Автор «бабусі з котом»: я з батьківщини Брежнєва, але у мене нема таких амбіцій

Дніпропетровськ – Автор однієї з найрезонансніших політичних реклам минулорічної парламентської виборчої кампанії в Україні – білборду з бабусею і котом – вийшов з «підпілля». Максим Голосний вже не уникає правоохоронців через порушені проти нього справи, адже самі справи, як він зазначає, «розсипались». Тепер чоловік збирається судитися з тими, хто, як він каже, заплямував його чесне ім’я, домагається свого відновлення на посаді селищного голови, з якої його звільнили незадовго до виборів, і хоче стати засновником премії для «креативних політиків». Про це Максим Голосний розповів в інтерв’ю Радіо Свобода. Кореспондент у Дніпропетровську запитала Голосного про його «партизанські методи боротьби» – де він перебував, де була його родина.

– Коли надійшла інформація про те, що можуть бути певні дії щодо мене, щодо моєї родини, я вирішив не випробовувати долю і вивіз родину у відносно безпечне місце – далеко, але на території України. Через три дні після цього невідомі люди намагались штурмувати мій будинок. Приїхали на семи автомобілях, у цивільному, оточили маєток. Виходили сусіди, але їм сказали: зайдіть у свій двір і не виходьте. Ось яка була ситуація. Я подзвонив у міліцію, ці люди поїхали.

Далі все розвивалось цікавіше: ЗМІ, підконтрольні владі, почали поширювати інформацію про те, що я перебуваю у розшуку за справою про економічний злочин. Але про цей розшук чомусь знав тільки Петриківський райвідділ міліції, моє фото висіло там на кількох стендах, однак в офіційній загальноукраїнській базі даних серед тих, хто в розшуку, мене не було. Закінчились вибори. І що виявилось: я не підозрюваний, а лише свідок. Отже, шукали мене 6 місяців як свідка. Це ж маячня! Тобто, тут пахне позовом про захист честі й гідності.

Коли мене розшукували, я чесно скажу: більшу частину часу я перебував за місцем прописки. Я чекав на повістку. Потім, коли фарби почали згущуватись, я завів собі кілька зйомних квартир. Цікаво, що напередодні виборів, біля кожної з цих квартир чатували невідомі люди. Посвідчень вони не показували, були в цивільному, цікавились, де я перебуваю.

Ще один момент: я сам у серпні 2012 року пішов до ЦВК і отримав посвідчення кандидата в депутати. Я до чого веду: розшук виставили заднім числом і справу порушили заднім числом. Зараз це все «розсипається». Самі розумієте: як людина, яку шукала нібито міліція, спокійно зайшла за своїми документами в ЦВК, отримала посвідчення, і її ніхто не затримує. Чи не маячня?

– Пане Голосний, Ви сказали, що намагатиметесь тепер відстоювати свою честь і гідність. Яким чином?

– Мені цікаво подивитись, чи працює закон у «зворотному напрямку». Вони настільки поспішали, що наробили купу процесуальних помилок. Мені тепер цікаво, як закон спрацює проти тих осіб, які чи то умисно, чи випадково засудили мене двома судами, тобто «намалювали» мені по суті штучну «технічну судимість». Мені цікаво, що буде.
Один момент: буквально 5 днів тому з кабінету мого адвоката зникли дві папки. В одній з них були матеріали щодо слідчого і суддів, які виносили неправомірні рішення проти мене. Слідів зламування немає, але папочки зникли. Однак ці матеріали в оригіналі у мене є, і я їх виставлю на своєму сайті. Тобто, нам гірше не стало.

– А чим Ви сьогодні займаєтесь, вийшовши з «підпілля»?

– Найперше – у мене на розгляді в Вищому адміністративному суді зараз справа щодо мого відновлення на посаді Єлизаветівського селищного голови. Це питання для мене принципове, адже мова йде про мою честь, гідність і захист ділової репутації. Цікаво, що рішення про нібито законність мого звільнення ухвалював той самий суддя, який виносив і рішення щодо моєї «технічної судимості». Чи збираюсь я працювати в місцевому самоврядуванні? Побачивши місцеве самоврядування зсередини, хочу сказати: якщо місцеві ініціативи блокуються на рівні області й району, то всі потуги в місцевому самоврядуванні взагалі не мають сенсу. Сам собі нагадуєш Дон Кіхота. Далі – було б також цікаво взяти участь у довиборах до Верховної Ради. Але подивимось.

– У галузі реклами Ви не плануєте працювати? Ваша перша розробка набула певного розголосу.

– Попит породжує пропозицію. Я відкритий для всіх опозиційних сил і рухів, всіх, хто працює на противагу партії влади. Хотілось би також зробити політичну щорічну премію для українського політичного бомонду для відзначення тих людей, які упродовж року відзначились якимись креативними речами, нестандартними акціями. Назву придумав: «Я твоя страна шатав»

– Ви натякаєте на те, що і самі могли б її отримати?

– Ні, ні, ні. Я б став її засновником! Я з батьківщини Брежнєва, але у мене нема таких амбіцій, щоб самому себе нагороджувати. У цьому передусім зацікавлена опозиція, адже ця премія має стимулювати опозицію в Україні, показувати, що в Україні є опозиція, розумна і креативна, що важливо насправді.

– А нові ідеї щодо політичної реклами у Вас є?

– Ідеї, звісно, є, але я презентую їх під 2015 рік, коли будуть розгортатись ключові політичні події. З березня-квітня цього року я теж розкажу про одну свою розробку, я дещо придумав цікаве, поки тривала вся ця історія, але поки ми чекаємо на патент, він на реєстрації. Коли буде запатентовано, я покажу, що це таке. Це пов’язано з дизайном і користю для людини.