Брюссель – Рівномірний економічно-культурний розвиток та скорочення розриву між багатими та бідними регіонами – така мета лежала в основі створення співдружності європейських держав. Однак нинішня різниця, скажімо, між промисловими зонами Бельгії чи Німеччини і, наприклад, карпатськими регіонами Румунії чи північно-західною Болгарією залишається дуже великою. Розрив поглибився зі вступом до ЄС нових країн у середині 2000-х років. А нинішня економічна криза ще більше підкреслила відмінності між багатою північчю та бідним і відсталим півднем Європейського Союзу.
Ніхто не здивується, дізнавшись, що найбагатші регіони Європейського Союзу – це індустріальні околиці Лондона, Люксембурга та Брюсселя. Так само ні для кого не буде несподіванкою той факт, що двадцятка найбідніших провінцій співдружності – у Болгарії, Румунії, Угорщині та Польщі.
Тим часом за всю свою понад півстолітню історію об’єднана Європа шукала способи стерти економічні відмінності та соціальну нерівність між регіонами. Для цього була створена окрема регіональна політика.
Спеціальний фонд регіонального розвитку, європейський соціальний фонд і так званий «фонд згуртованості» збирали й надсилали на розвиток відсталих частин Європи величезні кошти. Загальний бюджет цих фондів донедавна налічував майже 350 мільярдів євро. Таким чином свого часу «підтягнулися» до середньоєвропейського рівня, збудувавши новітню інфраструктуру, португальські, грецькі чи ірландські бідні провінції. Так само завдяки європейській скарбниці з’явилися модерні транспортні мережі у державах Балтії, Центральної та Східної Європи.
Нецільове використання єврофондів Болгарії та Румунії
Однак за останні 5 років відмінності між багатим заходом та північчю Європи, з одного боку, та бідними східними й південними регіонами, з іншого загрозливо поглибилися. Як свідчать експерти Європейської комісії, відсталість одних та розвинутість інших регіонів Євросоюзу обумовлена трьома факторами: географічною віддаленістю, сучасними соціально-економічними змінами та залишками спадковості колишніх централізованих економік. Останній, зрозуміло, стосується держав колишнього соціалістичного табору.
Аналітик із Європейського політичного центру Клер Дере спеціалізується на регіональних питаннях. На її думку, до цих факторів ще слід додати спроможність національної та місцевої влади розумно скористатися європейськими фондовими надходженнями.
«Економічний розвиток того чи іншого регіону залежить від здатності влади цього регіону працювати згідно з критеріями Єврокомісії та користуватися коштами, інвестуючи їх у перспективні проекти, – каже експерт. – Деякі регіони, скажімо, Болгарії чи Румунії мали сумний досвід нецільового використання європейських фондів. Єврокомісія у цих випадках стикалася із чималими проблемами і навіть припиняла фінансування цих регіонів».
У департаменті Єврокомісії з питань регіональної політики, який очолює австрієць Йоганнес Ган, Радіо Свобода пояснили, що майже 90 відсотків європейського бюджету повертається до регіонів, враховуючи їхні специфічні потреби. При цьому чверть грошей націлена на інноваційні проекти, понад 20 відсотків йде на розвиток транспортних інфраструктур, ще стільки ж витрачають на потреби освіти, охорони здоров’я чи професійну підготовку місцевого населення.
Криза робить бідних біднішими, а багатих – багатшими
Проте таке доволі щедре фінансування відсталих регіонів європейської спільноти опинилося перед загрозою значних скорочень. Виною цьому є економічна скрута, в якій об’єднана Європа перебуває останні декілька років. Тим часом як держави Балтії, Іспанія, Португалія, Греція та інші, що скористалися фондами, намагаються втримати попередні схеми грошової підтримки, група з шести багатих держав, на чолі із Німеччиною та Британією, вимагають скорочення своїх внесків до, так би мовити, «кошика європейської солідарності».
«Багато країн-членів хочуть суттєво скоротити європейський бюджет, а це неминуче вдарить по регіонах, – пояснює Клер Дере. – Багаті держави при цьому опиняться в кращій ситуації, але це піде на шкоду бідним частинам Європи. При цьому, скажімо, Франція перебуває десь посередині. Париж хоче зберегти тільки фонди допомоги так званим перехідним регіонам, бо їх на французькій території є майже десяток».
П’єр Верлуїз, професор геополітики Паризького університету й директор одного з аналітичних центрів, каже що наразі багата Європа не дуже дбає про відсталих побратимів по співдружності. Натомість від початку 2000-х років, завдяки європейській регіональній політиці з її принципом солідарності та пропорційного розподілу коштів, щороку вдавалося досягнути одновідсоткового зростання внутрішнього валового продукту кожного із 65 відсталих регіонів Європейського Союзу.
Ніхто не здивується, дізнавшись, що найбагатші регіони Європейського Союзу – це індустріальні околиці Лондона, Люксембурга та Брюсселя. Так само ні для кого не буде несподіванкою той факт, що двадцятка найбідніших провінцій співдружності – у Болгарії, Румунії, Угорщині та Польщі.
Тим часом за всю свою понад півстолітню історію об’єднана Європа шукала способи стерти економічні відмінності та соціальну нерівність між регіонами. Для цього була створена окрема регіональна політика.
Спеціальний фонд регіонального розвитку, європейський соціальний фонд і так званий «фонд згуртованості» збирали й надсилали на розвиток відсталих частин Європи величезні кошти. Загальний бюджет цих фондів донедавна налічував майже 350 мільярдів євро. Таким чином свого часу «підтягнулися» до середньоєвропейського рівня, збудувавши новітню інфраструктуру, португальські, грецькі чи ірландські бідні провінції. Так само завдяки європейській скарбниці з’явилися модерні транспортні мережі у державах Балтії, Центральної та Східної Європи.
Нецільове використання єврофондів Болгарії та Румунії
Однак за останні 5 років відмінності між багатим заходом та північчю Європи, з одного боку, та бідними східними й південними регіонами, з іншого загрозливо поглибилися. Як свідчать експерти Європейської комісії, відсталість одних та розвинутість інших регіонів Євросоюзу обумовлена трьома факторами: географічною віддаленістю, сучасними соціально-економічними змінами та залишками спадковості колишніх централізованих економік. Останній, зрозуміло, стосується держав колишнього соціалістичного табору.
Аналітик із Європейського політичного центру Клер Дере спеціалізується на регіональних питаннях. На її думку, до цих факторів ще слід додати спроможність національної та місцевої влади розумно скористатися європейськими фондовими надходженнями.
«Економічний розвиток того чи іншого регіону залежить від здатності влади цього регіону працювати згідно з критеріями Єврокомісії та користуватися коштами, інвестуючи їх у перспективні проекти, – каже експерт. – Деякі регіони, скажімо, Болгарії чи Румунії мали сумний досвід нецільового використання європейських фондів. Єврокомісія у цих випадках стикалася із чималими проблемами і навіть припиняла фінансування цих регіонів».
У департаменті Єврокомісії з питань регіональної політики, який очолює австрієць Йоганнес Ган, Радіо Свобода пояснили, що майже 90 відсотків європейського бюджету повертається до регіонів, враховуючи їхні специфічні потреби. При цьому чверть грошей націлена на інноваційні проекти, понад 20 відсотків йде на розвиток транспортних інфраструктур, ще стільки ж витрачають на потреби освіти, охорони здоров’я чи професійну підготовку місцевого населення.
Криза робить бідних біднішими, а багатих – багатшими
Проте таке доволі щедре фінансування відсталих регіонів європейської спільноти опинилося перед загрозою значних скорочень. Виною цьому є економічна скрута, в якій об’єднана Європа перебуває останні декілька років. Тим часом як держави Балтії, Іспанія, Португалія, Греція та інші, що скористалися фондами, намагаються втримати попередні схеми грошової підтримки, група з шести багатих держав, на чолі із Німеччиною та Британією, вимагають скорочення своїх внесків до, так би мовити, «кошика європейської солідарності».
«Багато країн-членів хочуть суттєво скоротити європейський бюджет, а це неминуче вдарить по регіонах, – пояснює Клер Дере. – Багаті держави при цьому опиняться в кращій ситуації, але це піде на шкоду бідним частинам Європи. При цьому, скажімо, Франція перебуває десь посередині. Париж хоче зберегти тільки фонди допомоги так званим перехідним регіонам, бо їх на французькій території є майже десяток».
П’єр Верлуїз, професор геополітики Паризького університету й директор одного з аналітичних центрів, каже що наразі багата Європа не дуже дбає про відсталих побратимів по співдружності. Натомість від початку 2000-х років, завдяки європейській регіональній політиці з її принципом солідарності та пропорційного розподілу коштів, щороку вдавалося досягнути одновідсоткового зростання внутрішнього валового продукту кожного із 65 відсталих регіонів Європейського Союзу.
