Брюссель – Яке місце на політичній та економічній аренах ЄС займатиме Велика Британія? Це питання все частіше обговорюється всередині співдружності. Тим часом заокеанський партнер Британії, США, відкрито закликає Лондон не плекати планів виходу зі складу Євросоюзу. У чому причина такої позиції США? Радіо Свобода поцікавилося щодо цього думкою експерта й професора Вільного брюссельського університету Мішеля Льєжуа.
– Насамперед, США добре усвідомили, що в теперішньому економічному контексті міцна Європа, співдружність країн, яка не розсипається у фінансовому плані чи не падає під тягарем боргів – це важливий елемент підтримки й зростання світової економіки. Очевидно, що вихід Великобританії із Євросоюзу може мати негативний вплив на довіру ринків, а отже, на ціле (економічне) зростання.
– Якщо говорити не про економічний, а про політичний бік справи, відомо, що британці часто «тиснуть на гальма», коли заходить мова про подальше зміцнення та інтеграцію Європейського Союзу, коли закликають до створення чогось на кшталт Сполучених Штатів Європи. Чи не мають американці в особі Британії своєрідного «троянського коня», який не дає об’єднаній Європі стати міцнішою за США?
– Років десять-п’ятнадцять тому я, можливо, погодився б із цією думкою. Сьогодні Сполучені Штати Америки добре зрозуміли, що Європа не скоро стане їхнім конкурентом в управлінні різноманітними світовими конфліктами. Натомість досвід Іраку й Афганістану показав, що Америці потрібні потужні партнери. Тому, Вашингтон все більше вбачає у Євросоюзі потенційного партнера. А якщо цей партнер розпадається та діє врізнобій, то це аж ніяк не в інтересах Вашингтона.
– Однак, ми все ж часто бачимо, цей «різнобій»… Хоча б на прикладі французької військової кампанії у Малі: на допомогу Парижа із держав-партнерів у ЄС мало хто відгукнувся…
– Так, ми бачимо, що Європейський Союз, навіть не беручи до уваги Великої Британії, ще не готовий вести потужну світову дипломатію чи стати головним актором у залагодженні таких криз, як це є у Сирії, на Близькому Сході чи в інших частинах світу. Тож у гальмуванні цього процесу не обов’язково звинувачувати тільки британців. Є й інші країни, що чинять опір.
– Але донині тільки лідер Британії Дейвід Камерон відкрито заявляє, що готовий переглянути угоди із Європейським Союзом та через декілька років провести у своїй країні референдум щодо виходу чи збереження членства у ЄС…
– Британський прем’єр зайняв таку позицію тільки тому, що його до цього підштовхує дедалі більший тиск з боку партій-євроскептиків. За потужної підтримки британської преси ці політики систематично применшують та критикують все, що діється у Брюсселі. Тож, якщо Дейвід Камерон хоче вижити політично, йому нічого не залишається, як прислухатися до цієї тенденції. Однак я зовсім не впевнений у тому, що сам Камерон переконаний, що ця позиція відповідає засадничим інтересам Великобританії.
Вихід Великобританії із Євросоюзу може мати негативний вплив на довіру ринків
– Насамперед, США добре усвідомили, що в теперішньому економічному контексті міцна Європа, співдружність країн, яка не розсипається у фінансовому плані чи не падає під тягарем боргів – це важливий елемент підтримки й зростання світової економіки. Очевидно, що вихід Великобританії із Євросоюзу може мати негативний вплив на довіру ринків, а отже, на ціле (економічне) зростання.
– Якщо говорити не про економічний, а про політичний бік справи, відомо, що британці часто «тиснуть на гальма», коли заходить мова про подальше зміцнення та інтеграцію Європейського Союзу, коли закликають до створення чогось на кшталт Сполучених Штатів Європи. Чи не мають американці в особі Британії своєрідного «троянського коня», який не дає об’єднаній Європі стати міцнішою за США?
Досвід Іраку й Афганістану показав, що Америці потрібні потужні партнери
– Років десять-п’ятнадцять тому я, можливо, погодився б із цією думкою. Сьогодні Сполучені Штати Америки добре зрозуміли, що Європа не скоро стане їхнім конкурентом в управлінні різноманітними світовими конфліктами. Натомість досвід Іраку й Афганістану показав, що Америці потрібні потужні партнери. Тому, Вашингтон все більше вбачає у Євросоюзі потенційного партнера. А якщо цей партнер розпадається та діє врізнобій, то це аж ніяк не в інтересах Вашингтона.
– Однак, ми все ж часто бачимо, цей «різнобій»… Хоча б на прикладі французької військової кампанії у Малі: на допомогу Парижа із держав-партнерів у ЄС мало хто відгукнувся…
Європейський Союз ще не готовий вести потужну світову дипломатію
– Так, ми бачимо, що Європейський Союз, навіть не беручи до уваги Великої Британії, ще не готовий вести потужну світову дипломатію чи стати головним актором у залагодженні таких криз, як це є у Сирії, на Близькому Сході чи в інших частинах світу. Тож у гальмуванні цього процесу не обов’язково звинувачувати тільки британців. Є й інші країни, що чинять опір.
– Але донині тільки лідер Британії Дейвід Камерон відкрито заявляє, що готовий переглянути угоди із Європейським Союзом та через декілька років провести у своїй країні референдум щодо виходу чи збереження членства у ЄС…
– Британський прем’єр зайняв таку позицію тільки тому, що його до цього підштовхує дедалі більший тиск з боку партій-євроскептиків. За потужної підтримки британської преси ці політики систематично применшують та критикують все, що діється у Брюсселі. Тож, якщо Дейвід Камерон хоче вижити політично, йому нічого не залишається, як прислухатися до цієї тенденції. Однак я зовсім не впевнений у тому, що сам Камерон переконаний, що ця позиція відповідає засадничим інтересам Великобританії.
