Влада злякалася фільму про портрет Януковича?

Київ – Українські короткометражки з альманаху «Українські злі» зняли з прокату. Ймовірно, через фільм про портрет Януковича. Про це у своєму блозі на сайті «Українська правда» написала автор однієї з короткометражок, що увійшла в альманах, Аксінья Куріна. Сценарист і кінокритик припустила: паніку у влади викликала короткометражка «Красива жінка» Альони Алимової, в якій розповідається про бібліотекарку, яка закохується в портрет нинішнього президента України. Дистриб’ютори альманаху – компанія «Артхауз-Трафік» – таку версію відкидають, запевняючи: «Українських злих» ніхто не забороняв і невдовзі ці фільми будуть в інтернеті. Тож чи є в українського митця цензори і хто вони?

«Він її звабив, Вона подумала, що це любов і відповіла йому взаємністю, та швидко прийшло гірке розчарування – Він нахабно надурив Її, наївну й довірливу. Зрада виявилася такою нестерпною, що Вона вирішила емігрувати. Вона – це Україна?» – такий опис фільму «Красива жінка» Альони Алимової, в якому бібліотекарка палко закохується в портрет Віктора Януковича.

Саме через наявність портрету президента України цю короткометражку, що входить до альманаху «Українські злі» (це друга збірка проекту «Україно, гудбай»), у прокаті український глядач більше не побачить, припускає сценарист і кінокритик Аксінья Куріна.

Під час прем’єрного показу в кінотеатрі «Жовтень», розповідає вона, продюсери повідомили авторам, що цей сеанс перший і останній, хоча на сайті кінотеатру було заявлено по два сеанси на день. Влада в особі Держкіно злякалась і застосувала м’яку цензуру, переконує у коментарі Радіо Свобода Аксінья Куріна.

«У мене немає можливості відстежувати, які дзвінки робить Держкіно, але я думаю, що такий м’який тиск був на продюсерів, проте вони в цьому навряд чи зізнаються. Це не кінець світу, це не велика трагедія, але я це сприймаю як цензуру. Просто цензура буває різна. Можна щось відкрито заборонити, а можна таємно, коли ти не можеш довести, що справді були акти цензури. Держкіно шукає якісь відмовки, щоб це якось виправдати, і дистриб’ютор також. Ми маємо говорити про це, називаючи речі своїми іменами», – заявила вона.

Один із продюсерів прокатної підбірки «Українські злі» і її дистриб’ютор Денис Іванов у коментарі «Українській правді. Життя» заявив, що фільми зняли з прокату у кінотеатрі «Жовтень» не через цензуру. Просто попиту на такі стрічки немає і глядачі на них в кінотеатри не ходять, а чекають, коли вони з’являться в інтернеті.

Проект «Українські злі» соціальний, але не радикальний, зауважує Аксінья Куріна, тому зняття їх з прокату є дуже показовим.

«Я не розумію, чому влада так перелякалась. Там немає для неї нічого небезпечного. Але якщо вона боїться навіть такого, то це говорить про те, що треба стояти на своєму обов’язково», – каже Куріна.

У квітні короткометражні стрічки альманаху «Українські злі» повинні демонструватися на 4-му фестивалі незалежного кіно Східної Європи Kinofest NYC у Нью-Йорку, США. Це третій український цикл короткометражних фільмів.

Після показів у Київському кінотеатрі «Жовтень» правовласники альманаху в особі Держкіно та компанії «Артхауз-Трафік» обіцяли, що подивитися стрічки можна буде також в Одесі, Львові, Дніпропетровську, Донецьку, Харкові та інших містах України. Проте чи доїде в ці міста фільм про кохання до портрету Віктора Януковича, поки що не відомо.

Цензурує себе насамперед митець

Митець на те й митець, щоб мати свободу творчості і показувати не те, що від нього хочуть, і навіть не те, що є насправді, а те, що кожна людина зможе собі додумати, подивившись його роботу, вважають організатори виставки «За межею цензури» Ірина Ксенофонтова і Артем Малиш, що демонструвалась один день, 29 березня, у галереї «A-HOUSE». На виставці одна стіна повністю заклеєна словами, з якими різні люди асоціюють свободу, а поруч з іншою – стіл з бананом, фалоімітатором та пістолетом. Аби це подивитись, відвідувач має обрати на вході собі маску іншої людини.

«Єдиним цензором для митця є він сам. Хтось може собі дозволити щось зробити, а хтось ні. Ми собі дозволили зробити такий сміливий проект, і це – наша свобода. Після цього цензор всередині нас якось відсунувся», – зазначає Ірина Ксенофонтова.

Такі та інші інсталяції виставки «За межею цензури», пояснюють організатори, повинні дати зрозуміти не лише митцям, але й кожному, що боротися з зовнішнім цензором потрібно після того, як побореш внутрішнього.