Очищення України почнеться з Києва – Турчинов

Розблокування опозицією парламенту було виправданим, стверджує Олександр Турчинов, один із лідерів Об’єднаної опозиції «Батьківщина», перший заступник голови партії «Батьківщина» і депутат однойменної фракції. Адже, за його словами, опозиція перехопила ініціативу і змусила-таки провладну більшість взятися за розгляд питання київських виборів. Що ж до Сергія Власенка, якого позбавили депутатських повноважень, то Олександр Турчинов упевнений, що захисника Юлії Тимошенко вдасться повернути в парламент через Європейський суд з прав людини.
– Коли захисника Юлії Тимошенко Сергія Власенка позбавляли депутатського мандату, було заблоковано парламент. І після того, як суд позбавив його депутатства, то багато було різких коментарів опозиціонерів, що парламент більше не працюватиме. Зокрема, у цій студії лідер фракції партії «Свобода» Олег Тягнибок сказав: «Парламент вже не працюватиме. Все, крапка». Але, як я бачу, крапка стала комою, і багато хто вважає опозицію непослідовною через те, що вона розблокувала парламент. Як би Ви пояснили такі дії опозиції?

– Ми говорили, дійсно, що парламент не буде працювати за сценарієм Адміністрації президента, за сценарієм Партії регіонів. І, дійсно, парламент за їхнім сценарієм не працює. Тих завдань, які ставить опозиція – ми досягаємо. Це, може, локальні завдання, але ж у всякому разі ті постійні порушення, які відбувалися і під час голосування, і під час протягування незаконних рішень, отримували дуже рішучу відсіч. Навіть дріб’язкове шахрайство. Наприклад, Партія регіонів відмовлялася голосувати за вибори в тих містах або містечках, або міських селищних радах, де вони не мають перспективи виграти. Вони хотіли в Київській області, в Тернопільській, в Чернівецькій областях не голосувати за перевибори, і тільки рішуча позиція Об’єднаної опозиції «Батьківщина» та наших союзників призвела до того, що вони змушені були проголосувати за вибори у всіх без винятку регіонах. Так само Ви знаєте, як вони бояться виборів у Києві. Також була спроба заблокувати можливість проводити вибори в Києві. Це питання ще не вирішено, але ж перший крок зроблений – ухвалене рішення, що до другого квітня все ж таки парламент…

– А хіба це, даруйте, не сценарій Партії регіонів у четвер був проголосований по виборах київського міського голови і міськради? Ухвалили доволі суперечливе рішення лише в першому читанні, хоча по виборах в усіх інших містах селищах голосували одразу!

– Вони хотіли взагалі зняти це питання і голосування було провалене. І тільки під нашим тиском вони змушені були проголосувати не просто в першому читанні, це нас безумовно не влаштовує, а проголосувати скорочену процедуру розгляду цього питання з тим, щоб до 2 квітня, а я нагадаю, це буде перший день наступного сесійного тижня, буде ухвалене остаточне рішення. Хоча я не виключаю, що вони настільки бояться київських виборів, що будуть знаходити будь-які приводи для того, щоб зірвати це голосування.

– Дуже багато кажуть про те, що остаточне рішення ухвалюватиме Конституційний суд. Вам не здається, що може бути великий «сюрприз» для вас?

– Ми уже звикли до цих «сюрпризів». Тому що завжди, коли вони хочуть іти на порушення Конституції, вони звертаються до Конституційного суду. І сьогодні Конституційний суд стоїть в авангарді спроб легалізації антиконституційних дій. Згадайте хоча б, як Конституційний суд сам змінював Конституцію.

– Ви кажете, що не граєте за правилами Партії регіонів, а хіба це не правила Партії регіонів, коли останнє слово за їхнім Конституційним судом, як Ви кажете, якому Ви не довіряєте?

– Не буде за ним останнього слова. І виступаючи в парламенті, і зараз я можу сказати, що не буде за сценарієм Партії регіонів. Я переконаний, що кияни не погодяться з тим, що Янукович і його оточення або Партія регіонів буде визначати, хто ними буде керувати, будуть призначати їм керівників або взагалі позбавляти права обирати місцеву владу. Цього не буде. І у випадку, коли завершується конституційний термін і Київради, а мера уже понад рік немає, вони отримують не просто паузу в цих питаннях, а отримують блокування можливості ухвалювати незаконні рішення на рівні Київської державної адміністрації та неправочинної Київради. Ми, до речі, про це попередили, і це була одна із причин, чому вони були змушені все ж таки повернутися до голосування.

І я переконаний, що кияни нас підтримають, і саме очищення України почнеться з Києва. Вони хочуть незаконно керувати Києвом – цього не буде. Кияни самі з цим визначаться. І ми візьмемо під контроль, я переконаний, всі механізми, які не дозволять їм незаконно знущатися і керувати столицею, обдирати її, знущатися над киянами щодня, примушуючи їх платити за неіснуючі комунальні послуги…

– А Вам не здається, що ви ділите шкуру ще не вбитого ведмедя: вибори ще не виграні, а опозиція ще не домовилася про своїх кандидатів, про те, в якому форматі вона буде балотуватися в міськраду і хто буде кандидатом в мери?

– Для нас принципово, я вважаю, як і для вас, щоб все ж таки вибори відбувалися в Україні. І одна із головних проблем диктатур, неототалітарних країн – це саме відсутність виборів як таких. Їх іноді називають виборами, але ж це не є вибори. В даному випадку вибори, я нагадаю, ще повинні були бути в Києві в 2010 році. І тоді також було рішення Конституційного суду, яке перенесло вибори на цей період. І зараз вони знову хочуть їх перенести. Цього не буде. Опозиція сьогодні більш потужна, ніж була в 2010 році, і ми примусимо їх рахуватися не тільки з опозицією, а, в першу чергу, з киянами. Я ще раз повторюю, не буде працювати влада київська поза законом, не будуть люди привласнювати собі повноваження, як керувати столицею України. Є у них партквитки Партії регіонів чи немає – це їхні проблеми.

– Між іншим, якщо пройтися містом, подивитися на зовнішню рекламу, на рекламні видання, які роздають біля метро, то складається враження, що деякі Ваші колеги по фракції вже розпочали свою кампанію по виборах мера Києва.

– Нікому не заборонено висувати свою кандидатуру в мери. У нас демократична організація і демократична партія, і Об’єднана опозиція на демократичних засадах будує свою політику. Кожен депутат і не тільки депутат, а й член партії, позапартійний може висувати свою кандидатуру.

– Безперечно. Але чи варто говорити про спільний похід опозиції на вибори?

– Але після того, як Об’єднана опозиція ухвалить рішення щодо висування єдиного кандидата, всі, хто виступить проти цього рішення, фактично виступлять проти опозиції і будуть працювати на владу. Тому що влада, безумовно, зацікавлена, щоб було якомога більше кандидатів від опозиції для того, щоб протягнути владного кандидата. Тому повинен бути єдиний кандидат. Всі, хто з цим не погодиться, всі, хто будуть підігравати владі – безумовно, будуть виключатися із фракції, із партії тощо. І тут уже компромісів не буде. У нас є можливість кожному висуватися, є можливість пропонувати свою кандидатуру, але після рішення ми дуже чітко їх повинні виконувати. І в цьому принцип нашої перемоги – це дисципліна і єдність.

– Цього тижня дуже багато говорили в парламенті й писали про те, що Ваша політична сила дуже легко здала Сергія Власенка і його депутатські повноваження, не боролася достатньо за них. Ваші опоненти навіть глузували з цього приводу.

– Ми зробили все можливе для того, щоб захистити Сергія. Але ж проблема не в Сергієві Власенку. Проблема в тому, що це був удар по парламентаризму як такому, коли поза парламентом вирішується доля парламентарів. І, безумовно, була злочинна така зв’язка голови Верховної Ради Рибака, керівництва регламентного комітету, представників Партії регіонів, коли від самого початку до кінця це рішення було сфальшоване. І, безумовно, на базі фальшивого цього рішення Адміністративний суд… У нас, на жаль, ці органи судами важко уже назвати – це є структури Адміністрації президента, які штампують судові рішення. В Україні немає судів, і це, до речі, одна із важливих ознак сповзання України до тоталітаризму. В цих умовах фактично понад два тижні ми блокували парламент.

Після того, як рішення було винесене, після того, як Центральна виборча комісія, до речі, також більшістю саме представників Партії регіонів фактично привела до депутатського мандату іншого за списком члена політичної команди – після цього, безумовно, подальший такий формат уже не працював. Але ми вирішили дуже серйозне питання. Були спроби не голосувати, переносити, зривати це питання, але ми примусили парламент проголосувати за створення слідчої комісії щодо антиконституційного позбавлення громадян права обирати. Тому що проблема Власенка – це проблема і виборців.

– Ця комісія розслідуватиме обставини позбавлення Власенка мандату?

– Так. І не тільки це питання, але й тих округів, де були вкрадені мандати. Це стосується і тих «тушок», які ховалися, не приймали присягу, але ж ходять до парламенту під захистом Партії регіонів та Міністерства внутрішніх справ. Тобто всі ці питання будуть розглянуті. Цього дуже бояться наші опоненти, але вони будуть розглянуті. Комісія проголосована саме в складі, який запропонувала опозиція, і, безумовно, висновки цієї комісії будуть, я вважаю, підтримані не тільки в Україні, а й за її межами.

Крім того, ми уже подали звернення до Європейського суду (з прав людини), а я переконаний, що Європейський суд з прав людини піде на зустріч і розгляне питання за скороченою процедурою, а Україна зобов’язана буде виконувати рішення Європейського суду з прав людини щодо незаконного позбавлення мандату. До речі, Європейський суд з прав людини уже почав розгляд питання і щодо вкрадених мандатів на мажоритарних округах.

– Але, якщо вже новий депутат з Вашої політичної сили заходить за списком до парламенту, то вже не можна буде повернути Власенка. Адже не може бути 451 депутата.

– Це якраз та проблема, про яку ми попереджали і спікера Рибака, і наших опонентів. Відбудеться юридичний казус, і в результаті в опозиції буде на одного депутата більше. Тому що депутата, який прийняв присягу, не можуть позбавити мандата, а Власенкові повинні повернути мандат. Це казус. Але це є казус, який створила саме ця влада, створила так звана більшість. До речі, ви звернули увагу, що в парламенті уже більшості не існує? Протягом цього сесійного тижня вони жодного разу не змогли отримати більшість голосів. Жодного разу. І це демонструє безсилля влади, їхній страх, і ці потуги щодо так званих ініціативних груп у проведенні референдуму – це якраз ця спроба влади сховатися від фіналу, який наближається, який буде дуже ганебний для них.

– Невже Ви справді вважаєте, що у парламенті може бути на одного депутата більше від конституційно затвердженої кількості?

– А я хочу нагадати, що у парламенті, на жаль, не 450 депутатів – не конституційна чисельність, про яку ви говорите, а на 5 мандатів менше.

– Менше, але це стосується округів, а не партійних списків.

– Це питання треба буде ставити тим, хто фальшував рішення регламентного комітету. На це питання нехай вони відповідають.

– Вони цим і не перейматимуться особливо.

– А будуть перейматися, тому що рішення вони будуть зобов’язані виконувати. Причому я ще раз хочу сказати, що вони самі заганяють себе в кут, з якого важко буде виходити.

Ця влада вже відчуває свою приреченість. І їхні оці потуги, спроби на референдумі знайти формули – це фантазії, які були у Леоніда Кучми, коли він відчував, що відповідальність наближається, такі самі фантазії зараз в Януковича – двопалатний парламент, зменшення-збільшення кількості депутатів, якісь інші небезпечні такі фантазії для незалежності і єдності країни. Але, я ще раз кажу, це – якраз ознака безславного завершення цього режиму. Тому що саме з референдуму почався фінал і режиму Кучми.

– Зараз опозиція оголосила протестну акцію «Вставай, Україно!», і декілька акцій відбулося в регіонах. Загалом було б логічно, якщо вже Україну закликають встати, щоб був заблокований парламент, але парламент розблокували, він працює у звичайному режимі. А ця акція не справляє враження такого масового підйому. Вам не здається, що зараз опозиція зловживає революційною риторикою?

– Я пройшов всі акції, які відбувалися до Помаранчевої революції, тоді була і «Україна без Кучми» і «Повстань, Україно!» – це також не нагадувало всенародний порив. Спочатку невеличкі групи ходили Києвом, іншими обласними центрами, потім ці потоки ставали потужніші і врешті-решт такий потужний, міцний потік змив режим Кучми разом з Януковичем. І я переконаний, що той початок, який ми маємо, – достатньо обнадійливий.

Влада все робила, щоб зірвати акцію, зокрема, у Вінниці навіть розповсюджували фальшиві банери, радіорекламу замовили невідомі, як завжди, про те, що акція переноситься. Людей дезінформували. Ті, хто працює в школах, в лікарнях – їм забороняли взагалі покидати свої установи тощо. Але в той же час понад 10 тисяч вінничан вийшли, щоб підтримати і пройтись разом з представниками опозиційних партій центром міста.

Страшна негода, нетипова для березня, не завадила зібратися людям в Ужгороді й у Львові. Я переконаний, що коли погода трішки стабілізується, значно більше людей буде виходити на вулиці різних міст України, і врешті-решт уже в травні ми зійдемося всі в Києві. І я переконаний, це буде достатньо потужно, це буде сильно. Повірте мені, без початку, без перших кроків не можна отримати той потік, який змиє цю владу.

– Ви справді маєте великий досвід масових акцій з часів акції «Україна без Кучми». Як тоді влада реагувала і як зараз, як тоді люди були налаштовані і як зараз?

– Дійсно, зараз дещо складніше проводити акції і піднімати людей, тому що режим Януковича значно агресивніший, ніж був режим Кучми, і вони більш різкі, більш підступні в своїх діях. Сьогодні вони мають таку вертикаль, якої, до речі, не було в Кучми – вони повністю зламали судову систему. Але ж ця вертикаль – це такий колос на глиняних ногах і він може зламатися одночасно. Тому я не перебільшував би цю небезпеку.

– Вам не здається, що опозиція в той час була більш енергійною, бойовою?

– Ви знаєте, не так. Ми починали з достатньо локальних акцій… У той же час, у нас так звикли: чому опозиція того чи того не робить? Ви знаєте, опозиція – це, в першу чергу, такі ж самі люди: лікарі, вчителі…

– Не такі самі люди. Цим людям делегували певні повноваження, їх обрали до парламенту.

– Якщо ви сподіваєтеся, що сто осіб, обраних до парламенту від опозиції, можуть зробити революцію – це оманливі думки. Тому що змінюють ситуацію найширші верстви населення. І поки кожен не відчує свою відповідальність за країну, поки кожен не відчує, що це саме його країна і це його право обирати, його право підтримувати когось чи не підтримувати, і жити без хабарів, тортур і знущання – змін не буде. Коли хоча б більшість це відчує, а не буде продовжувати скаржитись на життя і говорити, що опозиція чогось не доопрацювала. Тому, друзі, як в 2004 році ми разом вийшли на вулиці і змінили владу, так само і зараз настав час не ховатися, не скаржитися на свої проблеми, а разом їх вирішувати. Тільки разом ми зможемо перемогти.

– Ви бачите перспективу того, що Юлія Тимошенко і Юрій Луценко вийдуть на волю до 2015 року, до президентських виборів?

– Я бачу два реальні механізми звільнення нашого лідера Юлії Тимошенко і нашого побратима Юрія Луценка – це, безумовно, рішення Європейського суду (з прав людини), яке Україна зобов’язана буде виконати. Хоча ця влада буде пробувати знаходити якісь нові ідеї, і саме для цього вони фальшують нові справи. Але більш ефективний, дієвий механізм – це усунення цієї влади. Я переконаний: поки вони будуть при владі, у них немає іншого механізму самозбереження, ніж політичні репресії. Вони бояться Тимошенко, вони навіть слова її бояться. Ви ж бачите, наскільки важко зараз із Юлією комунікувати. На відміну від усіх в’язнів України, їй навіть не дозволяють користуватися телефонним автоматом. Згідно із законом України, всі в’язні мають право, крім Тимошенко, на те, щоб хоча б зробити телефонний дзвінок (Державна пенітенціарна служба не раз пояснювала, що чинне законодавство не передбачає здійснення телефонних дзвінків засудженими, які перебувають у лікувальних закладах – ред.). Тому цей страх штовхає їх на посилення репресивного механізму. Але ж це шлях до прірви.

– Можливо, щодо Луценка інша ситуація?

– Безумовно, у Юрія більше шансів побачити волю. Більш оптимістичний настрій: я спілкувався з представниками Євросоюзу – з Квасневським, з Коксом, які очолюють місію Європейського парламенту в Україні. Але ж після останніх подій, замість того, щоб звільнити Юрія Луценка, йому навіть заборонили проводити другу операцію і з кровотечею кинули назад за ґрати (Державна пенітенціарна служба наводила слова лікарів, що Луценка виписали у стабільному і задовільному стані після семиденної реабілітації, хоча інших хворих виписують на третій день, і що другої операції йому й не планували – ред.). Після того, як позбавили незаконно мандата Сергія Власенка, після того, як знову почалася агресія щодо представників опозиції – Григорія Немирі, Сергія Пашинського – зрозуміло, що влада не робить жодних висновків. Репресії – це їхній механізм самозбереження. Тому тільки усунення їх від влади зупинить цей маховик і звільнить Юлію, звільнить Юрія, звільнить всіх політв’язнів. І головне – звільнить Україну.