Київ – Про політичну міграцію в Україну міжнародна спільнота заговорила після викрадення в Києві у жовтні місяці 2012 року російського опозиціонера Леоніда Развозжаєва. У викраденні підозрюють російські спецслужби, про що повідомляють захисники Развозжаєва і представники української опозиції. Развозжаєв був не першим, хто приїхав до України через переслідування за свою політичну діяльність у Росії – ще за президентства Віктора Ющенка Україна прийняла кілька десятків політичних мігрантів з Росії та Білорусі. Серед них – російські націонал-більшовики та активісти білоруського опозиційного руху «Разом».
Російські націонал-більшовики мають свою «міграційну історію» в Україні: 5 років тому в Україні отримала притулок активістка цієї партії Ольга Кудріна. Процедура оформлення статусу біженця тривала півтора року, але тепер Ольга офіційно проживає в Україні – виховує дитину і працює.
Подружжя Олексія Дев’яткіна та Дженні Курпен підтримують незареєстровану партію «Інша Росія». Влітку минулого року вони приїхали в Україну і досі чекають на статус біженців.
На запитання Радіо Свобода, чому вони обрали саме Україну, Олексій Дев’яткін відповів: «Ми знали, що в Україні, згідно з законом про міграцію, можна легально перебувати три місяці – тобто, є час підготувати документи. По-друге, в Україні немає мовного бар’єру, тут майже всі знають російську мову. Крім того, в Україну переїхали і живуть тут наші побратими: дехто отримав статус біженця, декому вдалося знайти офіційну роботу. До того ж, ми з дружиною не мали закордонних паспортів».
Із Білорусі Лукашенка – в Україну Януковича
Від 2009 року чекає на отримання статусу біженця білоруський опозиціонер Ігор Тишкевич. За його словами, з приходом до влади в Україні Президента Віктора Януковича, громадянам Білорусі стало складніше отримати статус шукача притулку.
«Я через суд намагаюсь прискорити процедуру оформлення моїх документів українською стороною. Навіть і гадки не мав, що процедура розтягнеться на кілька років. Це просто смішно!» – скаржиться Тишкевич.
А його побратим, лідер Руху солідарності «Разом» В’ячеслав Сівчик не має наміру подавати документи для отримання якогось офіційного статусу в Україні, оскільки сподівається повернутись до Білорусі. Він упевнений, що раніше чи пізніше Білорусь таки позбудеться президента Лукашенка. І тоді опозиціонери зможуть повернутися додому і допомогти розбудовувати демократичну державу.
«Після президентських виборів у грудні 2010 року я був змушений виїхати з Мінська, ці тижні перебуваю в Україні. Але часто я відвідую Європейський Союз, розповідаю тамтешнім політикам і чиновникам про стан справ у Білорусі, – розповів Сівчик Радіо Свобода. – Я не маю наміру отримувати статус біженця, я залишаюсь громадянином Білорусі і після повалення режиму Лукашенка повернусь додому».
Складнощі пошуку притулку в Україні
В’ячеслав Сівчик не поодинокий у своєму рішенні залишатись громадянином Білорусі, стверджує правник із Вінницької правозахисної групи Дмитро Гройсман. За даними правозахисних організацій України, не більше ніж 10 відсотків мігрантів подають документи для отримання статусу шукачів притулку (біженців).
Оскільки законодавство України не має поняття «політичний мігрант», отримати офіційний статус таких особам доволі складно, каже Гройсман. Він також зазначає, що ті з політичних мігрантів, хто хоче перебути в Україні певний час, використовують пільги, що ними користуються іноземці з ближнього зарубіжжя.
За словами Гройсмана, ці люди доволі легко розчиняються серед українців, використавши етнічну, культурну та мовну спорідненість з українцями. Вони також мають шанс отримати роботу, хоч і не завжди це легальна праця, і мають змогу влаштуватись в Україні більш-менш нормально.
«У втікачів до України з республік колишнього СРСР, кого переслідують саме за політичними мотивами, головна проблема – це проблема невизнання. Тобто, це люди, яких український уряд не визнає такими, котрі потребують захисту в Україні. Відтак, ці люди можуть потрапити до груп примусового повернення в країну походження, вони не можуть тут облаштуватись, працювати легально», – пояснив Гройсман у розмові з Радіо Свобода.
Держава Україна захищає лише біженців і шукачів притулку
За даними Державної міграційної служби України та Управління Верховного комісара ООН у справах біженців (УВКБ ООН), на українській території перебувають десятки росіян та білорусів, які чекають на статус шукача притулку. Як пояснив Радіо Свобода фахівець із міграційного права Олександр Галкін, не всіх їх можна назвати політичними мігрантами, оскільки серед громадян Росії – мешканці Чечні, яким у Російській Федерації загрожує небезпека через релігійну та етнічну належність, а також бізнесмени, які реєструють або переводять свій бізнес в Україну.
Основна форма захисту, що його отримує іноземний громадянин в Україні – це визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Згідно із законодавством України, такі особи не можуть бути висланими або примусово повернутими до країни, де їхньому життю загрожує небезпека за ознаками раси, віросповідання, національності, належності до певної соціальної групи або політичних переконань. Ці положення законодавства Державна міграційна служба розмістила на своєму сайті.
Процедура розгляду справи щодо надання притулку іноземним громадянам конфіденційна і розголошенню не підлягає, застерігає Державна міграційна служба України.
Російські націонал-більшовики мають свою «міграційну історію» в Україні: 5 років тому в Україні отримала притулок активістка цієї партії Ольга Кудріна. Процедура оформлення статусу біженця тривала півтора року, але тепер Ольга офіційно проживає в Україні – виховує дитину і працює.
Подружжя Олексія Дев’яткіна та Дженні Курпен підтримують незареєстровану партію «Інша Росія». Влітку минулого року вони приїхали в Україну і досі чекають на статус біженців.
В Україну переїхали і живуть тут наші побратими: дехто отримав статус біженця, декому вдалося знайти офіційну роботуОлексій Дев’яткін
На запитання Радіо Свобода, чому вони обрали саме Україну, Олексій Дев’яткін відповів: «Ми знали, що в Україні, згідно з законом про міграцію, можна легально перебувати три місяці – тобто, є час підготувати документи. По-друге, в Україні немає мовного бар’єру, тут майже всі знають російську мову. Крім того, в Україну переїхали і живуть тут наші побратими: дехто отримав статус біженця, декому вдалося знайти офіційну роботу. До того ж, ми з дружиною не мали закордонних паспортів».
Із Білорусі Лукашенка – в Україну Януковича
Від 2009 року чекає на отримання статусу біженця білоруський опозиціонер Ігор Тишкевич. За його словами, з приходом до влади в Україні Президента Віктора Януковича, громадянам Білорусі стало складніше отримати статус шукача притулку.
Через суд намагаюсь прискорити процедуру оформлення моїх документів українською стороноюІгор Тишкевич
«Я через суд намагаюсь прискорити процедуру оформлення моїх документів українською стороною. Навіть і гадки не мав, що процедура розтягнеться на кілька років. Це просто смішно!» – скаржиться Тишкевич.
А його побратим, лідер Руху солідарності «Разом» В’ячеслав Сівчик не має наміру подавати документи для отримання якогось офіційного статусу в Україні, оскільки сподівається повернутись до Білорусі. Він упевнений, що раніше чи пізніше Білорусь таки позбудеться президента Лукашенка. І тоді опозиціонери зможуть повернутися додому і допомогти розбудовувати демократичну державу.
Не маю наміру отримувати статус біженця. Після повалення режиму Лукашенка повернусь додомуВ’ячеслав Сівчик
«Після президентських виборів у грудні 2010 року я був змушений виїхати з Мінська, ці тижні перебуваю в Україні. Але часто я відвідую Європейський Союз, розповідаю тамтешнім політикам і чиновникам про стан справ у Білорусі, – розповів Сівчик Радіо Свобода. – Я не маю наміру отримувати статус біженця, я залишаюсь громадянином Білорусі і після повалення режиму Лукашенка повернусь додому».
Складнощі пошуку притулку в Україні
В’ячеслав Сівчик не поодинокий у своєму рішенні залишатись громадянином Білорусі, стверджує правник із Вінницької правозахисної групи Дмитро Гройсман. За даними правозахисних організацій України, не більше ніж 10 відсотків мігрантів подають документи для отримання статусу шукачів притулку (біженців).
Оскільки законодавство України не має поняття «політичний мігрант», отримати офіційний статус таких особам доволі складно, каже Гройсман. Він також зазначає, що ті з політичних мігрантів, хто хоче перебути в Україні певний час, використовують пільги, що ними користуються іноземці з ближнього зарубіжжя.
За словами Гройсмана, ці люди доволі легко розчиняються серед українців, використавши етнічну, культурну та мовну спорідненість з українцями. Вони також мають шанс отримати роботу, хоч і не завжди це легальна праця, і мають змогу влаштуватись в Україні більш-менш нормально.
«У втікачів до України з республік колишнього СРСР, кого переслідують саме за політичними мотивами, головна проблема – це проблема невизнання. Тобто, це люди, яких український уряд не визнає такими, котрі потребують захисту в Україні. Відтак, ці люди можуть потрапити до груп примусового повернення в країну походження, вони не можуть тут облаштуватись, працювати легально», – пояснив Гройсман у розмові з Радіо Свобода.
Держава Україна захищає лише біженців і шукачів притулку
За даними Державної міграційної служби України та Управління Верховного комісара ООН у справах біженців (УВКБ ООН), на українській території перебувають десятки росіян та білорусів, які чекають на статус шукача притулку. Як пояснив Радіо Свобода фахівець із міграційного права Олександр Галкін, не всіх їх можна назвати політичними мігрантами, оскільки серед громадян Росії – мешканці Чечні, яким у Російській Федерації загрожує небезпека через релігійну та етнічну належність, а також бізнесмени, які реєструють або переводять свій бізнес в Україну.
Основна форма захисту, що його отримує іноземний громадянин в Україні – це визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Згідно із законодавством України, такі особи не можуть бути висланими або примусово повернутими до країни, де їхньому життю загрожує небезпека за ознаками раси, віросповідання, національності, належності до певної соціальної групи або політичних переконань. Ці положення законодавства Державна міграційна служба розмістила на своєму сайті.
Процедура розгляду справи щодо надання притулку іноземним громадянам конфіденційна і розголошенню не підлягає, застерігає Державна міграційна служба України.
