Через Януковича американці змінили стратегію в Україні

Національний фонд підтримки демократії (National Endowment for Democracy) – приватна американська установа, яка через гранти підтримує різні організації у світі, які виступають за демократію, захист прав людини і верховенство права. Через згортання демократії в Україні ця організація була змушена змінити стратегію щодо Києва. Про це Радіо Свобода розповів Роджер Потоцкі – старший директор європейської програми американського фонду, який завітав до празької студії. Крім цього, він оцінив нинішній тиск Кремля на громадські організації Росії як серйозний, але тимчасовий момент.

– Українські дипломати вже понад 20 років продовжують називати Україну «молодою демократією». На думку одного західного спостерігача, якого цитує часопис Economist, Україна нині нагадує автомобіль у тумані без світла і карти. А що нагадує Україна Вам?

– Спостерігаючи понад 20 років за перехідним періодом у Центральній і Східній Європі і колишньому Радянському Союзі, ми можемо побачити, що демократичний період не є лінійним. Він не починається в одній точці і не рухається догори. Є коливання, піки і падіння. Стосовно України був оптимізм і песимізм, знову і знову, це не дивно, що зараз є серйозні сумніви, що цей автомобіль, про який Ви згадали, рухається у вірному напрямку, що не зайде у глухий кут і не буде під загрозою через туман.

– Національний фонд підтримки демократії вже давно діє і в Україні. Як змінилася Ваша робота за останні кілька років, коли на Заході помітили згортання демократії в Україні?

– Не змінився рівень підтримки, який з часом зріс, Україна залишається пріоритетом у нашій європейському відділенні і щодо бюджету, і щодо програм. Змінилася стратегія. У різні часи демократичного розвитку громадянському суспільству потрібні різні речі, різні види підтримки. Погіршення становища в Україні, яке ми спостерігаємо з 2010 року, змусило нас знову більше уваги приділяти захистові прав людини, незалежній пресі, базовим елементам демократії, замість деяких постреформаторських проектів, які, ми думали, будуть можливі після 2004 року.

– Який у Вас зараз бюджет в Україні?

– Національний фонд підтримки демократії витрачає в Україні приблизно 2,3 мільйона доларів на рік.

– Колишній посол США в Україні Стівен Пайфер каже, що чув нарікання, що деякі громадські організації в Україні, які отримують західне фінансування, ближчі до західних посольств, ніж до пересічних українців. Чи Ви задоволені віддачею від своїх проектів в Україні?

– Завжди є можливість для поліпшення і з точки зору донорів, і щодо груп, які працюють в Україні. Ми вважаємо, що маємо сильних партнерів, які в Україні просувають демократію і захист прав людини. Зараз у них більше перешкод, ніж три-чотири роки тому. Вони на це мають по-різному реагувати, і ми намагаємося їм допомагати. Ми розуміємо стурбованість посла Пайфера. Були різні тенденції у третьому секторі України – деякі негативні, деякі позитивні, але ми дуже задоволені роботою наших партнерів.

– Про які перешкоди йдеться, Ви можете навести приклади?

– Це має різні форми, деякі завуальовані. Ця влада, очевидно, не зацікавлена у тому, що б громадські організації відігравали позитивну роль у розвитку України, очевидно, намагається перешкоджати представникам незалежної преси, громадянського суспільства.

– Він Вебер, колишній голова Національного фонду підтримки демократії (2001–2009) зареєстрований лобістом Європейського центру сучасної України, який створили представники правлячої в Україні партії (серед яких нинішній міністр закордонних справ Леонід Кожара). Людина, яка роками боролася за демократію в Україні, тепер лобіює інтереси влади, яку критикують на Заході за згортання демократії. Чи Ви бачите тут суперечність?

– Це без коментарів.

– У США є різне бачення політики щодо Києва. Білий дім наразі проти санкцій, деякі політики за. Якби Ви радили американському урядові, яку політику б запропонували?

– Ми не радимо урядові. Державний департамент і адміністрація можуть ухвалювати свої власні рішення. Ми вважаємо, що незалежні групи в Україні треба надалі підтримувати. До демократії в Україні ще далеко, особливо за нинішньої влади. Ми налаштовані працювати на довгу перспективу і заохочуємо це робити інших.

– Наскільки серйозно, на Вашу думку, варто ставитися до масових перевірок громадських організацій у Росії?

– Дуже серйозно. Але, знову ж таки, варто пам’ятати, що такі речі відбуваються циклічно. Ми віримо, що демократичний розвиток – це тривалий процес. Він переживе погані закони і репресії. Він виживе і в цьому випадку. Ми маємо бути оптимістами у тому, що робимо. Якби ми склали руки після першої, чи навіть двадцятої, спроби тиску, то не мали б займатися тим, чим ми займаємося. Я думаю, що тиск на недержавні організації в Росії засвідчує, наскільки ізольованою є влада, в якому вона розпачі. Вони реагують як уряди, які не певні у своїй підтримці, які слабкі, які мають неясне майбутнє. Наше завдання – підтримувати тих, всередині цих країн, які виступають за демократію, просувають права людини, повернення до цивілізованої сім’ї народів; і ми будемо це робити, незважаючи на перепони.