Чиновники більше не зможуть «позичати» в музеях картини?

Київ – Заборонити чиновникам використовувати музейні картини як прикраси в їхніх адміністративних будівлях, зокрема, кабінетах. Це передбачає законопроект, який пропонує народний депутат Сергій Міщенко. Пропозицію свого колеги схвально оцінив член парламентського комітету з питань культури і духовності Володимир Яворівський. Втім, музейники до такої ініціативи поставилися з недовірою. Адже один цей закон нічого не вирішить, констатують вони.

Проблеми з музейними картинами, відданими у тимчасове користування українським міністерствам та іншим урядовим будівлям, не нові. Почалися вони ще 2004 року разом із відтягуванням перевірок музейними комісіями, а 2011 року дві картини просто не знайшли. Кримінальна справа з приводу зниклих полотен Миколи Глущенка відкрита й досі, каже головний зберігач Національного художнього музею України Юлія Литвинець.

Покласти край безладові з картинами має новий закон про заборону чиновникам розвішувати в своїх кабінетах або коридорах картини та інші музейні цінності, запропонований народним депутатом Сергієм Міщенком. Зараз чиновники використовують музейні фонди для власного інтер'єру, псують їх, або взагалі крадуть, картини ж повинні висіти в музеях, галереях, щоб ними могли милуватися пересічні люди, наголошує Міщенко.

Член парламентського комітету з питань культури і духовності Володимир Яворівський зазначив, що Міщенко випередив його з цим законопроектом. Нібито сам Яворівський збирався найближчим часом запропонувати аналогічний закон, тому повністю підтримує свого колегу.

«Це є неприпустимо. Навіть Президент не повинен цього робити. Якщо йому подарував якусь картину діючий сьогодні художник і це є його власність, і він хоче повісити це в своєму кабінеті, то це його право. Якщо там, скажімо, не приведи Боже, Януковичу подарував би картину Іван Марчук, то, якби Янукович у цьому тямив, він би, звичайно, повісив Марчука, бо хто б до нього не зайшов в кабінет, одразу міг би сказати: «Ви подивіться, який смак у нашого Президента!» – стверджує парламентарій від «Батьківщини» Яворівський.

У світі ніхто не користується творами мистецтва задарма. Береш картину – плати ренту, розповідає колишній директор Музею сучасного українського образотворчого мистецтва, мистецтвознавець Тетяна Грущенко.

«Світова практика така є – видавати твори. Але ці твори видають в оренду, і це одна з статей прибутків музею. А в нас існує постанова, ще, здається в 90-і роки, яка дозволяє безкоштовно видавати твори з колекцій», – каже вона.

Однак така тактика для України не підходить, бо в цивілізованих країнах розуміються на мистецтві і знають йому ціну, а в нас – ні, додає Грущенко.

Як тільки хтось із музейників порушує питання про картини, то директору одразу дають по голові – Вакуленко

Директор Київського музею російського мистецтва Юрій Вакуленко нічого катастрофічного у тому, щоб прикрашати важливі управлінські будівлі музейними картинами, не бачить – сьогодні у розпорядженні чиновників є 2 картини цього зібрання. Однак він наголошує на тому, що в такій справі треба бути дуже уважним. Маленька втрата пильності – і цим вже починають зловживати. І, звісно, якими б гарними не були адміністративні будівлі, в музеї все одно умови і догляд за картинами кращі, запевнив Вакуленко.

«Головний принцип, виходить, такий: все навколо колгоспне, все навколо моє. Чиновники вважають, що раз це народне добро, то можна спокійно до цього апелювати. Як тільки хтось з музейників це питання порушує, ну наприклад, той випадок з Національним художнім музеєм, то директорові музею одразу «дають по голові». Те, що це закон бодай ініціюють, правильно. Принаймні, це окреслює проблему і те, що її треба вирішувати», – каже він.


Музей дійшов згоди з Кабміном і Адміністрацією Президента

37 картин у користування Кабміну і Адміністрації Президента віддав Національний художній музей України. Це полотна українських художників, переважно більш сучасних, які не мають першочергової цінності, розповідає зберігач Національного художнього музею Юлія Литвинець. Щороку музейна комісія проводить звірку картин, і зараз підстав нарікати в Музею немає.

«На даний момент наші відносини і з Кабінетом Міністрів, і з Адміністрацією Президента абсолютно нормальні. Там є люди, які розуміють, за що вони відповідають. В нас підписані договори, ми не маємо проблем з можливістю відвідати свої твори. Ми взагалі не маємо проблем. Навпаки – в нас, слава Богу, все підтримано, все підписано і все гаразд», – запевняє Литвинець.

А от в майбутній закон головний зберігач не вірить, тому що разом з ним доведеться доопрацьовувати й інші документи, а це забагато непотрібної уряду мороки.

«Скажу вам чесно, чому я в це не вірю. Ми можемо прийняти закон, але всі музеї і державні органи працюють під державним казначейством. Є певні коди діяльності. І коли чиновники навіть визнають, що є така проблема і вони готові проплатити за те, що було зроблено, вони не можуть це зробити, бо немає такого коду, по якому вони могли б зробити. Є перелік на зарплатню, на комунальні послуги і ще на щось, але, наприклад, такого, як «послуги на реставрацію», нема», – каже він.

Наразі процедура передачі картин виглядає таким чином: спочатку організація надсилає лист-прохання, далі підписують угоду (в якій, зокрема, зазначають вимоги щодо зберігання – мікроклімату й охорони), копії надсилають до Міністерства культури, яке розглядає угоду і дає наказ про передачу експонатів на зберігання. Лише тоді їх отримує орендар.