Діти, які виявляють доброту, є щасливішими. До них позитивніше ставляться їхні ровесники. Такого висновку дійшли учені двох американський вишів – університету Британської Колумбії і Каліфорнійського університету.
Науковці переконані, що позитивне ставлення ровесників є ключовим у запобіганні агресивних проявів серед юнацтва один до одного.
В експерименті брали участь 400 учнів віком від 9 до 11 років. Учителі попросили половину учнів проявляти добрі вчинки, а саме: ділитися своїми сніданками з товаришами, або цілувати своїх мам, якщо вони були сумними тощо. Другу половину групи попросили лише відзначати найприємніші для них місця, де вони побували, такі, як дитячі майданчики чи домівки їхніх бабусь і дідусів.
Через чотири тижні учнів попросили звітувати, наскільки вони були щасливими. Їм також запропонували відібрати для себе ровесників для товаришування і спільних занять.
Обидві групи дітей заявили, що вони стали щасливішими. Однак та половина дітей, які робила добрі вчинки, отримала більше задоволення за своїх ровесників. Учені також вважають, що саме прояви доброти сприяють необхідній атмосфері для створення спільноти.
Мозок як жертва почуттів
Відчуття самотності або одинокість у житті підвищує ризик послаблення розумових функцій у похилому віці, ба навіть певний рівень божевілля. Дослідження на цю тему опубліковано у Journal of Neurology Neurosurgery and Psychiatry.
Учені досліджували дані загалом 2000 пацієнтів. На завершення експерименту усі учасники пройшли серію тестів. Їх зокрема розпитували про загальний фізичний стан, здатність виконувати рутинні щоденні справи. Учені також тестували розумові функції пацієнтів, фіксуючи наявність чи відсутність ознак їхнього послаблення.
Серед тих, хто був одиноким, кожний десятий протягом трьох років мав ознаки послаблення мозкових функцій. Натомість серед пацієнтів у родинах ці ознаки мав лише кожний двадцятий.
У тих, хто відчував себе самотнім, показник послаблення розумових функцій або ознак божевілля був удвічі більший, ніж у тих, котрі самотніми себе не відчували.
Це стосується як чоловіків, так і жінок.
Науковці переконані, що позитивне ставлення ровесників є ключовим у запобіганні агресивних проявів серед юнацтва один до одного.
В експерименті брали участь 400 учнів віком від 9 до 11 років. Учителі попросили половину учнів проявляти добрі вчинки, а саме: ділитися своїми сніданками з товаришами, або цілувати своїх мам, якщо вони були сумними тощо. Другу половину групи попросили лише відзначати найприємніші для них місця, де вони побували, такі, як дитячі майданчики чи домівки їхніх бабусь і дідусів.
Через чотири тижні учнів попросили звітувати, наскільки вони були щасливими. Їм також запропонували відібрати для себе ровесників для товаришування і спільних занять.
Обидві групи дітей заявили, що вони стали щасливішими. Однак та половина дітей, які робила добрі вчинки, отримала більше задоволення за своїх ровесників. Учені також вважають, що саме прояви доброти сприяють необхідній атмосфері для створення спільноти.
Мозок як жертва почуттів
Відчуття самотності або одинокість у житті підвищує ризик послаблення розумових функцій у похилому віці, ба навіть певний рівень божевілля. Дослідження на цю тему опубліковано у Journal of Neurology Neurosurgery and Psychiatry.
Учені досліджували дані загалом 2000 пацієнтів. На завершення експерименту усі учасники пройшли серію тестів. Їх зокрема розпитували про загальний фізичний стан, здатність виконувати рутинні щоденні справи. Учені також тестували розумові функції пацієнтів, фіксуючи наявність чи відсутність ознак їхнього послаблення.
Серед тих, хто був одиноким, кожний десятий протягом трьох років мав ознаки послаблення мозкових функцій. Натомість серед пацієнтів у родинах ці ознаки мав лише кожний двадцятий.
У тих, хто відчував себе самотнім, показник послаблення розумових функцій або ознак божевілля був удвічі більший, ніж у тих, котрі самотніми себе не відчували.
Це стосується як чоловіків, так і жінок.
