В Україні всі конфесії за законом рівні, але на практиці є одна найрівніша. В Державному бюджеті України на 2013 рік для Української православної церкви Московського патріархату передбачено фінансування в обсязі понад 72 мільйони гривень – через Міністерство культури України і Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України.
У Додатку 3 Державного бюджету на цей рік видатки розвитку загального фонду через Мінкультури складають 40 мільйонів гривень. Це субвенція з державного бюджету міському бюджетові Києва на проведення консервації та сучасної музеєфікації, завершення археологічних досліджень Старокиївської гори із залишками фундаменту Десятинної церкви території пам’ятки археології національного значення «Дитинець стародавнього Києва VІІІ-X століть з фундаментом Десятинної церкви Х століття» (код програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету 1811020, код функціональної класифікації видатків та кредитування бюджету 0180).
Решта суми складають видатки, які надійдуть «транзитом» через Мінрегіонбуд: 17 мільйонів на проведення протизсувних заходів, інженерного захисту, протиаварійних та ремонтно-реставраційних робіт на території Києво-Печерської лаври (коди відповідно 2751800 і 0827) і 15 мільйонів 600 тисяч гривень як субвенція з державного бюджету обласному бюджетові Тернопільської області на продовження будівництва житлових будинків у Почаєві Кременецького району з метою відселення сторонніх осіб з території Свято-Успенської Почаївської Лаври (коди відповідно 2761100 і 0180).
До речі, 8 лютого цього року Київрада прийняла бюджет Києва на 2013 рік і затвердила 40-мільйонну субвенцію, назвімо її коротше, на Десятинну церкву. Чого поки що не можна сказати про субвенцію бюджетові Тернопільської області.
«Таємниці» парламентського двору
Бюджетні цифри, «народжені» в двох найважливіших державних органах, розташованих на одній і тій самій вулиці Грушевського в Києві, підкріплені законопроектами. Зокрема, 25 грудня 2012 року зареєстрований проект закону (№ 1161) «Про внесення змін до деяких законів України (щодо повернення культових споруд релігійним громадам)». Автори пропонують вилучити з переліку пам’яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації, затвердженому Законом України від 23 вересня 2008 року № 574-VI, об’єкти згідно з додатком.
А ось що «каже» додаток: «Кабінету Міністрів України у тримісячний строк вирішити відповідно до закону питання стосовно передачі у власність релігійній громаді чоловічого монастиря Почаївської Свято-Успенської лаври Української православної церкви об’єктів, розташованих у Кременецькому районі Тернопільської області (без права відчуження та зміни властивостей переданих об’єктів): собор Успіння Пресвятої Богородиці (охоронний номер 672/1); собор Святої Трійці (охоронний номер 672/2); келії монастирські (охоронний номер 672/3); будинок архієрейський (охоронний номер 672/4); дзвіниця (охоронний номер 672/5); корпус надбрамний (охоронний номер 672/6)».
А субвенція бюджетові Тернопільської області розміром 15 мільйонів 600 тисяч гривень, нагадаю, призначена для «відселення сторонніх осіб з території Свято-Успенської Почаївської лаври».
Авторський колектив очолює регіонал Юрій Мірошниченко. В нього – велика компанія колег-однопартійців і не лише їх: Андрій Шипко, Віталій Хомутиннік, Артем Пшонка, Дмитро Шенцев, Сергій Буряк і комуністи Ольга Левченко та Олександр Голуб.
Це не перша така спроба Юрія Мірошниченка. В попередньому скликанні парламенту він подавав практично ідентичний закон. При цьому «заслужений юрист України» стверджував, що хоча на 100% відбудувати храм, яким він був до руйнації 1240 року, не вдасться, проте можливо на 95%.
Громадськість і депутати – проти приватизації Почаївської лаври
На Тернопільщині розпочали новий збір підписів проти намірів приватизувати одну зі святинь українського народу. Раніше вже було зібрано 200 тисяч підписів. Почаївська історія триває понад 10 років і почалася після відставки уряду Ющенка. Спочатку Кабмін оголосив комплекс пам’яток у містах Кременці та Почаєві Кременецько-Почаївським державним історико-архітектурним заповідником. Це сталося 29 травня 2001 року. Відтак в 2002 році урядовим розпорядженням усі пам’ятки були передані зі спільної власності громад Кременецького району в державну власність із внесенням до сфери управління Держбуду. В липні 2003 року іншим розпорядженням Кабміну споруди Почаївської лаври було вилучено зі складу заповідника, а вже в листопаді зроблено наступний крок – Почаївську лавру передали в безкоштовне користування представникам Української православної церкви Московського патріархату. Термін угоди склав 49 років. Прем’єр-міністром тоді був Віктор Янукович.
Це питання повинні були розглянути депутати Тернопільської облради, які мають намір звернутися до керівництва держави з метою недопущення прийняття запланованого закону. Проте сесія поки що не може зібратися з об’єктивних і суб’єктивних причин. Мабуть, волохата київська рука добралася і туди.
Позафракційний депутат Тернопільської облради Степан Барна вважає, що Свято-Успенську Почаївську лавру планують передати у власність УПЦ Московського патріархату 28 липня 2013 року на честь 1025-ліття хрещення Русі за участі перших осіб держави і патріарха РПЦ Кирила (Гундяєва).
Напис у Почаївській Лаврі
До речі
Той, кому довелося відвідувати Почаївську лавру, може прочитати таке: «Православна церква забороняє подавати на Службу Божу записки за: нехрещених, іновірців, розкольників, єретиків: католиків, протестантів, баптистів, єговістів, п’ятидесятників та інших сектантів, а також: екстрасенсів, чаклунів, різних зцілювачів, самогубців. Рідні можуть молитися за них приватно без подаяння записок» (переклад із російської).
А головний сумський регіонал Олексій Мовчан, покликаючись на «авторитет» Почаївської Лаври, де він бачив усе на власні очі, вирішив позбавитися голубів у центрі міста в оригінальний спосіб – нагодувати їх хлібом, змоченим у вині, потім вивезти кудись, а наступного дня вони прокинуться. Звичайно, це гуманніше, ніж вивезти, побити і підвісити когось за щось. Тарас Марусик – головаКоординаційної ради з питань захисту української мови при Київській міській організації товариства «Меморіал» імені Василя Стуса
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
Народився 1955 року. Журналіст, культуролог, публіцист, перекладач з французької мови, громадський активіст. Член Національних спілок журналістів і письменників. Заступник голови ТО перекладачів НСПУ. Був членом Спілки франкомовної преси. Автор та ведучий програм на Радіо Свобода (з 1994 по 2007 роки), зокрема рубрики «А мова – як море!», і сотень статей та інтерв'ю. Працював у Верховній Раді, Кабінеті міністрів, Секретаріаті президента. Співорганізатор перевезення в Україну робочого кабінету Володимира Винниченка з м. Мужен (Франція) в історико-краєзнавчий музей у Кропивницькому. В перекладацькому доробку – чотири праці французьких авторів. Лауреат премії імені Івана Огієнка. Мешкає в Києві.
