Україна потерпає від жадібності чиновників – чеський урядовець

Ударом для енергетичної незалежності є те, що багато українських чиновників, як виглядає, більше дбають про особисту вигоду, ніж про державу. Так вважає спеціальний представник чеського уряду з питань енергетичної безпеки Вацлав Бартушка. Після недавніх проблем у Польщі, він також наразі стримано оцінює перспективи видобутку сланцевого газу в Україні. Стосовно Росії, на думку чеського урядовця, нині Європа має більше впливу на «Газпром», ніж навпаки. Вацлав Бартушка спілкувався з Радіо Свобода в кулуарах Празького прес-форуму (The Prague Press Forum).

– Пане Бартушка, у розпал українсько-російської газової кризи у 2009 році Ви заявили в інтерв’ю Радіо Свобода таке: «Я говорю своїм українським друзям прямо: ви крадете занадто багато і занадто швидко. Якщо далі підете таким темпом, то ви втратите і Крим, і незалежність». Україна крадіжки газу завжди заперечувала, а тепер має нові енергетичні проекти, зокрема, прагне бути регіональним енергетичним вузлом, хоче, щоб європейці активніше використовували українські газові сховища. Як Ви ставитеся до таких амбіцій Києва, чи розвіявся Ваш скептицизм?

– Ні. Дуже важко знайти когось у Києві, хто виконує те, що обіцяє. Поки цього не зміниться, я не очікую, що буде великий приплив інвестицій, ні з Росії, ні з Європи.

– Український уряд хоче приватизувати українську ГТС і цю пропозицію незабаром має розглядати Верховна Рада. Як Ви ставитися до проекту створення газового консорціуму між Україною, ЄС і Росією?

– Це можливо, звичайно, але головне питання, як оцінити реальне становище в Україні. Це завжди було найбільшою проблемою. Проблема не в тому, щоб підписати меморандум про порозуміння. Це робили багато разів. Найважче реально оцінити, скільки компресорів спрацюють, які газопроводи у доброму стані, а які ні. Без такої оцінки мені, щиро кажучи, важко уявити, щоб в Україну прийшли інвестиції.

– Але уряд запросив компанію з міжнародної мережі («Бейкер Тіллі Україна») оцінити ГТС.

– Хотілося б сподіватися, що становище зміниться на краще.

– Чи є якісь конкретні приклади, які змушують Вас критично ставитися до українських реалій, адже за останні сім років, що Ви самі працюєте у чеській владі, в Україні змінився не один уряд.

– Не думаю, що це лише мій досвід. Це ставалося з багатьма. Ми завжди були великими друзями України. Ми справді хочемо мати незалежну Україну. З логічних причин, історичних причин. Я чех, тому я хочу незалежну Україну. Але ми не можемо хотіти незалежності України більше, ніж самі українці. Деколи виглядає, що для багатьох ваших урядовців особиста вигода важливіша ніж те, що станеться з країною.

– Як часто Ви буваєте в Києві?

– Був минулого року і планую приїхати цього.

– Які сфери співпраці з України для Чехії є пріоритетом?

– Певні компанії туди інвестують. Ми можемо, наприклад, співпрацювати в енергозбереженні, але в нас немає великих енергетичних компаній, які би підходили для українського ринку. Ваш інтерес ­– це великі газові компанії: французькі, німецькі, що можуть бути великими партнерами для «Нафтогазу». Ми займаємося частково транзитом нафти і газу через Україну. Наше становище відмінне від Угорщини чи Словаччини. Для нас важливо, як проходить транзит.

– Наскільки, на Вашу думку, розумна ідея для України купувати газ із низки європейських держав замість російського (інша справа, що є питання, чи українська ГТС зможе прокачати стільки газу у реверсному режимі, скільки було заявлено)?

– Дуже розумна, адже це допомагає домовлятися з росіянами. Але справжнє питання, чи Україні потрібно стільки імпортованого газу, чи вона може жити зі свого власного газу, чи може зробити свою економіку більш енергоефективною. Україна сама видобуває газ. За допомогою розумної економіки, енергозаощадження, вам не потрібно буде газу з-за кордону, або потрібно дуже мало.

– Російський «Газпром» відзначає 20-у річницю. Яку роль, на Вашу думку, ця компанія буде відігравати у майбутньому для Європи?

– Думаю, що на «Газпром» зараз більше впливає Європа, ніж навпаки. Вони намагаються грати за правилами третього енергопакету. Вони бачать, що не можуть просувати такі ж контракти, як раніше. Зараз багато іншого газу на ринку – з Катару, інших джерел. Спотові ціни у Західній Європі фактично наполовину менші, ніж з російської труби. «Газпром» має це враховувати, минулого року він заробив набагато менше на експорті газу, ніж очікував і, ймовірно, ця тенденція продовжиться. Вони мають думати про те, як бути приємнішими для покупців, чи варто йти в Арбітраж із кожним споживачем, чи краще домовлятися.

– Україна останнім часом активно взялася за розробку покладів сланцевого газу, запросивши потужні міжнародні компанії. Які перспективи тут бачите Ви, чи є загроза, що може повторитися польська ситуація?

– Досвід Польщі засвідчує, що геологія у Європі дуже неоднорідна. І тут є і певні успіхи, і провали. Деякі великі американські компанії останнім часом вирішили покинути Польщу. Зі сланцевим газом треба оцінювати те, чи інше родовище. Не можна говорити про Україну загалом, адже з погляду геології Україна дуже різноманітна, так само як і Європа. Треба аналізувати дані з конкретних місць. У Польщі ж перші прогнози, які зробили 5 років тому на основі геологічних даних, два роки тому переглянули до 10 відсотків від первісної оцінки. Цього року дві американські компанії покидають Польщу, бо навіть ця (нова) оцінка виявилися надто оптимістичною.