Лондон – Можливо це лунає несподівано, але українську церкву цілком можна вважати одним із символів глобалізації. Фактично у кожній країні світу, де є хоча б невелика українська громада, одним з центрів українського життя стає церква. Велика Британія тут не виняток. На Великдень, та на інші великі свята до українських церков йдуть навіть не дуже релігійні люди і ті, хто не може у змозі вільно розмовляти українською.
Український собор УГКЦ у британській столиці на Великдень ледве вміщав усіх бажаючих взяти участь у богослужіннях. На великі свята тут збираються тисячі людей і будівля в історичному центрі Лондона перетворюється на шматочок України.
Настоятель собору, владика Гліб Лончина – єпарх Української греко-католицької церкви у Великій Британії та апостольський візитатор для українських католиків Ірландії.
Він сам народився та виростав у США, навчався у Римі. Владика наголошує, що українські церкви в кожній країні світу мають свою особливість.
«Кожна країна має свій етос. В Америці навіть ті люди українського походження, які асимілювалися, все ж приходять до української церкви. Вони вважають себе членами української спільноти. Особливістю Лондона є те, що близько 90% парафіян тут – це нова хвиля імміграції з України. Вони шукають бога, але й також українського середовища», – каже Гліб Лончина у відповідь на запитання, чому українці йдуть саме сюди, хоча церков у Лондоні безліч.
Андрій Гундер – голова Українського інституту в Лондоні, представник покоління, яке народилося і виростало у Британії.
«Вперше я сюди потрапив, коли мені було кілька місяців. Мене тут хрестили. Потім мама і тато приводили мене сюди за руку у неділю і на свята. Ці місця для мене рідні. У святкові дні тут збираються тисячі українців», – зазначає Андрій Гундер.
Одна зі старших жінок-парафіянок розповіла Радіо Свобода, що відвідує українську церкву в Лондоні вже 50 років. Власне будівлю теперішнього українського собору громада придбала 1967 року.
«Колись тут були усі молоді – «войско»... А потім посивіли, повмирали. Тепер вже й тих сивих нема, але маємо багато гостей з України. Я цьому дуже рада, бо без них ми – старі – не могли би катедру утримувати. Церква для мене – це скарб», – каже бабуся.
Для багатьох українців, які приїхали до Лондона на заробітки церква – важливе місце, де вони мають можливість відчути себе ближче до дому.
«Я приходжу сюди кожного разу, коли можу відпроситися з роботи», – розповідає одна жінка. «Вперше я сюди потрапила 2005 року, коли приїхала якраз перед Пасхою, – зауважує вона. – Я тут почуваюся дуже комфортно, але сумую за домом, за дітьми...»
Український собор УГКЦ у британській столиці на Великдень ледве вміщав усіх бажаючих взяти участь у богослужіннях. На великі свята тут збираються тисячі людей і будівля в історичному центрі Лондона перетворюється на шматочок України.
Настоятель собору, владика Гліб Лончина – єпарх Української греко-католицької церкви у Великій Британії та апостольський візитатор для українських католиків Ірландії.
Він сам народився та виростав у США, навчався у Римі. Владика наголошує, що українські церкви в кожній країні світу мають свою особливість.
Вони шукають бога, але й також українського середовищаГліб Лончина
Андрій Гундер – голова Українського інституту в Лондоні, представник покоління, яке народилося і виростало у Британії.
У святкові дні тут збираються тисячі українцівАндрій Гундер
Одна зі старших жінок-парафіянок розповіла Радіо Свобода, що відвідує українську церкву в Лондоні вже 50 років. Власне будівлю теперішнього українського собору громада придбала 1967 року.
Церква для мене – це скарб
Для багатьох українців, які приїхали до Лондона на заробітки церква – важливе місце, де вони мають можливість відчути себе ближче до дому.
«Я приходжу сюди кожного разу, коли можу відпроситися з роботи», – розповідає одна жінка. «Вперше я сюди потрапила 2005 року, коли приїхала якраз перед Пасхою, – зауважує вона. – Я тут почуваюся дуже комфортно, але сумую за домом, за дітьми...»
