ЄС, не поспішаючи з угодою про асоціацію, не шкодить, а допомагає українцям; президент закликав українців на Великдень сподіватися тільки на Бога; українські банки переходять із рук західних банків у руки України, Росії і людей, наближених до Януковича – про це пише сьогодні світова преса.
Дослідник Інституту безпекових студій Європейського союзу (EU Institute for Security Studies) Ондржей Дітрих у публікації на сайті цього інституту розглядає можливі наслідки рішення Європейського суду з прав людини у справі колишнього прем’єр-міністра України Юлії Тимошенко. Він змальовує становище в Україні, яка останнім часом є джерелом роздратування для ЄС. Політику країни, за його словами, нині формують два головні елементи: баланс сил між олігархами і концентрація політичної влади в руках внутрішнього кола президента Віктора Януковича, так званої «Сім’ї». Як пише автор, ця конфігурація не обов’язково стабільна, і за такої ситуації хоча Янукович, здається, щиро прагне підписання угоди з Євросоюзом, та, можливо, не може чи й не бажає змінювати структуру української політики, бо глибоко зацікавлений зберегти свою особисту позицію.
Дослідник звертає увагу, що рішення Страсбурзького суду не може змусити Україну звільнити Тимошенко, але якщо Київ усе ж вирішить звільнити її, навіть хоча б лише тимчасово, ще до жовтня (напередодні саміту «Східного партнерства» в листопаді у Вільнюсі, коли можливе підписання угоди про асоціацію між ЄС і Україною), це збільшить можливість такого підписання, навіть якщо Україна не виконає інших вимог ЄС. На думку автора, підписання угоди вигідне для Євросоюзу, і це не тільки геополітичний аргумент, що відмова майже неминуче штовхне Київ у руки Москви, а й те, що обов’язкове до виконання юридичне підґрунтя відносин України і ЄС та детальний план дій, визначений в угоді, матимуть на Україну тривалий притягальний вплив, і це призведе до структурних змін. Водночас, мовиться у статті, є й ризики від підписання угоди без політичних і економічних реформ в Україні.
Громадянам України варто пояснити, що Європейський союз відсутністю поспіху не зраджує європейських прагнень українців, а, навпаки, чинить їм на користь.
Журнал Forbes звертає увагу на Великодні привітання православних президентів кількох країн. Президент Росії Володимир Путін, який був присутній на богослужінні в соборі Христа-Спасителя в Москві, у привітанні не оминув можливості наголосити на своїй прихильності Російській православній церкві: «Важливо зазначити плідну, істинно подвижницьку діяльність Російської православної церкви, яка сприяє підтриманню громадянського миру і злагоди в нашій країні, розвиткові міжконфесійного і міжнаціонального діалогу». Автор статті Катя Солдак зауважує, що стосунки російської влади й РПЦ виявилися на весь світ у справі Pussy Riot, коли учасниць панк-гурту засудили за «молитву» проти Путіна в соборі.
Президент України Віктор Янукович, який провів великодні вихідні у Криму, теж не залишив співгромадян без привітань через свою прес-службу: «Христос Воскрес, дорогі співвітчизники!» Він подякував українцям за чесну працю, матерям за те, що дбають про дітей, а Господові «за те, що допоміг нам і цього року дочекатися Світлого Дня Воскресіння» – так мовиться у привітанні президента країни, економіка й фінанси якої на межі кризи, у бюджеті, за повідомленнями, немає коштів, але українці можуть про це й не знати, бо влада Януковича просуває думку про те, що президент за час на посаді створив стабільність і загальне покращення. Щоправда, на думку автора, цього разу Янукович мав рацію: без особливої надії на зміни на краще українцям дійсно лишається тільки дякувати Богові за те, що той допоміг пережити ще один Великдень.
«Останній диктатор Європи», як його визначено у статті, президент Білорусі Олександр Лукашенко оприлюднив привітання, яке можна сплутати з промовою генсекретаря ЦК КПРС, у якій «річницю Жовтневої революції» замінили на «Великдень»: «Пасха об’єднує людей, надихає на творчу працю і нові звершення на благо своєї Вітчизни».
Тим часом із привітанням православним виступив і президент США Барак Обама. Радісне свято Великодня також «нагадує про жертву, яку приніс Христос, щоб ми могли зазнати вічного життя», мовиться у привітанні, яке оприлюднив Білий дім. Обама нагадав, що Христос обрав любов, а не ненависть, і звернув увагу, що це особливо важливо цього року, коли православні потерпають від переслідувань і насильства, зокрема, на Близькому Сході і в Північній Африці.
Відомий економіст і фінансист Андерс Ослунд у виданні Business New Europe пише, що банки України переживають стан безладу, який триває останні сім років. За цей час хвиля купівель українських банків західноєвропейськими якраз перед кризою 2008–2009 років відступила, натомість розширюється число банків у російській і в українській державній власності, а також у власності людей, наближених до президента Віктора Януковича. Коли влітку 2008 року частка західноєвропейських банків у загальному банківському капіталі в Україні сягала 40 відсотків, то нині більшість їх залишила Україну, а їхня частка впала до 20 відсотків, пише автор. При цьому загальне число банків лишилося те саме, 175. Українські ж державні банки збільшили свою частку до 15 відсотків, а російські, найбільші з яких є власністю російської держави, до 13 відсотків. А найбільші приватні банки в Україні є власністю підприємців, наближених до президента.
Ці зміни власників банків глибоко послабили банківську систему України. Крім того, західні компанії мають за краще вести справи із західними ж банками, тому відхід західних банків із України також перешкодить торгівлі й інвестиціям, пише аналітик.
Дослідник Інституту безпекових студій Європейського союзу (EU Institute for Security Studies) Ондржей Дітрих у публікації на сайті цього інституту розглядає можливі наслідки рішення Європейського суду з прав людини у справі колишнього прем’єр-міністра України Юлії Тимошенко. Він змальовує становище в Україні, яка останнім часом є джерелом роздратування для ЄС. Політику країни, за його словами, нині формують два головні елементи: баланс сил між олігархами і концентрація політичної влади в руках внутрішнього кола президента Віктора Януковича, так званої «Сім’ї». Як пише автор, ця конфігурація не обов’язково стабільна, і за такої ситуації хоча Янукович, здається, щиро прагне підписання угоди з Євросоюзом, та, можливо, не може чи й не бажає змінювати структуру української політики, бо глибоко зацікавлений зберегти свою особисту позицію.
Дослідник звертає увагу, що рішення Страсбурзького суду не може змусити Україну звільнити Тимошенко, але якщо Київ усе ж вирішить звільнити її, навіть хоча б лише тимчасово, ще до жовтня (напередодні саміту «Східного партнерства» в листопаді у Вільнюсі, коли можливе підписання угоди про асоціацію між ЄС і Україною), це збільшить можливість такого підписання, навіть якщо Україна не виконає інших вимог ЄС. На думку автора, підписання угоди вигідне для Євросоюзу, і це не тільки геополітичний аргумент, що відмова майже неминуче штовхне Київ у руки Москви, а й те, що обов’язкове до виконання юридичне підґрунтя відносин України і ЄС та детальний план дій, визначений в угоді, матимуть на Україну тривалий притягальний вплив, і це призведе до структурних змін. Водночас, мовиться у статті, є й ризики від підписання угоди без політичних і економічних реформ в Україні.
Громадянам України варто пояснити, що Європейський союз відсутністю поспіху не зраджує європейських прагнень українців, а, навпаки, чинить їм на користь.
Журнал Forbes звертає увагу на Великодні привітання православних президентів кількох країн. Президент Росії Володимир Путін, який був присутній на богослужінні в соборі Христа-Спасителя в Москві, у привітанні не оминув можливості наголосити на своїй прихильності Російській православній церкві: «Важливо зазначити плідну, істинно подвижницьку діяльність Російської православної церкви, яка сприяє підтриманню громадянського миру і злагоди в нашій країні, розвиткові міжконфесійного і міжнаціонального діалогу». Автор статті Катя Солдак зауважує, що стосунки російської влади й РПЦ виявилися на весь світ у справі Pussy Riot, коли учасниць панк-гурту засудили за «молитву» проти Путіна в соборі.
Президент України Віктор Янукович, який провів великодні вихідні у Криму, теж не залишив співгромадян без привітань через свою прес-службу: «Христос Воскрес, дорогі співвітчизники!» Він подякував українцям за чесну працю, матерям за те, що дбають про дітей, а Господові «за те, що допоміг нам і цього року дочекатися Світлого Дня Воскресіння» – так мовиться у привітанні президента країни, економіка й фінанси якої на межі кризи, у бюджеті, за повідомленнями, немає коштів, але українці можуть про це й не знати, бо влада Януковича просуває думку про те, що президент за час на посаді створив стабільність і загальне покращення. Щоправда, на думку автора, цього разу Янукович мав рацію: без особливої надії на зміни на краще українцям дійсно лишається тільки дякувати Богові за те, що той допоміг пережити ще один Великдень.
«Останній диктатор Європи», як його визначено у статті, президент Білорусі Олександр Лукашенко оприлюднив привітання, яке можна сплутати з промовою генсекретаря ЦК КПРС, у якій «річницю Жовтневої революції» замінили на «Великдень»: «Пасха об’єднує людей, надихає на творчу працю і нові звершення на благо своєї Вітчизни».
Тим часом із привітанням православним виступив і президент США Барак Обама. Радісне свято Великодня також «нагадує про жертву, яку приніс Христос, щоб ми могли зазнати вічного життя», мовиться у привітанні, яке оприлюднив Білий дім. Обама нагадав, що Христос обрав любов, а не ненависть, і звернув увагу, що це особливо важливо цього року, коли православні потерпають від переслідувань і насильства, зокрема, на Близькому Сході і в Північній Африці.
Відомий економіст і фінансист Андерс Ослунд у виданні Business New Europe пише, що банки України переживають стан безладу, який триває останні сім років. За цей час хвиля купівель українських банків західноєвропейськими якраз перед кризою 2008–2009 років відступила, натомість розширюється число банків у російській і в українській державній власності, а також у власності людей, наближених до президента Віктора Януковича. Коли влітку 2008 року частка західноєвропейських банків у загальному банківському капіталі в Україні сягала 40 відсотків, то нині більшість їх залишила Україну, а їхня частка впала до 20 відсотків, пише автор. При цьому загальне число банків лишилося те саме, 175. Українські ж державні банки збільшили свою частку до 15 відсотків, а російські, найбільші з яких є власністю російської держави, до 13 відсотків. А найбільші приватні банки в Україні є власністю підприємців, наближених до президента.
Ці зміни власників банків глибоко послабили банківську систему України. Крім того, західні компанії мають за краще вести справи із західними ж банками, тому відхід західних банків із України також перешкодить торгівлі й інвестиціям, пише аналітик.
