Село Кобижча – 4 тисячі мешканців, 6 тисяч гектарів лісів, один стадіон і жодної церкви

Чернігівська область, Бобровицький район, Кобижча – Одне з найбільших за площею сіл України – Кобижча – розташоване на Чернігівщині, за 100 кілометрів від Києва. Зведене серед курганів і густих лісів, село займає майже дві тисячі гектарів та межує ще з 6 тисячами гектарів лісів ось вже 800 років. Село пам’ятає і польських каштелянів, і українських козаків, і імператрицю Катерину Другу. Проте ані природне, ані історичне багатство не вберегло Кобижчу від занепаду, і сьогодні село зі славним минулим бореться за право існувати.

Село Кобижча виникло ще за часів Київської Русі. За легендою, свою химерну назву воно отримало завдяки чаклунам – кобникам, які творили тут свої кобища - житла і сильні закляття. З огляду на те, скільки разів село поставало з попелу, можна й справді повірити, що без чудодійних сил тут не обійшлося. Спалене Батиєвою ордою, пізніше зруйноване польськими військами і, наостанок, понівечене німцями, воно продовжувало жити і розвиватися.

«Кобижча оточена великими і густими лісами. В них було 9 тисяч партизанів. Можу назвати головного – Кихта. Село тричі згонили, щоб його спалити. А партизани як з’являлися, то тричі його рятували», – згадує 85-річна кобижчанка Катерина Товстенко.

За 50 років населення зменшилось майже у 10 разів, а промисловість зникла

У 50-х роках у Кобижчі мешкало близько 30 тисяч людей, працювало 2 школи, діяли 3 церкви, лікарня і пологовий будинок, кілька машинно-тракторних станцій, заводи, колгоспи, ферми і лісництво. Сьогодні населення складає 3800 осіб, смертність удвічі перевищує народжуваність, виробництва, крім натурального, немає, і все село перебуває в глибокій стагнації. Чаклунство і диво тут більше не живуть.


«Було 3 колгоспи – зараз жодного. Був лісопильних цех – немає, була сільгосптехніка – немає, був молокозавод – немає, сітроцех – немає. Лікарня з одним нещасним лікарем. Швидка не може приїхати, тому ще немає на чому. Якщо щось приїхало, плати за бензин. І за селом поставили цистерни з аміаком, весною будуть його розвозити. Наскільки він небезпечний! Люди протестували-протестували, а толку ніякого» - жаліється селянин Анатолій.

В одній з колишніх церков сьогодні розмістився сільський клуб. Тут, а також у місцевому барі проводить своє дозвілля молодь, стверджують представники старшого покоління. Вони скаржаться, бо бар працює цілодобово, і діти «пропадають» там від самого ранку. Втім інших способів проводити дозвілля немає, каже кобижчанка Олександра.
«Була в нас бібліотека. Може, вона працює, але ж нею ніхто не цікавиться», – каже жінка.

Згорілу пам’ятку архітектури відносять зусиллями селян

А нещодавно село спіткала ще одна біда – згоріла пам’ятка дерев’яної архітектури 19-го століття, Свято-Успенський храм. На тлі загального спустошення і застою церква лишалась чи не єдиним осередком надій і сподівань. МНС констатувало підпал, але далі розслідування не просунулося.

Спільними силами кобижчанці й небайдужі зібрали кошти на відбудову храму. Нова церква постане на старому фундаменті і буде точнісінько повторювати попередню. Роботи почнуть щойно зійде сніг, розповів протоієрей отець Василь Гавій.

«Надія велика є. Матеріал майже весь готовий для роботи. Сподіваємось, з божою допомогою і допомогою добрих людей побудуємо. Буде точно така ж церква , як і була: довжиною 32 метри, а по фундаменту – 160. Це дуже великий об’єм».

Дух славного села взялася відроджувати тутешня футбольна команда «Кобижча». Її гравці своє дозвілля проводять на футбольному полі, а не у барі, говорить член ФК «Кобижча» Олексій Кузуб.


«Молодь ділиться на різні підтипи. Мало таких, хто займається корисними справами. Хтось вибирає генделики і наркотики. А ми навчаємось, працюємо і завжди знаходимо вільний час, щоб пограти в футбол. Дехто каже, що в селі жити не по приколу, але нам подобається. Ми корінні жителі і не збираємось, як решта, покидати його і їхати в якусь «цивілізацію».

Футбол, туризм і фестиваль відроджують Кобижчу

Торік кобижчанська футбольна команда посіла перше місце на першості Бобровицького району Чернігівщини. 2003 року саме на таких умовах молоді футболісти отримали у подарунок новий сучасний стадіон від одного зі своїх земляків, народного депутата і банкіра. На відкритті стадіону побував сам Олег Блохін, – хваляться кобижчанці.

Ще один народний обранець напередодні виборів допоміг сільській амбулаторії.

«Депутат виділяв кошти на придбання холодильника, стоматологічної установки, різного інвентаря», – поділилась радістю з Радіо Свобода завідувачка Кобижчанської амбулаторії Ніна Сташейко.

Незважаючи на всі проблеми останніх 20 років, селяни не збираються опускати руки. А той факт, що в останні роки Кобижчею зацікавилися туристи, дає підстави сподіватись, що село знову стане на ноги. Традиційний фестиваль «Кобижча Motosession» і поодинокі групи мандрівників звертають на село дедалі більше уваги. Тепер при запиті в інтернет-пошуковці можна побачити понад тисячу результатів, пов’язаних із Кобижчею. Особливих перспектив, може, й нема, зате є надія, переконують кобижчанці.