Рівне – Рівненські вкладники «Західінкомбанку» оголосили про створення громадської організації, котра домагатиметься поновлення їхніх прав. Дехто з них упродовж чотирьох років не може забрати свій депозитний вклад, незважаючи на рішення судів. Сума заборгованостей «Західінкомбанку» своїм клієнтам по всій Україні становить 40 мільйонів гривень. Нині контрольний пакет акцій банку належить народному депутатові Юрію Іванющенку.
Не мали люди клопоту – віддали гроші в… «Західінкомбанк». Пенсіонерка Софія Мізга є клієнткою банку з часу його заснування. Коли захворіла, спробувала зняти свої кошти на лікування, на яке пішло чотири тисячі гривень. «Приходжу в банк, даю епікриз, розповідаю, що я позичила гроші – «Немає грошей», – розповідає вкладниця.
Керівник Рівненської філії «Західінкомбанку» Олег Ящук запевнив, що вимоги повернути вклад наприкінці минулого року прозвучали з вуст лише трьох вкладників. Однак їхні докази виявились непереконливими для банкірів, котрі не змогли розпрощатися з грошима рівнян. Хвороба чи смерть близького для банкірів – не форс-мажорні обставини, зауважує банкір. Олег Ящук каже, що проблем з виплатами до минулого року не виникало.
Суд банкірам не указ
Однак вкладники, серед яких рівнянка Софія Войтюк, свідчать про інше. Ще в 2009 році вона не змогла забрати в банку свій депозит. «Батько отримав ті гроші за роботу в Німеччині. У 2009 році зверталася три рази – жодної реакції. Підійшла, вони сказали: «Грошей немає – ви їх не отримаєте. Все». Вирішила подати до суду. Судовий виконавець наклав арешт на рахунки, описав майно, будинки, офіс. Банк подає зустрічний позов на дії судового виконавця. І це тягнеться вже чотири роки».
Наприкінці минулого року рівняни тричі виходили на пікети місцевої філії «Західінкомбанку» з вимогою віддати їхні кошти або хоча б виплатити по них відсотки. Обіцянки були, та справа майже не просунулась: замість півтисячі-тисячі гривень за відсотками по депозитах, заплатили лише по сто гривень. Тим часом голова розташованого в Луцьку правління «Західінкомбанку» Галина Скиба зауважує, що скрутні справи лише в окремих філіях. Сама ж робота філій будується за принципом самодостатності. Вона запевняє, що рівненське відділення до середини 2012 року самотужки вправлялося з обслуговуванням депозитів.
Але керівник ініціативної групи організації «Захист» Володимир Ольшанський, котрий виграв судову справу щодо повернення вкладу ще в 2010 році, їх досі не отримав. А з травня минулого року банк перестав виплачувати відсотки.
«Виконавча служба бездіяльна, або не може чи не хоче зробити те, що треба. Є рішення судів. Вони ідуть туди. Ті їм пред’являють документи, що в них немає коштів на балансі в філії, що вони орендують приміщення, машини, оргтехніку… Тільки тому, що вони свого часу подавали кредити позичальникам, і ті не повертають кредити», – розповідає ображений вкладник.
Колекторський досвід пенсіонеру не завадить?
Під час одного з пікетів ображених вкладників їх запросили до офісу й порекомендували… долучитися до «вибивання» грошей. Але на скільки це законно? Таке запитання Радіо Свобода адресувало голові правління Галині Скибі.
«Є такий парадокс, що про свої проблеми вкладники галасують на кожному розі, а от позичальники, які мають борги, сидять тихо, як миші під віником, і нікому не розповідають, що вони заборгували банкові, – зазначає вона. – А, за законодавством, будь-яка інформація про клієнта, яка стала доступна банкові, є банківською таємницею. Тому в нас наразі немає можливості доносити до широкого загалу імена боржників і відповідні суми».
Але в реєстрі судових рішень інформація про юридичних осіб-боржників таки присутня. Саме її надали вкладникам, котрі ладні рятувати свої кошти будь-яким шляхом. А вже ті за назвами фірм легко визначили, хто винуватець їхніх проблем. Створили організацію «Захист», найняли транспорт – і гайнули по боржниках, розповідає один із вкладників, пенсіонер Іван Ковалько.
«Є люди в Рівному – позачинялись, побудували будинки, і на банк плюють, – каже він. – І ця організація ходить від хати до хати, просить їх… От сьогодні знахабніли там, собак на них спустили… А там треба міліцію. Адже до них уже два роки ніхто не вживає жодних заходів».
Керівник ініціативної групи організації вкладників «Захист» Володимир Ольшанський зауважує, що цю організацію не варто ототожнювати з колекторською фірмою. Просто люди самоорганізувалися, бо бачать бездіяльність самих банкірів і правоохоронців.
«Та я ж не таран якийсь, що я можу вибити в когось – у злодія, який забрав уже шість років назад і не повертає. Він їздить по місту, веде свій бізнес… Я у нього не виб’ю. А вони хочуть, щоб ми за банк робили їхню роботу», – зауважує .
Гаврилишин став Пшонкою «через переслідування»?
Нині банкіри намагаються не згадувати про те, що насправді їхні проблеми розпочалися з афер засновника і колишнього голови спостережної ради «Західінкомбанку» – лучанина Василя Гаврилишина, котрого ще в квітні 2009-го прокуратура звинуватила у заволодінні трьома мільйонами доларів США через кредити на підставних осіб. Гаврилишин більше року пробув у СІЗО, згодом його випустили. Днями у пресі з’явилися повідомлення про те, що банкір перебуває у Нідерландах. За цей час члени його сім’ї зуміли приватизувати банківську нерухомість, тож майна банку, на яке можна було б накласти стягнення, начебто й нема.
Незважаючи на західінкомбанківські проблеми, рік тому власником контрольного пакету акцій став інвестиційний фонд «Інноваційні стратегії», який належить народному депутатові-мільйонеру Юрію Іванющенку, левова частка дісталася його бізнес-партнерові Іванові Аврамову.
У п’ятницю акціонери збиралися в головному офісі у Луцьку з метою обговорити, як вони повідомили, «шляхи капіталізації банку». Волинське відділення Нацбанку вимагає в банкірів негайного вжиття заходів щодо виплати боргів кредиторам. Тим часом, як повідомили у Волинській обласній прокуратурі, виконання судових рішень призупинене через апеляційні скарги банку до Апеляційного адміністративного суду Львова. Відтак самооборона вкладників під назвою «Захист» лишається актуальною.
До слова, рік тому син Василя Гаврилишина Роман змінив своє прізвище, за його словами, «щоб уникнути кримінальних переслідувань». З того часу львівський бізнесмен Роман Гаврилишин став Романом Пшонкою.
Не мали люди клопоту – віддали гроші в… «Західінкомбанк». Пенсіонерка Софія Мізга є клієнткою банку з часу його заснування. Коли захворіла, спробувала зняти свої кошти на лікування, на яке пішло чотири тисячі гривень. «Приходжу в банк, даю епікриз, розповідаю, що я позичила гроші – «Немає грошей», – розповідає вкладниця.
Керівник Рівненської філії «Західінкомбанку» Олег Ящук запевнив, що вимоги повернути вклад наприкінці минулого року прозвучали з вуст лише трьох вкладників. Однак їхні докази виявились непереконливими для банкірів, котрі не змогли розпрощатися з грошима рівнян. Хвороба чи смерть близького для банкірів – не форс-мажорні обставини, зауважує банкір. Олег Ящук каже, що проблем з виплатами до минулого року не виникало.
Суд банкірам не указ
Однак вкладники, серед яких рівнянка Софія Войтюк, свідчать про інше. Ще в 2009 році вона не змогла забрати в банку свій депозит. «Батько отримав ті гроші за роботу в Німеччині. У 2009 році зверталася три рази – жодної реакції. Підійшла, вони сказали: «Грошей немає – ви їх не отримаєте. Все». Вирішила подати до суду. Судовий виконавець наклав арешт на рахунки, описав майно, будинки, офіс. Банк подає зустрічний позов на дії судового виконавця. І це тягнеться вже чотири роки».
Наприкінці минулого року рівняни тричі виходили на пікети місцевої філії «Західінкомбанку» з вимогою віддати їхні кошти або хоча б виплатити по них відсотки. Обіцянки були, та справа майже не просунулась: замість півтисячі-тисячі гривень за відсотками по депозитах, заплатили лише по сто гривень. Тим часом голова розташованого в Луцьку правління «Західінкомбанку» Галина Скиба зауважує, що скрутні справи лише в окремих філіях. Сама ж робота філій будується за принципом самодостатності. Вона запевняє, що рівненське відділення до середини 2012 року самотужки вправлялося з обслуговуванням депозитів.
Але керівник ініціативної групи організації «Захист» Володимир Ольшанський, котрий виграв судову справу щодо повернення вкладу ще в 2010 році, їх досі не отримав. А з травня минулого року банк перестав виплачувати відсотки.
«Виконавча служба бездіяльна, або не може чи не хоче зробити те, що треба. Є рішення судів. Вони ідуть туди. Ті їм пред’являють документи, що в них немає коштів на балансі в філії, що вони орендують приміщення, машини, оргтехніку… Тільки тому, що вони свого часу подавали кредити позичальникам, і ті не повертають кредити», – розповідає ображений вкладник.
Колекторський досвід пенсіонеру не завадить?
Під час одного з пікетів ображених вкладників їх запросили до офісу й порекомендували… долучитися до «вибивання» грошей. Але на скільки це законно? Таке запитання Радіо Свобода адресувало голові правління Галині Скибі.
«Є такий парадокс, що про свої проблеми вкладники галасують на кожному розі, а от позичальники, які мають борги, сидять тихо, як миші під віником, і нікому не розповідають, що вони заборгували банкові, – зазначає вона. – А, за законодавством, будь-яка інформація про клієнта, яка стала доступна банкові, є банківською таємницею. Тому в нас наразі немає можливості доносити до широкого загалу імена боржників і відповідні суми».
Але в реєстрі судових рішень інформація про юридичних осіб-боржників таки присутня. Саме її надали вкладникам, котрі ладні рятувати свої кошти будь-яким шляхом. А вже ті за назвами фірм легко визначили, хто винуватець їхніх проблем. Створили організацію «Захист», найняли транспорт – і гайнули по боржниках, розповідає один із вкладників, пенсіонер Іван Ковалько.
«Є люди в Рівному – позачинялись, побудували будинки, і на банк плюють, – каже він. – І ця організація ходить від хати до хати, просить їх… От сьогодні знахабніли там, собак на них спустили… А там треба міліцію. Адже до них уже два роки ніхто не вживає жодних заходів».
Керівник ініціативної групи організації вкладників «Захист» Володимир Ольшанський зауважує, що цю організацію не варто ототожнювати з колекторською фірмою. Просто люди самоорганізувалися, бо бачать бездіяльність самих банкірів і правоохоронців.
«Та я ж не таран якийсь, що я можу вибити в когось – у злодія, який забрав уже шість років назад і не повертає. Він їздить по місту, веде свій бізнес… Я у нього не виб’ю. А вони хочуть, щоб ми за банк робили їхню роботу», – зауважує .
Гаврилишин став Пшонкою «через переслідування»?
Нині банкіри намагаються не згадувати про те, що насправді їхні проблеми розпочалися з афер засновника і колишнього голови спостережної ради «Західінкомбанку» – лучанина Василя Гаврилишина, котрого ще в квітні 2009-го прокуратура звинуватила у заволодінні трьома мільйонами доларів США через кредити на підставних осіб. Гаврилишин більше року пробув у СІЗО, згодом його випустили. Днями у пресі з’явилися повідомлення про те, що банкір перебуває у Нідерландах. За цей час члени його сім’ї зуміли приватизувати банківську нерухомість, тож майна банку, на яке можна було б накласти стягнення, начебто й нема.
Незважаючи на західінкомбанківські проблеми, рік тому власником контрольного пакету акцій став інвестиційний фонд «Інноваційні стратегії», який належить народному депутатові-мільйонеру Юрію Іванющенку, левова частка дісталася його бізнес-партнерові Іванові Аврамову.
У п’ятницю акціонери збиралися в головному офісі у Луцьку з метою обговорити, як вони повідомили, «шляхи капіталізації банку». Волинське відділення Нацбанку вимагає в банкірів негайного вжиття заходів щодо виплати боргів кредиторам. Тим часом, як повідомили у Волинській обласній прокуратурі, виконання судових рішень призупинене через апеляційні скарги банку до Апеляційного адміністративного суду Львова. Відтак самооборона вкладників під назвою «Захист» лишається актуальною.
До слова, рік тому син Василя Гаврилишина Роман змінив своє прізвище, за його словами, «щоб уникнути кримінальних переслідувань». З того часу львівський бізнесмен Роман Гаврилишин став Романом Пшонкою.
