Прага – Експерти нагадують, що Німеччина відігравала і відіграє головну роль у відстороненні України від ЄС, як менш вартісної «проміжної Європи», надаючи перевагу високому рівню уваги до Росії. Деякі західні аналітики попереджають, що настав час для лідерів ЄС, поки не пізно, змінити свою політку щодо України, якщо вони не хочуть небезпечного зміцнення позицій Володимира Путіна на сході Європи. Газети також звертають увагу на те, як Московський патріархат дякує Папі Бенедиктові XVI у сприянні зміцненню позиції російського православ’я на Заході України. А деякі відомі європейські видання із захопленням розповідають про те, як українки рятують від вимирання самаритян в Ізраїлі.
Відомий німецький політолог Андреас Умланд, нині професор політології в Києво-Могилянській академії, оприлюднив на сторінках брюссельського видання EUObserver статтю, в якій закликає Німеччину і ЄС змінити, поки не пізно, свою політику щодо європейських перспектив України. Автор наголошує, що легкодухість європейських дипломатів, насамперед німецьких, проявилася вже у «Плані дій» щодо України, який був розроблений в ЄС у 2003 році для напівавторитарного режиму Кучми і запропонований новій «помаранчевій» владі, як нібито реакція на демократичне повстання в Києві наприкінці 2004 року. «Той факт, що «План дій» був запропонований як відповідь Брюсселя на одну з найбільш масових громадянських дій непокори у післявоєнній Європі, ілюструє нездатність ЄС відповідально реагувати на великі події», – наголошує Умланд. Експерт також вказує, що «інерція ця триває попри те, що геополітична і внутрішньополітична ситуація в Східній Європі сьогодні відрізняється від того, що мало місце у 1991 році та все показує, як німецька громадська думка все більше й більше побоюється Росії Володимира Путіна». Німецький політолог застерігає бюрократію ЄС та Німеччину від стратегічної заскорузлості та скептицизму стосовно України і вважає небезпечними «нестачу в Німеччині уваги до України та відмову німецької політичної еліти розуміти геополітичне значення цієї держави». На думку Умланда, «настав час для Німеччини, а також для її партнерів у ЄС реально зацікавитися консолідацією молодої, нової держави Україна». В умовах, коли «дестабілізація неоавторитарного режиму Януковича – як виглядає, лише питання часу», каже Андреас Умланд, це вимагає від Європи «більш врівноваженої політики стосовно регіону на східному кордоні ЄС» і позитивних змін у німецько-українських та українсько-європейських стосунках, із визначенням європейської перспективи Києва.
Польська Gazeta Wyborcza звертає увагу на висловлення вдячності з боку керівництва Російської православної церкви Папі Римському Бенедиктові XVI за його «підтримку позитивної динаміки» у стосунках між РПЦ і Римо-католицькою церквою. Про це йдеться в заяві керівника зовнішньополітичної канцелярії РПЦ в Москві, митрополита Іларіона. Зокрема Іларіон наголосив, що «Російська православна церква є вдячна Папі Бенедиктові XVI за розуміння проблем, які перешкоджають повній нормалізації стосунків між православними й католиками, зокрема, у таких регіонах, як Західна Україна». Відомо, що РПЦ та підпорядкована їй УПЦ (Московського патріархату) останніми роками зміцнили свої позиції в багатьох областях Західної України, де досьогодні є проблеми з реалізацією прав Української греко-католицької церкви, котру жорстоко переслідували у роки радянської влади.
Лондонська The Guardian розповідає, як «українські жінки рятують малочислену етнічно-релігійну групу самаритян», що проживає в передмісті Наблуса на Західному березі Йордану. Газета зауважує, що ця мала народність опинилася на межі зникнення, вимирання, насамперед через внутрішні проблеми з народжуваністю жінок. Але жменька українських наречених, що прибула до селища самаритян під горою Ґерізім (їх тут вже до 10), принесла надію на спасіння цього народу. Українські обранки самаритянських наречених такі, як Алла з Херсона, котра народила своєму судженому вже двох здорових дітей, підтримали сподівання понад 300 жителів самаритянського поселення на відродження. Чоловік Алли, Узі, ксказав газеті з Лондона, що його брат тепер також «шукає українську дівчину, щоб створити з нею родину» під горою Ґерізім. Самаритяни щасливі, що українські наречені дуже швидко адаптуються до їхньої віри, звичаїв, мов (івриту та арабської). «Тепер українки, – зазначив The Guardian один із мешканців селища під горою Ґерізім, – піклуються про нашу релігію навіть більше, аніж наші самаритянки».
Відомий німецький політолог Андреас Умланд, нині професор політології в Києво-Могилянській академії, оприлюднив на сторінках брюссельського видання EUObserver статтю, в якій закликає Німеччину і ЄС змінити, поки не пізно, свою політику щодо європейських перспектив України. Автор наголошує, що легкодухість європейських дипломатів, насамперед німецьких, проявилася вже у «Плані дій» щодо України, який був розроблений в ЄС у 2003 році для напівавторитарного режиму Кучми і запропонований новій «помаранчевій» владі, як нібито реакція на демократичне повстання в Києві наприкінці 2004 року. «Той факт, що «План дій» був запропонований як відповідь Брюсселя на одну з найбільш масових громадянських дій непокори у післявоєнній Європі, ілюструє нездатність ЄС відповідально реагувати на великі події», – наголошує Умланд. Експерт також вказує, що «інерція ця триває попри те, що геополітична і внутрішньополітична ситуація в Східній Європі сьогодні відрізняється від того, що мало місце у 1991 році та все показує, як німецька громадська думка все більше й більше побоюється Росії Володимира Путіна». Німецький політолог застерігає бюрократію ЄС та Німеччину від стратегічної заскорузлості та скептицизму стосовно України і вважає небезпечними «нестачу в Німеччині уваги до України та відмову німецької політичної еліти розуміти геополітичне значення цієї держави». На думку Умланда, «настав час для Німеччини, а також для її партнерів у ЄС реально зацікавитися консолідацією молодої, нової держави Україна». В умовах, коли «дестабілізація неоавторитарного режиму Януковича – як виглядає, лише питання часу», каже Андреас Умланд, це вимагає від Європи «більш врівноваженої політики стосовно регіону на східному кордоні ЄС» і позитивних змін у німецько-українських та українсько-європейських стосунках, із визначенням європейської перспективи Києва.
Польська Gazeta Wyborcza звертає увагу на висловлення вдячності з боку керівництва Російської православної церкви Папі Римському Бенедиктові XVI за його «підтримку позитивної динаміки» у стосунках між РПЦ і Римо-католицькою церквою. Про це йдеться в заяві керівника зовнішньополітичної канцелярії РПЦ в Москві, митрополита Іларіона. Зокрема Іларіон наголосив, що «Російська православна церква є вдячна Папі Бенедиктові XVI за розуміння проблем, які перешкоджають повній нормалізації стосунків між православними й католиками, зокрема, у таких регіонах, як Західна Україна». Відомо, що РПЦ та підпорядкована їй УПЦ (Московського патріархату) останніми роками зміцнили свої позиції в багатьох областях Західної України, де досьогодні є проблеми з реалізацією прав Української греко-католицької церкви, котру жорстоко переслідували у роки радянської влади.
Лондонська The Guardian розповідає, як «українські жінки рятують малочислену етнічно-релігійну групу самаритян», що проживає в передмісті Наблуса на Західному березі Йордану. Газета зауважує, що ця мала народність опинилася на межі зникнення, вимирання, насамперед через внутрішні проблеми з народжуваністю жінок. Але жменька українських наречених, що прибула до селища самаритян під горою Ґерізім (їх тут вже до 10), принесла надію на спасіння цього народу. Українські обранки самаритянських наречених такі, як Алла з Херсона, котра народила своєму судженому вже двох здорових дітей, підтримали сподівання понад 300 жителів самаритянського поселення на відродження. Чоловік Алли, Узі, ксказав газеті з Лондона, що його брат тепер також «шукає українську дівчину, щоб створити з нею родину» під горою Ґерізім. Самаритяни щасливі, що українські наречені дуже швидко адаптуються до їхньої віри, звичаїв, мов (івриту та арабської). «Тепер українки, – зазначив The Guardian один із мешканців селища під горою Ґерізім, – піклуються про нашу релігію навіть більше, аніж наші самаритянки».
