Генеральна асамблея ООН на засіданні 2 квітня затвердила першу міжнародну угоду, яка мала б регулювати світову торгівлю звичайними озброєннями. Одне з її завдань – запобігати використанню зброї проти мирного населення.
Україна, яка голосувала «за», також є одним із провідних експортерів зброї.
Президент Генеральної асамблеї Вук Єремич заявив, що це лише перший, але дуже конкретний крок.
«У багатьох аспектах ця угода небувала. Вона проголошує, що країни-експортери будуть зобов’язані законом повідомляти про продаж і передачу зброї. Вони також будуть зобов’язані робити оцінку щодо того, чи зброя, яку вони продають, може бути використана для порушення прав людини, що суперечить гуманітарному праву», – сказав дипломат.
Проти угоди голосували Іран, Сирія та Північна Корея – країни, які самі перебувають під дією різних збройних ембарго. Ще 23 держави при голосуванні утрималися, поміж них Росія та Китай, які є серед найбільших експортерів зброї у світі.
Російський посол в ООН Віталій Чуркін висловив одне з застережень Москви.
«Попри наполегливі заклики багатьох країн, угода не містить заборони на постачання зброї недержавним суб’єктам. Це значний системний недолік, який обов’язково впливатиме на ефективність та виконання угоди про торгівлю зброєю», – сказав російський дипломат і наголосив, що документ також чітко не окреслює гуманітарні критерії для оцінки ризику, тому може бути використаний певними державами з політичною метою.
Глобальний бізнес із політичними проблемами
Світові обсяги торгівлі зброєю зараз сягають 70 мільярдів доларів.
Україна також – одна з держав, які продають зброї досить багато, і, залежно від успішності року, вона може перебувати у десятці провідних експортерів або близько до неї.
Києву доводилося не раз мати політичні проблеми у зв’язку з деякими збройними оборудками.
Наприклад, 2002 року у взаєминах США та України виникали проблеми через непідтверджені звинувачення про продаж Саддамові Хуссейну протиповітряних радарних систем «Кольчуга».
Згодом Росія була дуже обурена тим, що українську зброю могла купувати Грузія. Та зброя була застосована під час російсько-грузинської війни 2008 року.
Приблизно в той час до України лунали застереження з приводу захопленого піратами біля берегів Сомалі судна «Фаїна» з партією українських танків, що могли бути призначені для Судану, де в той час точилася війна.
Українські фахівці кажуть, що часто суперечки з приводу постачань зброї мають суто політичний характер і навіть спричинені комерційними конкурентами на ринку.
Ухвалена ООН угода може допомогти таким державам, як Україна, упорядкувати торгівлю зброєю відповідно до чітких міжнародних вимог, а також зробити галузь більш прозорою для власних громадян.
Угода буде відкритою для підписання країнами, починаючи з 3 червня і набере чинності через 90 днів після того, як її ратифікує принаймні 50 країн ООН.
Загалом ця процедура може забрати від двох до трьох років, але посол Мексики, яка була найактивнішим автором угоди, заявив, що сподівається, що це станеться набагато швидше.
Україна, яка голосувала «за», також є одним із провідних експортерів зброї.
Президент Генеральної асамблеї Вук Єремич заявив, що це лише перший, але дуже конкретний крок.
«У багатьох аспектах ця угода небувала. Вона проголошує, що країни-експортери будуть зобов’язані законом повідомляти про продаж і передачу зброї. Вони також будуть зобов’язані робити оцінку щодо того, чи зброя, яку вони продають, може бути використана для порушення прав людини, що суперечить гуманітарному праву», – сказав дипломат.
Проти угоди голосували Іран, Сирія та Північна Корея – країни, які самі перебувають під дією різних збройних ембарго. Ще 23 держави при голосуванні утрималися, поміж них Росія та Китай, які є серед найбільших експортерів зброї у світі.
Російський посол в ООН Віталій Чуркін висловив одне з застережень Москви.
«Попри наполегливі заклики багатьох країн, угода не містить заборони на постачання зброї недержавним суб’єктам. Це значний системний недолік, який обов’язково впливатиме на ефективність та виконання угоди про торгівлю зброєю», – сказав російський дипломат і наголосив, що документ також чітко не окреслює гуманітарні критерії для оцінки ризику, тому може бути використаний певними державами з політичною метою.
Глобальний бізнес із політичними проблемами
Світові обсяги торгівлі зброєю зараз сягають 70 мільярдів доларів.
Україна також – одна з держав, які продають зброї досить багато, і, залежно від успішності року, вона може перебувати у десятці провідних експортерів або близько до неї.
Києву доводилося не раз мати політичні проблеми у зв’язку з деякими збройними оборудками.
Наприклад, 2002 року у взаєминах США та України виникали проблеми через непідтверджені звинувачення про продаж Саддамові Хуссейну протиповітряних радарних систем «Кольчуга».
Згодом Росія була дуже обурена тим, що українську зброю могла купувати Грузія. Та зброя була застосована під час російсько-грузинської війни 2008 року.
Приблизно в той час до України лунали застереження з приводу захопленого піратами біля берегів Сомалі судна «Фаїна» з партією українських танків, що могли бути призначені для Судану, де в той час точилася війна.
Українські фахівці кажуть, що часто суперечки з приводу постачань зброї мають суто політичний характер і навіть спричинені комерційними конкурентами на ринку.
Ухвалена ООН угода може допомогти таким державам, як Україна, упорядкувати торгівлю зброєю відповідно до чітких міжнародних вимог, а також зробити галузь більш прозорою для власних громадян.
Угода буде відкритою для підписання країнами, починаючи з 3 червня і набере чинності через 90 днів після того, як її ратифікує принаймні 50 країн ООН.
Загалом ця процедура може забрати від двох до трьох років, але посол Мексики, яка була найактивнішим автором угоди, заявив, що сподівається, що це станеться набагато швидше.
