено в кілька разів, і тепер Польські збройні сили налічують 115 тисяч солдатів та офіцерів. Проте водночас постійно збільшується бюджет Міністерства національної оборони – в середньому на 10 відсотків щороку.
У 2010 році польська армія стала повністю професійною. Фундаментальний вплив на зміни у війську, каже ректор академії, мав вступ Польщі до НАТО. Теперішній польський офіцер, на відміну від офіцера комуністичного польського війська, – це людина, яка має досвід служби у міжнародних військових контингентах, зі знанням найновіших військових технологій та іноземних мов.
Проте, наголошує Боґуслав Пацек, навіть звичайний рядовий у професійному польському війську – це омріяна й престижна професія для багатьох молодих людей. «Сьогодні є так багато охочих потрапити до війська, трапляється, що на одне місце претендують кільканадцять, а то й кілька десятків кандидатів. Нерідко на місце рядового солдата хочуть потрапити магістри – люди з вищою освітою. А минулого року на рядові посади в армії прийшло дев’ять кандидатів наук», – розповідає генерал.
Не всі зустрінуть оплесками професійну армію?
Генерал Боґуслав Пацек дуже добре орієнтується щодо ситуації в українській армії. Союз НАТО призначив його керівником програми, спрямованої на пристосування навчання українських офіцерів до «натівських» стандартів. За його висловом, помиляються ті, які вважають українське військо колосом на глиняних ногах. Він твердить, що піднести українські стандарти підготовки військових кадрів до рівня «натівських» можна впродовж кількох років.
Щодо професіоналізації війська, Пацек попереджає, що це – процес болісний, тож не всі будуть задоволені. «Якщо ті, хто здійснює процес реформ української армії, сподіваються, що всі їм захоплено аплодуватимуть, то вони помиляються», – твердить генерал. В Україні, яка планує мати армію завбільшки приблизно таку, як у Польщі, нині є кільканадцять вищих навчальних військових закладів, тоді як у Польщі тільки п’ять. Та й то, каже Пацек, поляки вважають, що цих п’яти закладів як на їхні потреби забагато.
Крім цього, говорить польський генерал, процес реформи армії пов’язаний зі скороченням штатів. Професійній армії будуть необхідні добре підготовлені офіцери, проте більшість війська складатимуть рядові. Тож далеко не всі командири зможуть зберегти свої місця праці. Це складний процес, наголошує ректор польської академії, та якщо Україні справді потрібна сучасна професійна армія, його не уникнути.
