Варшава – Процеси, що лихоманять католицьку церкву в ЄС, не оминають і Польщу. В країні, яку прийнято вважати європейською опорою католицизму, дедалі частіше лунає гостра критика на адресу духовенства, а кількість ревних католиків зменшується. Церква заявляє, що в падінні її авторитету винні політики ліберальних та лівих поглядів, а також засоби масової інформації, які свідомо її цькують. Натомість з боку світських людей та організацій лунають закиди у бік духовенства, яке, начебто, занадто консервативне.
За даними польського Центру досліджень громадської думки, 95 відстоків громадян Польщі вважають себе католиками. Це найбільший, після Мальти, такий показник у Європі. Водночас, за даними Інституту статистики католицької церкви, у щонедільній службі Божій участь бере лише 40 відсотків польських католиків.
У 1981-му, в комуністичній Польщі, у неділю до храму приходив 51 відсоток населення країни. Як твердять дослідники, кількість осіб, які в неділю приходять до церкви, зменшується з року в рік.
Релігійність поляків індивідуалізується – соціолог
Славомір Мандес, соціолог із Варшавського університету, порівнює ситуацію в католицькій церкві у Польщі та в інших країнах ЄС. Він звертає увагу на те, що в Польщі, як і в країнах Заходу, росте невдоволення духовенством, дедалі частіше лунає критика на адресу церкви як надто консервативної установи. Водночас, каже соціолог, поляки набагато сильніше призвичаєні до католицької церкви, ніж західні європейці, і це нескоро зміниться. Проте, наголошує Славомір Мандес, можна зауважити істотні зміни в релігійності пересічного поляка.
«У Польщі релігійність була масовою – це регулярна участь у богослужіннях, обрядах, де поляки демонстрували не стільки свою релігійність, як патріотизм та відданість традиції. У такого типу релігійності священик, церква як установа були ключовими. Натомість, починаючи від 90-х років, видно багато цікавих явищ. Наприклад, з’являється багато рухів, які функціонують у межах католицької церкви, та на зовсім інших принципах. Це різного типу харизматичні рухи, які творять спільноти, що зустрічаються при парафіях, та вони значною мірою діють автономно», – зауважує соціолог.
Мандес говорить про індивідуалізацію віри поляків. За його словами, люди дедалі частіше шукають способів проявити свою релігійність поза храмом, де головну роль відіграє священик. Утім, на його думку, сьогодні нема підстав говорити про якийсь масовий відхід поляків від церкви.
«Чи буде наступний крок? Чи услід за цим піде атеїзація суспільства? Сьогодні цього поки що не видно, – зазначає Славомір Мандес. – Безвір’я та відхід від релігії відбувається протягом життя покоління. Якщо хтось був вихований у релігійному дусі, то він може змінити своє розуміння цієї релігійності, та цілковито її не відкидає. Він може рідше ходити до церкви, рідше брати участь у релігійних практиках, але не відходить зовсім від релігії, натомість його діти, які вже мають слабший зв’язок із церквою, вони можуть відійти від церкви. Та все це триватиме протягом кількох десятків років».
Церкву атакуватимуть дедалі більше?
Марцін Пшецішевський, голова католицького інформагентства КАI, вважає, що сьогодні частина ЗМІ та політики лівих і ліберальних поглядів штучно створюють негативний образ католицької церкви. Під час лекції, присвяченої стереотипним уявленням про церкву, він розповів про способи маніпуляції громадською думкою.
«Якщо ми прийдемо в кіоск і купимо найновіші тижневики, а на додаток переглянемо найпопулярніші телепередачі, то побачимо, що церкву представляють як установу багату, морально розкладену, зацікавлену тільки власними справами, яка використовує державні гроші на власні цілі, незацікавлену долею бідних людей, навіть найбільш убогих, а на додаток – це установа, яка не має далекоглядної концепції діяльності та ще й така, що залишається без лідера», – зауважує Пшецішевський. При цьому він наголосив: «Найсильнішою спільнотою, яка захищає і утверджує традиційні цінності є церква, особливо католицька церква. Тому церква сьогодні і впродовж найближчих років для нових радикальних лівих сил буде головним супротивником. І дивлячись у найближче майбутнє, можемо сподіватися справжньої інтенсифікації цієї боротьби».
Пшецішевський уточнює, що в теперішні часи ця боротьба лівих радикалів із церквою відбуватиметься не так, як колись, брутальними методами, а за посередництвом ЗМІ.
Духовенству не вдасться перечекати «складні» часи
Екке Овербек, голландський журналіст, який працює в Польщі, переконаний, що до зниження авторитету католицької церкви значною мірою призвело духовенство. Він має на увазі тих аморальних людей, які не повинні бути священиками. Місяць тому Овербек видав у Польщі книжку «Бійтеся», яка спричинила в країні значний резонанс.
Голандський журналіст описав у своїй книжці випадки педофілії серед польського католицького духовенства. Овербек переконує, що приховування ієрархією таких огидних фактів, небажання рішуче зайнятися проблемою педофілії, відвертає від церкви частину віруючих.
«Церква є церквою, це установа, яка повинна стояти на сторожі моральності. Якщо у церкві такі речі діються й про це не можна говорити, бо панує страх, то це означає, що деінде ця дискусія також не відбуватиметься. Саме церква повинна бути тією установою, яка мусить показати, яким чином вирішувати цю проблему», – зауважує Екке Овербек.
Він також висловив переконання, що Польща не зможе оминути ті процеси, які сильно вплинули на релігійність громадян західноєвропейських держав. Чим швидше польське духовенство вийде назустріч новим викликам, зауважує він, тим краще буде для церкви. Пересидіти у храмі, так би мовити, складні для церкви часи, не вдасться, каже Овербек.
За даними польського Центру досліджень громадської думки, 95 відстоків громадян Польщі вважають себе католиками. Це найбільший, після Мальти, такий показник у Європі. Водночас, за даними Інституту статистики католицької церкви, у щонедільній службі Божій участь бере лише 40 відсотків польських католиків.
У 1981-му, в комуністичній Польщі, у неділю до храму приходив 51 відсоток населення країни. Як твердять дослідники, кількість осіб, які в неділю приходять до церкви, зменшується з року в рік.
Релігійність поляків індивідуалізується – соціолог
Славомір Мандес, соціолог із Варшавського університету, порівнює ситуацію в католицькій церкві у Польщі та в інших країнах ЄС. Він звертає увагу на те, що в Польщі, як і в країнах Заходу, росте невдоволення духовенством, дедалі частіше лунає критика на адресу церкви як надто консервативної установи. Водночас, каже соціолог, поляки набагато сильніше призвичаєні до католицької церкви, ніж західні європейці, і це нескоро зміниться. Проте, наголошує Славомір Мандес, можна зауважити істотні зміни в релігійності пересічного поляка.
Поляки демонстрували не стільки свою релігійність, як патріотизм та відданість традиціїСлавомір Мандес
«У Польщі релігійність була масовою – це регулярна участь у богослужіннях, обрядах, де поляки демонстрували не стільки свою релігійність, як патріотизм та відданість традиції. У такого типу релігійності священик, церква як установа були ключовими. Натомість, починаючи від 90-х років, видно багато цікавих явищ. Наприклад, з’являється багато рухів, які функціонують у межах католицької церкви, та на зовсім інших принципах. Це різного типу харизматичні рухи, які творять спільноти, що зустрічаються при парафіях, та вони значною мірою діють автономно», – зауважує соціолог.
Мандес говорить про індивідуалізацію віри поляків. За його словами, люди дедалі частіше шукають способів проявити свою релігійність поза храмом, де головну роль відіграє священик. Утім, на його думку, сьогодні нема підстав говорити про якийсь масовий відхід поляків від церкви.
Безвір’я та відхід від релігії відбувається протягом життя поколінняСлавомір Мандес
«Чи буде наступний крок? Чи услід за цим піде атеїзація суспільства? Сьогодні цього поки що не видно, – зазначає Славомір Мандес. – Безвір’я та відхід від релігії відбувається протягом життя покоління. Якщо хтось був вихований у релігійному дусі, то він може змінити своє розуміння цієї релігійності, та цілковито її не відкидає. Він може рідше ходити до церкви, рідше брати участь у релігійних практиках, але не відходить зовсім від релігії, натомість його діти, які вже мають слабший зв’язок із церквою, вони можуть відійти від церкви. Та все це триватиме протягом кількох десятків років».
Церкву атакуватимуть дедалі більше?
Марцін Пшецішевський, голова католицького інформагентства КАI, вважає, що сьогодні частина ЗМІ та політики лівих і ліберальних поглядів штучно створюють негативний образ католицької церкви. Під час лекції, присвяченої стереотипним уявленням про церкву, він розповів про способи маніпуляції громадською думкою.
Найсильнішою спільнотою, яка захищає і утверджує традиційні цінності є церква, особливо католицькаМарцін Пшецішевський
«Якщо ми прийдемо в кіоск і купимо найновіші тижневики, а на додаток переглянемо найпопулярніші телепередачі, то побачимо, що церкву представляють як установу багату, морально розкладену, зацікавлену тільки власними справами, яка використовує державні гроші на власні цілі, незацікавлену долею бідних людей, навіть найбільш убогих, а на додаток – це установа, яка не має далекоглядної концепції діяльності та ще й така, що залишається без лідера», – зауважує Пшецішевський. При цьому він наголосив: «Найсильнішою спільнотою, яка захищає і утверджує традиційні цінності є церква, особливо католицька церква. Тому церква сьогодні і впродовж найближчих років для нових радикальних лівих сил буде головним супротивником. І дивлячись у найближче майбутнє, можемо сподіватися справжньої інтенсифікації цієї боротьби».
Пшецішевський уточнює, що в теперішні часи ця боротьба лівих радикалів із церквою відбуватиметься не так, як колись, брутальними методами, а за посередництвом ЗМІ.
Духовенству не вдасться перечекати «складні» часи
Екке Овербек, голландський журналіст, який працює в Польщі, переконаний, що до зниження авторитету католицької церкви значною мірою призвело духовенство. Він має на увазі тих аморальних людей, які не повинні бути священиками. Місяць тому Овербек видав у Польщі книжку «Бійтеся», яка спричинила в країні значний резонанс.
Голандський журналіст описав у своїй книжці випадки педофілії серед польського католицького духовенства. Овербек переконує, що приховування ієрархією таких огидних фактів, небажання рішуче зайнятися проблемою педофілії, відвертає від церкви частину віруючих.
«Церква є церквою, це установа, яка повинна стояти на сторожі моральності. Якщо у церкві такі речі діються й про це не можна говорити, бо панує страх, то це означає, що деінде ця дискусія також не відбуватиметься. Саме церква повинна бути тією установою, яка мусить показати, яким чином вирішувати цю проблему», – зауважує Екке Овербек.
Він також висловив переконання, що Польща не зможе оминути ті процеси, які сильно вплинули на релігійність громадян західноєвропейських держав. Чим швидше польське духовенство вийде назустріч новим викликам, зауважує він, тим краще буде для церкви. Пересидіти у храмі, так би мовити, складні для церкви часи, не вдасться, каже Овербек.
