Доступність посилання

ТОП новини

Авторитарні лідери світу вже діють і в мережах Twitter та Facebook


Прага – Верховний лідер Ірану, аятола Алі Хаменеї розмістив у мережі Twitter свої чорно-білі фотографії з буремних 1970-х, чеченський лідер Рамзан Кадиров твітує свої враження про романтичне нічне життя в Чечні, а донька президента Узбекистану Ґульнара Карімова і президент Азербайджану Ільгам Алієв освоюють мистецтво обміну світлинами через соціальні мережі. Експерти звертають увагу, насамперед, на те, як ці деспотичні лідери використовують соціальні мережі (чи зловживають ними) у їхніх політичних і особистих цілях.

Верховний лідер Ірану Алі Хаменеї має свої сторінки як у Twitter, так і у Facebook.

«У той час, як приєднання Хаменеї до родини найбільш популярної в світі соціальної мережі викликало заклики в Тегерані відкрити вільний доступ до Facebook, секретар Вищої ради Ірану з питань кіберпростору Мегді Ахаван Бегабаді стверджував, що сторінка Алі Хаменеї в Facebook була заснована «безпосередньо рухом прихильників Хаменеї». Інші джерела з Тегерана стверджують, що про сторінку у Facebook спершу оголосили на офіційній сторінці Хаменеї в мережі Twitter», – зауважує експерт Радіо Свобода Деана К’юка.

Хоча й влада в Тегерані й називала Facebook «інструментом сіоністів», та все ж присутність тут сторінки духовного лідера Ірану свідчить про тихе визнання в Тегерані популярності соціальної мережі, до котрої мають доступ мільйони іранців через різні сервери і через долання блокади доступу до неї в Ірані.

У Чечні ж – лідер Рамзан Кадиров, окрім потоку похвал на адресу російської преси та панегіриків для чільників Кремля, милується в Twitter казковою нічною красою Грозного.

Дочка президента Узбекистану Іслама Карімова Ґульнара Карімова не лише демонструє свою майстерність розміщення фотографій, але, як кажуть експерти, намагається популяризувати себе у світі як добрий кандидат на президента Узбекистану.

Авторитарні лідери отримують у соцмережах чимало критики і обурення

На сторінці Facebook Ільгама Алієва, президента Азербайджану, здебільшого фотографії його і родини. Але інколи і сам лідер Азербайджану відгукується на деякі болючі для Баку теми на кшталт Нагірного Карабаху, вірменського лобі, яке він іменує «ворогами». Щоправда, в експертів інколи виникає враження, що сам Алієв навряд чи керує своїми соціальними сторінками.

Російський прем’єр-міністр Дмитро Медведєв отримав на своїй сторінці в Twitter останнім часом чимало критики, деякі з таких дописів навіть долали редакційний захист сторінки. Так сталося, коли на сторінку Медведєва потрапила опозиційна характеристика правлячої партії Росії «Єдина Росія» як «партії брехунів і злодіїв».

Президент Руанди (Африка) Пол Каґаме, який є досить активним користувачем Twitter, не лише отримує кпини-твіти за свою неграмотність, але й зазнає дедалі більшої критики за переслідування опозиції, розправи над журналістами.

Намагається перетворити Twitter на вигідний для себе інструмент і венесуельський лідер Уґо Чавес.

«Венесуельський лідер Чавес дуже скоро пристосувався до вигод Twitter. Хоча він спочатку називав твітування проти його режиму «терористичною загрозою», та все ж упродовж трьох років самозваний лідер революції за Боліваром став другим найбільш ретвітованим лідером на Twitter, із майже 4 мільйонами послідовників, після Барака Обами», – зазначає експерт Деана К’юка про зміни ставлення президента Венесуели до соціальних мереж.

Найбільш захищений від критики лідер Північної Кореї Кім Чен Ин – він сторінок у соціальних мережах не має. Є натомість безліч містифікацій, як-от сторінка у Twitter, де його називають не інакше як «вчителем народу», «сонцем народним сьогодні та завтра».

Матеріал підготували Василь Зілгалов і Deana Kjuka
  • Зображення 16x9

    Василь Зілгалов

    Із Радіо Свобода співпрацюю з 1989 року. Переїхав з Мюнхена до Праги у березні 1995 року. Народився в сталінській Україні. Троє з родини загинули від голоду у 1932-33 роках. Мати ледве уціліла в 1933-му. Батько пройшов Колиму але система все ж знищила його. Окрім батька, тоталітаризм згубив чотирьох моїх дядьків. Закінчив історичний факультет. Викладав методологію історії. Підготував дві дисертації. Чимало написав. Журналістом став з 1969 року, після вторгнення радянських військ до Праги. Опублікував роботи з історії політичної публіцистики, книги з історії українських міст, дослідження про Василя Пачовського, з історії української еміграції.
XS
SM
MD
LG