Брюссель – Через прагнення рівноправ’я та свободи для всіх без винятку 10 років тому в Бельгії стали цілком законними одностатеві шлюби. Водночас соціологи та фахівці з планування сім’ї констатують, що сьогодні серед бельгійців майже половина дітей народжується від батьків, які не перебувають в офіційних подружніх зв’язках. І це тільки деякі приклади змін, що їх переживають традиційні та нетрадиційні місцеві родини. Загалом, порівнюючи з минулим, інститут сім’ї у Бельгії зазнав чималої еволюції.
У країнах Заходу в сімейних стосунках та цінностях ось вже декілька десятиріч тривають величезні перетворення. Офіційних одружень стає все менше, народжуваність скорочується, множаться шлюби між гомосексуальними парами, зростають обсяги бездітних сімей і невпинно збільшується кількість розлучень.
При цьому бельгійські фахівці у сфері сімейного планування констатують: починаючи із 70-х років минулого століття, кількість дітей, народжених батьками, що не перебувають у шлюбі, значно зросла. Причому таких дітей сьогодні у Бельгії народжується майже 46 відсотків. Для порівняння: 40 років тому на світ з’являлося лише близько трьох відсотків таких «позашлюбних дітей».
Директор служби досліджень з бельгійської організації «Сімейна ліга» Дельфін Шабер пояснює, що це явище не є втратою цінностей чи свідченням того, що таке поняття, як «одруження», стає пережитком минулого.
«Це не є негативним явищем, і не є втратою орієнтирів, – каже вона. – Це винаходи нових зв’язків, які, звісно, дещо ускладнюють державну політику у сфері підтримки батьківства. Відомо, що закони щодо конкретного життя людей і сімей дуже запізнюються. Але у будь-якому разі родина залишається центром суспільства і водночас стає все більш різною. Тому сьогодні це вже не «родина», а «родини» – саме у цьому полягає феномен людського оновлення».
Родина у Європі ще зберігає свою одвічну місію
Тобто родина далі залишається засадничою клітиною суспільства, яка відповідає за передачу культурної, виховної та матеріальної спадщини, додає бельгійський експерт. Сучасні європейські сім’ї дуже розмаїті. Поруч із класичними родинами все частіше зустрічаються родини, що складаються з одного з батьків, добровільно бездітні родини чи одностатеві сім’ї, каже Дельфін Шабер.
Якщо у сусідній Франції точиться боротьба за легалізацію гомосексуальних одружень, то у Бельгії гасло французьких борців за рівноправ’я «одруження для всіх» – це реальність вже протягом десяти років. За цей час правом вступати до офіційного шлюбу представників нетрадиційної сексуальної орієнтації тут вже скористалися тисячі людей.
Мер містечка Дінан Рішар Фурно також належить до категорії цих людей. Він свого часу й боровся за легалізацію шлюбів і право усиновлення дітей гомосексуальними парами. Нині, опираючись на десятирічний досвід, він каже, що такий закон був правильним кроком бельгійського сенату.
«Ще тоді ми мали можливість на реальних прикладах пересвідчитися, що повсякденне життя такого подружжя було повністю аналогічним життю традиційних гетеросексуальних пар, – пояснює бельгійський мер. – Тому, якоюсь мірою, ми цим законом зняли «містичний наліт» та вразливість цієї теми».
«Пізнє материнство», бездітність і свобода вибору
Тим часом науковці з Брюссельського вільного університету звернули увагу й на інші тенденції еволюції бельгійських родин. Скажімо, те, що бельгійки у середньому нині стають матерями доволі пізно. Колись у 70-х, тут народжували першу дитину приблизно у віці 20–25 років. Сьогодні мамами стають у майже 30-річному віці.
Інший характерний факт загальноєвропейського масштабу: виявляється, що близько 10 відсотків жінок, що живуть у країнах співдружності, залишаються бездітними аж до 40–45 років. Як підрахували соціологи Лондонської школи економії, якщо ця тенденція триватиме, то кількість бездітних сімей у деяких державах Європи може зрости до 20, а подекуди – й до 30 відсотків. А головна причина цього явища – прагнення до незалежного способу життя.
А якщо говорити про вже згаданий феномен різкого зростання кількості народжень поза офіційним шлюбом, то постає запитання: як це явище може позначитись на вихованні дітей, чи загалом на інституті шлюбу?
«Ніяк. Це нічого не змінить, – переконана бельгійський експерт Дельфін Шабер. – Єдине питання, що може виникнути, це передача спадщини, скажімо, коли один із батьків помер. Але ні на виховання дітей, ні на відносини між людьми це не впливає, бо освіта дитини чи її формування як особистості від цього не змінюються».
Представниця організації «Сімейна ліга» додає, що саме можливість оформлення традиційного шлюбу чи, скажімо, народження дітей неодруженими батьками й робить жінок та чоловіків вільними у їхньому виборі саме тієї форми зв’язків та зобов’язань, які їм найбільше до вподоби.
У країнах Заходу в сімейних стосунках та цінностях ось вже декілька десятиріч тривають величезні перетворення. Офіційних одружень стає все менше, народжуваність скорочується, множаться шлюби між гомосексуальними парами, зростають обсяги бездітних сімей і невпинно збільшується кількість розлучень.
При цьому бельгійські фахівці у сфері сімейного планування констатують: починаючи із 70-х років минулого століття, кількість дітей, народжених батьками, що не перебувають у шлюбі, значно зросла. Причому таких дітей сьогодні у Бельгії народжується майже 46 відсотків. Для порівняння: 40 років тому на світ з’являлося лише близько трьох відсотків таких «позашлюбних дітей».
Директор служби досліджень з бельгійської організації «Сімейна ліга» Дельфін Шабер пояснює, що це явище не є втратою цінностей чи свідченням того, що таке поняття, як «одруження», стає пережитком минулого.
Це винаходи нових зв’язків, які, звісно, дещо ускладнюють державну політику у сфері підтримки батьківстваДельфін Шабер
«Це не є негативним явищем, і не є втратою орієнтирів, – каже вона. – Це винаходи нових зв’язків, які, звісно, дещо ускладнюють державну політику у сфері підтримки батьківства. Відомо, що закони щодо конкретного життя людей і сімей дуже запізнюються. Але у будь-якому разі родина залишається центром суспільства і водночас стає все більш різною. Тому сьогодні це вже не «родина», а «родини» – саме у цьому полягає феномен людського оновлення».
Родина у Європі ще зберігає свою одвічну місію
Тобто родина далі залишається засадничою клітиною суспільства, яка відповідає за передачу культурної, виховної та матеріальної спадщини, додає бельгійський експерт. Сучасні європейські сім’ї дуже розмаїті. Поруч із класичними родинами все частіше зустрічаються родини, що складаються з одного з батьків, добровільно бездітні родини чи одностатеві сім’ї, каже Дельфін Шабер.
Якщо у сусідній Франції точиться боротьба за легалізацію гомосексуальних одружень, то у Бельгії гасло французьких борців за рівноправ’я «одруження для всіх» – це реальність вже протягом десяти років. За цей час правом вступати до офіційного шлюбу представників нетрадиційної сексуальної орієнтації тут вже скористалися тисячі людей.
Мер містечка Дінан Рішар Фурно також належить до категорії цих людей. Він свого часу й боровся за легалізацію шлюбів і право усиновлення дітей гомосексуальними парами. Нині, опираючись на десятирічний досвід, він каже, що такий закон був правильним кроком бельгійського сенату.
«Ще тоді ми мали можливість на реальних прикладах пересвідчитися, що повсякденне життя такого подружжя було повністю аналогічним життю традиційних гетеросексуальних пар, – пояснює бельгійський мер. – Тому, якоюсь мірою, ми цим законом зняли «містичний наліт» та вразливість цієї теми».
«Пізнє материнство», бездітність і свобода вибору
Тим часом науковці з Брюссельського вільного університету звернули увагу й на інші тенденції еволюції бельгійських родин. Скажімо, те, що бельгійки у середньому нині стають матерями доволі пізно. Колись у 70-х, тут народжували першу дитину приблизно у віці 20–25 років. Сьогодні мамами стають у майже 30-річному віці.
Інший характерний факт загальноєвропейського масштабу: виявляється, що близько 10 відсотків жінок, що живуть у країнах співдружності, залишаються бездітними аж до 40–45 років. Як підрахували соціологи Лондонської школи економії, якщо ця тенденція триватиме, то кількість бездітних сімей у деяких державах Європи може зрости до 20, а подекуди – й до 30 відсотків. А головна причина цього явища – прагнення до незалежного способу життя.
А якщо говорити про вже згаданий феномен різкого зростання кількості народжень поза офіційним шлюбом, то постає запитання: як це явище може позначитись на вихованні дітей, чи загалом на інституті шлюбу?
«Ніяк. Це нічого не змінить, – переконана бельгійський експерт Дельфін Шабер. – Єдине питання, що може виникнути, це передача спадщини, скажімо, коли один із батьків помер. Але ні на виховання дітей, ні на відносини між людьми це не впливає, бо освіта дитини чи її формування як особистості від цього не змінюються».
Представниця організації «Сімейна ліга» додає, що саме можливість оформлення традиційного шлюбу чи, скажімо, народження дітей неодруженими батьками й робить жінок та чоловіків вільними у їхньому виборі саме тієї форми зв’язків та зобов’язань, які їм найбільше до вподоби.
