Чи став Бандера брендом Львова?

Львів – У майже півсотні міст Західної України вулиці названі іменем провідника ОУН Степана Бандери. У 16 населених пунктах Галичини образ Бандери увіковічений у пам’ятниках, зокрема у Львові, Тернополі, Івано-Франківську, нині збирають гроші на постамент у Луцьку. Але що переважає – ідеалізація образу провідника ОУН чи розуміння цієї людини, його ідей? Чи став брендом Бандера для Львова?

Футболки, магнітики, горнятка з зображенням Степана Бандери – популярні товари у львівській крамничці. Найчастіше їх купують туристи з українських міст,бо це для них упізнавана історична особа, про яку говорять і яка викликає хвилю емоцій, але про яку мало що знають, що дозволяє політикам маніпулювати цією історичною постаттю. А ще носити футболку із зображенням Бандери є ознакою негативного ставлення до діючої влади.

Працівник Святослав Роман, якому часто доводиться розповідати покупцям про Степана Бандеру і загалом про історію ОУН і УПА, каже, що Бандера став брендом Львова.

«Шкода, що його використовують з популізмом, ті, хто не має морального права. Якщо людина поділяє певні патріотичні погляди і носить футболку з зображенням Бандери, то це добре, а коли некоректно – цього не поділяю», – каже львів’янин.

Бандера – бренд націоналістів

На початку 90-х галичани активно перейменовували вулиці на честь Бандери. У Львові є і вулиця, і величезний пам’ятник, який донині критикують через схожість до радянських монументів, а вартість його майже 9 мільйонів гривень з місцевого бюджету і пожертв. Але цей пам’ятник не є популярним серед львів’ян. Тут кілька разів у рік відбуваються патріотичні зібрання під гаслами провідника ОУН.

Бандера став брендом передусім для новітніх націоналістів, які експлуатують ім’я цієї історичної особи задля політичного капіталу. Натомість реальних послідовників націоналізму Степана Бандери, його політичної лінії годі знайти, на противагу великій кількості осіб, які використовували прізвище Бандери для політичної боротьби і досягнення політичного успіху, наголосив відомий історик Василь Расевич. Науковець зауважує, що саме радянській пропаганді було надзвичайно потрібно мати особу, іменем якої вони могли б назвати весь український рух. Водночас, це мала бути суперечлива історична постать, яка б надавалася на те, щоб негативно представити весь рух, пов’язаний з національно-визвольною боротьбою.

«Степан Бандера став такою фігурою. Чому так сталося? У 1959 році Степан Бандера був вже у Баварії звичайним обивателем, якого не підтримували західні спецслужби, які не розглядали його, як активного діяча. Напевно, однією з версій вбивства Бандери було те, щоб перетворити його на символ, щоб потім весь український рух назвати бандерівським і пронести це через десятиліття, надавши йому негативного звучання», – каже історик.

Політична ікона і злочинець

Мешканці Західної України справді були вражені хронікою про вбивство Бандери і зрозуміли, що це була небезпечна для Кремля людина, почав створюватись його культ, зокрема в українській діаспорі. Після вбивства Степана Бандери його портрети, прикрашені вишиваними рушниками,люди берегли у своїх помешканнях, як символ і мрію про незалежну державу. Бандеру донині малюють, як, зрештою, і Шевченка, сумним, у темних тонах. Зображення провідника ОУН у червоно-білих і чорних тонах звузило саме сприйняття цієї історичної постаті й руху, що він очолював, вважає історик Микола Посівнич.

«Фактично йде таке переведення Бандери у пафосні гучні фрази, які не мають під собою нічого конкретного. Його фрази проповідуються 1 січня, 30 червня, 14 жовтня, і відходять з трибун мітингів. Найбільшим брендом Бандери було б, якби наші великі патріоти вулицю Бандери і площу перед пам’ятником зробили показовою, якби Львів подавав приклад іншим містам, як потрібно розвиватись, бути європейським містом. Зрештою, реалізували б слова Бандери, що не тільки сама назва і форма, але й зміст має відповідати», – зауважив науковець Микола Посівнич.

У глибшому пізнанні Бандери політики не зацікавлені

Донині живі стереотипи про Бандеру, бандерівців, бандерівський Львів, Бандерштат і досі для однієї частини України Бандера – ікона, для іншої – бандит. Його гасла сучасні українські націоналісти виймають з шухляд лише за потреби, на свята. Водночас для створення бренду Бандери бракує конструктивного змісту в образі провідника ОУН, такої думки дотримується журналіст Отар Довженко. Однак люди, які поширюють культ Бандери, не зацікавлені у цьому.

«Цей культ не тільки Бандери, але й всіх лідерів визвольних змагань є протилежним, але ідентичним до культу комуністичних борців. Свого часу люди переклацнули тумблер з одного на інше, але якість лишилась та сама. Нам потрібно змінити зміст поняття «герой». Бандера – герой нашої історії, бо є знаковим персонажем нашої історії, але він не мусить бути ідеалізований, розвінчуваний і ганьблений, треба вже знизити градус емоцій і подивитись зміст, що він пропагував, якою бачив Україну і що з його ідей можна було б запозичити», – зауважив Радіо Свобода Отар Довженко.

У Львові донині не можуть визначитись, яка історична постать є брендом міста, на кого львів’янам орієнтуватись, хто б зацікавив і туристів.