Олена Мартиненко
Для проекту «Сандармох», рубрика: «Пишуть студенти»
Важко повірити, що цвіт української інтелігенції був знищений у 1937 році руками однієї людини. Протягом п’яти днів чекіст з Ленінградського управління НКВС, капітан держбезпеки Михайло Родіонович Матвєєв знищив 1111 в’язнів Соловецького етапу в урочищі Сандармох і серед них – Леся Курбаса, Валер’яна Підмогильного, Миколу Куліша, Миколу Зарова. Щодня Матвєєв розстрілював в середньому 250 людей. З револьвера. В потилицю.
Освіта – 2 класи сільської школи
Народився майбутній кат Соловецького етапу у 1892 році в селі Волосово Новгородської губернії. У анкеті, яку Матвєєв заповнив власноруч у 1923 році, вказав: «Національність – інтернаціоналіст. Освіта – 2 класи сільської школи. Робота – хочу сам учитися. Одружений, двоє синів». З усього видно, що Матвєєв – людина малограмотна, а відтак, на перший погляд, безперспективна.
Але саме такі «безперспективні» дуже вдало вписалися в сталінську систему масового терору, де партія – це все, а людина – нічого. Матвєєву судилося стати символом цієї системи – сумнозвісним катом-рекордсменом. По суті, він був лише одним із гвинтиків у машині політичних репресій, якщо точніше її курком. Чи думав Матвєєв про те, ЧОМУ цих людей наказали вбити?! Думаю, він думав лише про те, ЯК їх убити!
«Есть такая работа – убивать»
«В 1937-м примерно в октябре или ноябре месяце я от бывшего замначальника управления НКВД по Ленинградской области Гарина получил распоряжение выехать на станцию Медвежья гора во главе бригады по приведению приговоров в исполнение над осужденными к высшей мере наказания, что было мной выполнено» – це слова самого Матвєєва на допиті.
Про вбивство більше ніж тисячі людей, імена багатьох з яких викарбувані золотими буквами в історії, Матвєєв говорить як про виконання чергового виробничого завдання. Для нього це було лише відрядження.
Першого дня, 27 жовтня, кат приступив до виконання вироків. Вже тоді справи пішли «не за планом». Хтось проніс з собою ніж. В’язні перерізали мотузки і напали на варту. Матвєєв робить перерву на чотири дні і створює справжню процедуру розстрілів у Сандармоху.
Засуджених готували до розстрілу в трьох кімнатах бараку. У першій кімнаті звіряли особу в’язня, роздягали та обшукували. У другій – зв’язували. В третій – «глушили колотушкой» по потилиці. Потім в’язнів грузили в машину десь по сорок осіб, накривали брезентом та везли до зазделегідь вкопаної ями. А там уже Матвєєв без передиху стріляв у потилиці. Встигав за день забрати життя у 200-250 людей.
Довге життя без докорів сумління
«Старання» не пройшли марно. За свої жахливу працю з формулюванням «за успешную борьбу с контрреволюцией» Михайло Родіонович Матвєєв був нагороджений орденом Червоної Зірки – «преуспел в невозможном»! Справді, «преуспел»…
Малограмотний чекіст позбавив майбутнього сотні надзвичайно обдарованих людей і таки загальмував розвиток української культури та науки. Серед жертв капітана НКВС Матвєєва історик Матвій Яворський, поет Микола Зеров, режисер Лесь Курбас, драматург Микола Куліш, письменник Валер’ян Підмогильний. Ці та сотні інших людей – талановитих, освічених, натхненних – могли зробити багато непересічного, видатного, потрібного. Та сталінській системі, яка не втомлювалася зводити курок руками «матвєєвих», такі люди були не просто непотрібними – вони були її страшними ворогами, бо воліли думати самостійно й заохочували до свободи думок інших.
Обмежена людина – тупий кат Михайло Матвєєв змінив хід нашої історії кулями зі свого револьвера… І дай Бог, щоб більше в історії не було такої людини, як Матвєєв, і не було влади, що потребувала б таких «матвєєвих».
Кат Матвєєв прожив на світі 82 роки. Навряд чи його мучили докори сумління. «Матвєєви», як і «сталіни», не мають сумління. Виконавець і замовник вартують один одного.
Олена Мартиненко – студентка 1-го курсу юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка
Читайте більше тут:
Для проекту «Сандармох», рубрика: «Пишуть студенти»
Важко повірити, що цвіт української інтелігенції був знищений у 1937 році руками однієї людини. Протягом п’яти днів чекіст з Ленінградського управління НКВС, капітан держбезпеки Михайло Родіонович Матвєєв знищив 1111 в’язнів Соловецького етапу в урочищі Сандармох і серед них – Леся Курбаса, Валер’яна Підмогильного, Миколу Куліша, Миколу Зарова. Щодня Матвєєв розстрілював в середньому 250 людей. З револьвера. В потилицю.
Освіта – 2 класи сільської школи
Народився майбутній кат Соловецького етапу у 1892 році в селі Волосово Новгородської губернії. У анкеті, яку Матвєєв заповнив власноруч у 1923 році, вказав: «Національність – інтернаціоналіст. Освіта – 2 класи сільської школи. Робота – хочу сам учитися. Одружений, двоє синів». З усього видно, що Матвєєв – людина малограмотна, а відтак, на перший погляд, безперспективна.
Але саме такі «безперспективні» дуже вдало вписалися в сталінську систему масового терору, де партія – це все, а людина – нічого. Матвєєву судилося стати символом цієї системи – сумнозвісним катом-рекордсменом. По суті, він був лише одним із гвинтиків у машині політичних репресій, якщо точніше її курком. Чи думав Матвєєв про те, ЧОМУ цих людей наказали вбити?! Думаю, він думав лише про те, ЯК їх убити!
«Есть такая работа – убивать»
«В 1937-м примерно в октябре или ноябре месяце я от бывшего замначальника управления НКВД по Ленинградской области Гарина получил распоряжение выехать на станцию Медвежья гора во главе бригады по приведению приговоров в исполнение над осужденными к высшей мере наказания, что было мной выполнено» – це слова самого Матвєєва на допиті.
Про вбивство більше ніж тисячі людей, імена багатьох з яких викарбувані золотими буквами в історії, Матвєєв говорить як про виконання чергового виробничого завдання. Для нього це було лише відрядження.
Першого дня, 27 жовтня, кат приступив до виконання вироків. Вже тоді справи пішли «не за планом». Хтось проніс з собою ніж. В’язні перерізали мотузки і напали на варту. Матвєєв робить перерву на чотири дні і створює справжню процедуру розстрілів у Сандармоху.
Засуджених готували до розстрілу в трьох кімнатах бараку. У першій кімнаті звіряли особу в’язня, роздягали та обшукували. У другій – зв’язували. В третій – «глушили колотушкой» по потилиці. Потім в’язнів грузили в машину десь по сорок осіб, накривали брезентом та везли до зазделегідь вкопаної ями. А там уже Матвєєв без передиху стріляв у потилиці. Встигав за день забрати життя у 200-250 людей.
Довге життя без докорів сумління
«Старання» не пройшли марно. За свої жахливу працю з формулюванням «за успешную борьбу с контрреволюцией» Михайло Родіонович Матвєєв був нагороджений орденом Червоної Зірки – «преуспел в невозможном»! Справді, «преуспел»…
Малограмотний чекіст позбавив майбутнього сотні надзвичайно обдарованих людей і таки загальмував розвиток української культури та науки. Серед жертв капітана НКВС Матвєєва історик Матвій Яворський, поет Микола Зеров, режисер Лесь Курбас, драматург Микола Куліш, письменник Валер’ян Підмогильний. Ці та сотні інших людей – талановитих, освічених, натхненних – могли зробити багато непересічного, видатного, потрібного. Та сталінській системі, яка не втомлювалася зводити курок руками «матвєєвих», такі люди були не просто непотрібними – вони були її страшними ворогами, бо воліли думати самостійно й заохочували до свободи думок інших.
Обмежена людина – тупий кат Михайло Матвєєв змінив хід нашої історії кулями зі свого револьвера… І дай Бог, щоб більше в історії не було такої людини, як Матвєєв, і не було влади, що потребувала б таких «матвєєвих».
Кат Матвєєв прожив на світі 82 роки. Навряд чи його мучили докори сумління. «Матвєєви», як і «сталіни», не мають сумління. Виконавець і замовник вартують один одного.
Олена Мартиненко – студентка 1-го курсу юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка
Читайте більше тут:
