Україна повинна вибирати, яким енергетичним «коридором» рухатися далі. Таким був головний лейтмотив і висновок щорічної конференції, яку організовує в Україні британська компанія Adam Smith Conferences.
Цей «коридор» сьогодні означає не поділ на традиційні джерела енергії (газ, нафту, вугілля), альтернативні види палива (вітряні, сонячні, біомаса) і сланцевий газ, а на мирне співіснування усіх цих енергоносіїв. Інакше кажучи, досягати енергетичного консенсусу у питанні розвитку енергетики.
Між сланцем і альтернативою
І завдання приватного бізнесу, як констатували більшість учасників, не конфліктувати один із одним, а дотримуватися законодавчих правил «гри». Це ж стосується і зменшення конфліктів приватного бізнесу із державою, яка регулює інвестиційну діяльність компаній, встановлює тарифи на енергоносії чи надає дозволи на ведення будівництва.
Український енергетичний форум від самого початку був поділений на популістично-політичну і практично-економічну складову. Якщо у попередні роки значна увага була приділена до представників державних енергетичних монополій («Нафтогаз України», «Укргазвидобування», «Укрнафта», «Надра України») і офіційних органів влади (Міненерго і Мінекології), то у 2013 році учасники конференції вже змінили свою орієнтацію і більше цікавилися досвідом своїх колег із приватних компаній.
Власне, державні менеджери не «підвели» і «нагодували» учасників конференції або старою інформацією про кількість кілометрів газопроводів, або традиційними планами щодо збільшення видобутку енергії. Адже технічний стан української ГТС, переговори із Росією щодо консорціуму або ж відсутність у держави коштів на геологорозвідку нових нафтогазових родовищ – усе це є давно відомими фактами. І, на жаль, одними словами нічого не зміниш.
Одним із небагатьох конкретних фактів, які учасники конференції почули зокрема із уст віце-прем’єра Юрія Бойка, стало підтвердження внесення змін в енергетичну стратегію, яка стосується виробітку електроенергії із відновлювальних джерел енергії. Зараз їх частка складає лише 1,5%, але згідно зобов’язань перед ЄС до 2020 року Україна збільшить цей показник до 11% в енергетичному балансі країни. Але для цього, як визнав Бойко, слід мати «підтримку від міжнародної спільноти, приватних інвесторів та парламенту щодо затвердження необхідних законопроектів».
Другим суттєвим фактом стала заява заступника голови правління «Нафтогазу» Вадима Чупруна про укладення угоди із угорською FGSZ Natural Gas Transmission Ltd про реверсивне постачання газу через українсько-угорський кордон.
Безумовно, що напрацювання альтернативних джерел поставок газу – це важливе питання. Але, слід констатувати, що наразі державні органи влади не готові виступати у ролі лідера у діалозі із компаніями, що готові вкладати кошти в енергетику. Саме це і підтвердила конференція. З іншого боку така ситуація лише засвідчила, що Україна може розраховувати лише на самостійних і впевнених інвесторів в українську енергетична галузь.
Більше того, міжнародний захід продемонстрував, що традиційна нафтогазова тематика конференції не вийшла за рамки політичних та інвестиційних пропозицій компаній.
І немає значення, як називається компанія – наприклад, Arawak Energy, Vanko Prykerchenska чи Kulczyk Oil, – усі вони лише традиційно заявляли про наміри і плани «видобути, пробурити, інвестувати». Проте, дивуватися не варто, оскільки традиційна енергетика вже давно стала прогнозованою і очікуваною. Принаймні, 10% природного газу і понад 50% вугілля видобувають приватні компанії. Зважаючи на стабільність традиційної енергетики у 2013 році найбільшу дискусію викликала тема розвитку відновлюваних джерел енергії та сланцевого газу.
Обрубати газову пуповину
Щоправда, сланцевий газ викликав неймовірний інтерес лише тим, що енергетичному співтовариству цікаво побачити перші результати роботи в Україні Shell, Shevron і ExxonMobil. Адже наразі жодна компанія не може однозначно стверджувати, що видобуток сланцевого газу буде економічно привабливим. Власне, наразі прибутковість і ефективність вже довели компанії, що займаються відновлюваними джерелами.
Зважаючи на конкуренцію між представниками компаній, що займаються відновлюваними джерелами енергетики, то саме обговорення перспектив розвитку цієї нової галузі і стало найбільш жвавим та активним. Найбільше «балів» зібрало обговорення теми запровадження правила «місцевої складової». Незважаючи на дискусію і суперечки стосовно цього питання, більшість учасників конференції поставилися до правила «місцевої складової» із розумінням і цілком лояльно.
Адже наразі поле альтернативної енергетики в Україні достатньо широке – про що засвідчило і значне представництво на конференції компаній, що займаються відновлюваною енергетикою. А тому говорити про монополізм на ринку відновлюваних джерел з боку сонячних чи вітрових електростанцій не можна. Хоча, звичайно, сьогодні вони встановили найбільше потужностей (разом 580 МВт) і забезпечують левову частину виробництва електроенергії з відновлюваних джерел. У світі, до слова, також більше ніж 70% – це інвестиції у вітрову і сонячну енергетику. До того ж, про який монополізм може йти мова, якщо наразі в Україні працюють по «зеленому тарифу» близько 140 об’єктів відновлюваної енергетики.
У неформальному спілкуванні представникам компаній також було цікаво почути оцінки можливих дій із боку «Газпрому», що можуть бути скеровані на гальмування процесів розвитку як сланцевого газу, так і альтернативних джерел енергії. Адже нещодавно навіть окремі політичні діячі забили на сполох. Мовляв, російський газовий монополіст готує цілеспрямовану PR-кампанію проти спроб України обрубати газову «пуповину», яка міцно обвила українську державу.
Подібний досвід боротьби у «Газпрому» вже є – це газові війни у 2006 і 2009 років. Також у кулуарах конференції згадали історію, як на початку 2012 року з’явилася інформаційна «качка» про нібито припинення виділення Україні фінансової допомоги з боку ЄС із причини нецільового використання 31 мільйона європейських грошей на альтернативну енергетику.
Тоді і Єврокомісія, і український уряд відразу спростували це звинувачення російського видання.
Очевидно, головною метою тоді було «посварити» Україну і ЄС та загальмувати переговори щодо угоди про асоціацію. А от «метою № 2», за свідченнями багатьох учасників конференції, стала дискредитація альтернативної енергетики в Україні. Відновлювана енергетика, особливо біоенергетика, заснована на використанні відходів сільського господарства, лісозаготівельної і деревообробної промисловості – це прямий конкурент для російського газу. Нині, до речі, ЄС продовжує виділяти кошти Україні. Зокрема, в кінці 2012 року було надано 28 мільйонів євро на реалізацію енергостратегії, а також підготували документи на виділення іще 45 мільйонів євро на енергетику.
Отож, конференція засвідчила один беззаперечний факт. Щоби там не говорили, але Україна вже обрала свій шлях – дистанціювання від «Газпрому» та зменшення купівлі російського газу. А для цього всі методи хороші – і традиційна, і відновлювана енергетика. І, головне, що міжнародні інвестори поділяють таку думку і готові на взаємовигідних умовах допомагати Україні.
Юрій Корольчук – член Спостережної ради Інституту енергетичних стратегій
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
Цей «коридор» сьогодні означає не поділ на традиційні джерела енергії (газ, нафту, вугілля), альтернативні види палива (вітряні, сонячні, біомаса) і сланцевий газ, а на мирне співіснування усіх цих енергоносіїв. Інакше кажучи, досягати енергетичного консенсусу у питанні розвитку енергетики.
Між сланцем і альтернативою
І завдання приватного бізнесу, як констатували більшість учасників, не конфліктувати один із одним, а дотримуватися законодавчих правил «гри». Це ж стосується і зменшення конфліктів приватного бізнесу із державою, яка регулює інвестиційну діяльність компаній, встановлює тарифи на енергоносії чи надає дозволи на ведення будівництва.
Український енергетичний форум від самого початку був поділений на популістично-політичну і практично-економічну складову. Якщо у попередні роки значна увага була приділена до представників державних енергетичних монополій («Нафтогаз України», «Укргазвидобування», «Укрнафта», «Надра України») і офіційних органів влади (Міненерго і Мінекології), то у 2013 році учасники конференції вже змінили свою орієнтацію і більше цікавилися досвідом своїх колег із приватних компаній.
Власне, державні менеджери не «підвели» і «нагодували» учасників конференції або старою інформацією про кількість кілометрів газопроводів, або традиційними планами щодо збільшення видобутку енергії. Адже технічний стан української ГТС, переговори із Росією щодо консорціуму або ж відсутність у держави коштів на геологорозвідку нових нафтогазових родовищ – усе це є давно відомими фактами. І, на жаль, одними словами нічого не зміниш.
Одним із небагатьох конкретних фактів, які учасники конференції почули зокрема із уст віце-прем’єра Юрія Бойка, стало підтвердження внесення змін в енергетичну стратегію, яка стосується виробітку електроенергії із відновлювальних джерел енергії. Зараз їх частка складає лише 1,5%, але згідно зобов’язань перед ЄС до 2020 року Україна збільшить цей показник до 11% в енергетичному балансі країни. Але для цього, як визнав Бойко, слід мати «підтримку від міжнародної спільноти, приватних інвесторів та парламенту щодо затвердження необхідних законопроектів».
Другим суттєвим фактом стала заява заступника голови правління «Нафтогазу» Вадима Чупруна про укладення угоди із угорською FGSZ Natural Gas Transmission Ltd про реверсивне постачання газу через українсько-угорський кордон.
Безумовно, що напрацювання альтернативних джерел поставок газу – це важливе питання. Але, слід констатувати, що наразі державні органи влади не готові виступати у ролі лідера у діалозі із компаніями, що готові вкладати кошти в енергетику. Саме це і підтвердила конференція. З іншого боку така ситуація лише засвідчила, що Україна може розраховувати лише на самостійних і впевнених інвесторів в українську енергетична галузь.
Більше того, міжнародний захід продемонстрував, що традиційна нафтогазова тематика конференції не вийшла за рамки політичних та інвестиційних пропозицій компаній.
І немає значення, як називається компанія – наприклад, Arawak Energy, Vanko Prykerchenska чи Kulczyk Oil, – усі вони лише традиційно заявляли про наміри і плани «видобути, пробурити, інвестувати». Проте, дивуватися не варто, оскільки традиційна енергетика вже давно стала прогнозованою і очікуваною. Принаймні, 10% природного газу і понад 50% вугілля видобувають приватні компанії. Зважаючи на стабільність традиційної енергетики у 2013 році найбільшу дискусію викликала тема розвитку відновлюваних джерел енергії та сланцевого газу.
Обрубати газову пуповину
Щоправда, сланцевий газ викликав неймовірний інтерес лише тим, що енергетичному співтовариству цікаво побачити перші результати роботи в Україні Shell, Shevron і ExxonMobil. Адже наразі жодна компанія не може однозначно стверджувати, що видобуток сланцевого газу буде економічно привабливим. Власне, наразі прибутковість і ефективність вже довели компанії, що займаються відновлюваними джерелами.
Зважаючи на конкуренцію між представниками компаній, що займаються відновлюваними джерелами енергетики, то саме обговорення перспектив розвитку цієї нової галузі і стало найбільш жвавим та активним. Найбільше «балів» зібрало обговорення теми запровадження правила «місцевої складової». Незважаючи на дискусію і суперечки стосовно цього питання, більшість учасників конференції поставилися до правила «місцевої складової» із розумінням і цілком лояльно.
Адже наразі поле альтернативної енергетики в Україні достатньо широке – про що засвідчило і значне представництво на конференції компаній, що займаються відновлюваною енергетикою. А тому говорити про монополізм на ринку відновлюваних джерел з боку сонячних чи вітрових електростанцій не можна. Хоча, звичайно, сьогодні вони встановили найбільше потужностей (разом 580 МВт) і забезпечують левову частину виробництва електроенергії з відновлюваних джерел. У світі, до слова, також більше ніж 70% – це інвестиції у вітрову і сонячну енергетику. До того ж, про який монополізм може йти мова, якщо наразі в Україні працюють по «зеленому тарифу» близько 140 об’єктів відновлюваної енергетики.
У неформальному спілкуванні представникам компаній також було цікаво почути оцінки можливих дій із боку «Газпрому», що можуть бути скеровані на гальмування процесів розвитку як сланцевого газу, так і альтернативних джерел енергії. Адже нещодавно навіть окремі політичні діячі забили на сполох. Мовляв, російський газовий монополіст готує цілеспрямовану PR-кампанію проти спроб України обрубати газову «пуповину», яка міцно обвила українську державу.
Подібний досвід боротьби у «Газпрому» вже є – це газові війни у 2006 і 2009 років. Також у кулуарах конференції згадали історію, як на початку 2012 року з’явилася інформаційна «качка» про нібито припинення виділення Україні фінансової допомоги з боку ЄС із причини нецільового використання 31 мільйона європейських грошей на альтернативну енергетику.
Тоді і Єврокомісія, і український уряд відразу спростували це звинувачення російського видання.
Очевидно, головною метою тоді було «посварити» Україну і ЄС та загальмувати переговори щодо угоди про асоціацію. А от «метою № 2», за свідченнями багатьох учасників конференції, стала дискредитація альтернативної енергетики в Україні. Відновлювана енергетика, особливо біоенергетика, заснована на використанні відходів сільського господарства, лісозаготівельної і деревообробної промисловості – це прямий конкурент для російського газу. Нині, до речі, ЄС продовжує виділяти кошти Україні. Зокрема, в кінці 2012 року було надано 28 мільйонів євро на реалізацію енергостратегії, а також підготували документи на виділення іще 45 мільйонів євро на енергетику.
Отож, конференція засвідчила один беззаперечний факт. Щоби там не говорили, але Україна вже обрала свій шлях – дистанціювання від «Газпрому» та зменшення купівлі російського газу. А для цього всі методи хороші – і традиційна, і відновлювана енергетика. І, головне, що міжнародні інвестори поділяють таку думку і готові на взаємовигідних умовах допомагати Україні.
Юрій Корольчук – член Спостережної ради Інституту енергетичних стратегій
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
