Рівне – Мешканці Рівненщини стурбовані намірами «Укрзалізниці» закрити старовинну вузькоколійку, яка пролягає через болота і ліси по території двох районів області. Знищення «кукушки», поїзда, який так називають через мелодійний гудок, призведе до ізоляції північних сіл від основних транспортних магістралей. Допомагати рівнянам зберегти раритет – найдовшу в Європі вузькоколійку – взялися українські документалісти, німецькі туристи та українська діаспора з Німеччини.
У негоду по бездоріжжю до сіл Антонівка та Зарічне, крім «кукушки», дістатися більше нічим. Якби не вузькоколійка, минулої зими мешканці близько двох десятків лісових сіл були б повністю відрізані від цивілізації. Але наступної такої зими старенький поїзд може не витримати, каже пані Ганна, котра все життя пропрацювала на Острівській станції.
«Нам треба, щоб побільше давали нових шпал. Поламається – люди сидять. Ще влітку добре, а взимку такі холодні вагони. Треба, щоб дали теплі вагони й нові тепловози», – розповідає Ганна.
Але «Укрзалізниця» поставила питання не про ремонт, а про закриття 118-річної «кукушки». Адже на вузькоколійку, якою користуються здебільшого пільговики, пенсіонери та школярі, щомісяця йде 180 тисяч гривень із державного бюджету, розповідає заступник голови Володимирецької районної адміністрації Петро Вакуліч.
«Для Укрзалізниці це збитки, через те вона цим не переймається. Ми хочемо привернути увагу «Укрзалізниці», адже на сірниках не економлять. Треба вкласти гроші в реконструкцію колії, капітальний ремонт локомотива і вагонів – і вона стане прибутковою», – каже Вакуліч.
Між тим, за порятунок волинської «кукушки» взялися німці. Берлінська група захисту прав людини ініціювала в українському кіноклубі у Німеччині, показ фільму Олександра Балабана та Олександри Хребтової «2003 кілометри від Ейфелевої вежі», про життя поліського села Острівська. Стрічка викликала у німців культурний шок, констатує ініціатор показу Олександра Бінерт. Правозахисницю дивує, що на поїзди «Хюндай» виділені сотні мільйонів доларів, а існування «кукушки» досі під питанням.
«Українська влада, на жаль, досить часто сама створює проблеми, хоча їх можна було б просто вирішити,– говорить німецька правозахисниця. – Є просто чудові місцини, і їх потрібно підтримати. Робити великих зусиль не потрібно, адже воно є, воно існує, його просто потрібно розвивати. Саме це говорили у нас фахівці, коли ми проводили цей кіновечір. Тобто, там такий безмежний потенціал у ній культурно-туристичний, що її просто не можна закривати. Вони так і сказали, що якщо ви її закриєте, то просто зрубаєте гілку, на якій сидите».
«Кукушка» має іноземних шанувальників
Власники спеціальної туристичної агенції Bahnagentur Schöneberg Мартін Копечке та Петер Коллер переймаються майбутнім «кукушки» з трьох причин. По-перше, до її спорудження наприкінці позаминулого століття були причетні німці. По-друге, цей поїзд курсує через розкішні озерно-лісові масиви. Але найголовніше – «кукушка» допомагає багатьом селянам на півночі Зарічненського району тримати зв’язок зі світом.
«Це унікальна технічна пам’ятка, вже зараз є її міжнародні шанувальники, які їдуть туди, щоб подивитися на неї. І це шанс, щоб людям там було краще жити. Природа та залізничний туризм можуть стати шансом для людей», – пояснює Петер Коллер, який зателефонував до Радіо Свобода.
Петер вивчив українську, бо має тут друзів і професійний інтерес – залізничний туризм. Він тричі курсував із колегами «кукушкою» за маршрутом Антонівка-Зарічне, однак на ночівлю туристи щоразу добиралися за двісті кілометрів у Сарни – туристична інфраструктура досі не розвинута не лише у навколишніх селах, а й у районному центрі Зарічне.
Кілька років тому місцева влада разом із рівненськими підприємцями створила на станції Антонівка музей «кукушки». Цей музей – частина проекту «Бурштиновий шлях», складовою якого є щорічний фестиваль. Народні обряди, костюми, страви і пісні – саме те, що потрібно етнотуристам, і все це на Поліссі збереглося в автентичному вигляді.
Хто врятує «кукушку»?
Нещодавно обласна влада вкотре вмовила керівників «Укрзалізниці» не закривати «кукушку» до кінця 2013 року, розповідає заступник голови Володимирецької райдержадміністрації Петр Вакуліч. Він каже – залізничники готові віддати «кукушку» у комунальну власність, однак дотаційний місцевий бюджет не дозволяє цього зробити. Інший варіант – шукати інвестора.
«Шукайте олігарха, і нехай він безкоштовно забере цю залізницю, і працює. Оце ми шукаємо олігарха», – зазначає Вакуліч.
Німецькі експерти пропонують владі та громаді Рівненщини зв’язуватися з міжнародними партнерами у Польші та Румунії, яким вже вдалося не тільки врятувати подібні вузькоколійки, але і зробити їх частиною регіональної туристичної інфраструктури. Berlin Group for Human Rights in Ukraine закликала об’єднаними зусиллями зупинити заплановане закриття вузькоколійки і створити реальний план перетворення «кукушки» на привабливий туристичний об’єкт, який зможе принести прибуток. Нині інформацію про вузькоколійку можна знайти у кількох путівниках про Україну німецькою мовою.
У негоду по бездоріжжю до сіл Антонівка та Зарічне, крім «кукушки», дістатися більше нічим. Якби не вузькоколійка, минулої зими мешканці близько двох десятків лісових сіл були б повністю відрізані від цивілізації. Але наступної такої зими старенький поїзд може не витримати, каже пані Ганна, котра все життя пропрацювала на Острівській станції.
«Нам треба, щоб побільше давали нових шпал. Поламається – люди сидять. Ще влітку добре, а взимку такі холодні вагони. Треба, щоб дали теплі вагони й нові тепловози», – розповідає Ганна.
Але «Укрзалізниця» поставила питання не про ремонт, а про закриття 118-річної «кукушки». Адже на вузькоколійку, якою користуються здебільшого пільговики, пенсіонери та школярі, щомісяця йде 180 тисяч гривень із державного бюджету, розповідає заступник голови Володимирецької районної адміністрації Петро Вакуліч.
«Для Укрзалізниці це збитки, через те вона цим не переймається. Ми хочемо привернути увагу «Укрзалізниці», адже на сірниках не економлять. Треба вкласти гроші в реконструкцію колії, капітальний ремонт локомотива і вагонів – і вона стане прибутковою», – каже Вакуліч.
Між тим, за порятунок волинської «кукушки» взялися німці. Берлінська група захисту прав людини ініціювала в українському кіноклубі у Німеччині, показ фільму Олександра Балабана та Олександри Хребтової «2003 кілометри від Ейфелевої вежі», про життя поліського села Острівська. Стрічка викликала у німців культурний шок, констатує ініціатор показу Олександра Бінерт. Правозахисницю дивує, що на поїзди «Хюндай» виділені сотні мільйонів доларів, а існування «кукушки» досі під питанням.
«Українська влада, на жаль, досить часто сама створює проблеми, хоча їх можна було б просто вирішити,– говорить німецька правозахисниця. – Є просто чудові місцини, і їх потрібно підтримати. Робити великих зусиль не потрібно, адже воно є, воно існує, його просто потрібно розвивати. Саме це говорили у нас фахівці, коли ми проводили цей кіновечір. Тобто, там такий безмежний потенціал у ній культурно-туристичний, що її просто не можна закривати. Вони так і сказали, що якщо ви її закриєте, то просто зрубаєте гілку, на якій сидите».
«Кукушка» має іноземних шанувальників
Власники спеціальної туристичної агенції Bahnagentur Schöneberg Мартін Копечке та Петер Коллер переймаються майбутнім «кукушки» з трьох причин. По-перше, до її спорудження наприкінці позаминулого століття були причетні німці. По-друге, цей поїзд курсує через розкішні озерно-лісові масиви. Але найголовніше – «кукушка» допомагає багатьом селянам на півночі Зарічненського району тримати зв’язок зі світом.
«Це унікальна технічна пам’ятка, вже зараз є її міжнародні шанувальники, які їдуть туди, щоб подивитися на неї. І це шанс, щоб людям там було краще жити. Природа та залізничний туризм можуть стати шансом для людей», – пояснює Петер Коллер, який зателефонував до Радіо Свобода.
Петер вивчив українську, бо має тут друзів і професійний інтерес – залізничний туризм. Він тричі курсував із колегами «кукушкою» за маршрутом Антонівка-Зарічне, однак на ночівлю туристи щоразу добиралися за двісті кілометрів у Сарни – туристична інфраструктура досі не розвинута не лише у навколишніх селах, а й у районному центрі Зарічне.
Кілька років тому місцева влада разом із рівненськими підприємцями створила на станції Антонівка музей «кукушки». Цей музей – частина проекту «Бурштиновий шлях», складовою якого є щорічний фестиваль. Народні обряди, костюми, страви і пісні – саме те, що потрібно етнотуристам, і все це на Поліссі збереглося в автентичному вигляді.
Хто врятує «кукушку»?
Нещодавно обласна влада вкотре вмовила керівників «Укрзалізниці» не закривати «кукушку» до кінця 2013 року, розповідає заступник голови Володимирецької райдержадміністрації Петр Вакуліч. Він каже – залізничники готові віддати «кукушку» у комунальну власність, однак дотаційний місцевий бюджет не дозволяє цього зробити. Інший варіант – шукати інвестора.
«Шукайте олігарха, і нехай він безкоштовно забере цю залізницю, і працює. Оце ми шукаємо олігарха», – зазначає Вакуліч.
Німецькі експерти пропонують владі та громаді Рівненщини зв’язуватися з міжнародними партнерами у Польші та Румунії, яким вже вдалося не тільки врятувати подібні вузькоколійки, але і зробити їх частиною регіональної туристичної інфраструктури. Berlin Group for Human Rights in Ukraine закликала об’єднаними зусиллями зупинити заплановане закриття вузькоколійки і створити реальний план перетворення «кукушки» на привабливий туристичний об’єкт, який зможе принести прибуток. Нині інформацію про вузькоколійку можна знайти у кількох путівниках про Україну німецькою мовою.