Київ – У Києві провели поетичні читання в рамках російського фестивалю поезії «Авант-Лефт». Фестиваль відбувся у сімох містах п’яти країн – як спроба повторити футуристичні турне російських авангардистів початку 20-го століття. Завдання фестивалю – культурний та поетичний обмін. Адже літературна взаємодія між Україною та, скажімо, Росією і Білорусією, за словами організаторів, практично загальмувалася. Тим часом про українську поезію усе більше дізнаються в Європі завдяки поетичним проектам та фестивалям.
Російський поетичний фестиваль «Авант-Лефт» з’явився три роки тому. Він присвячений сторіччю доби російського авангарду. Особливість фестивалю у тому, що він триває у перший тиждень нового року і читання відбуваються щодня у новому місті.
«Авант-Лефт» виник як одноразова акція, а за кілька років став міжнародним фестивалем. Цього року читання відбулися в Росії, Білорусі, Латвії, Литві та у двох українських містах: Києві та Харкові.
Свої та чужі поезії на фестивалі прочитали понад 60 поетів. Обов’язкова умова читань «Авант-Лефту» – у кожному наступному місті читати вірші тих країн, які митці відвідали напередодні. Таким чином організатори намагаються об’єднати поетичний та культурний простір різних країн.
За словами організатора Дарини Суховій, «Авант-Лефт» існує лише завдяки ентузіазму організаторів та кураторів поетичних спільнот. Так само було і за часів футуристичних турне початку 20-го століття, каже вона.
«Ми з вами сидимо не на стадіоні, а у невеликому кафе. Зали, де свого часу збиралися акмеїсти та футуристи – це зали на 40 людей. Книги тоді видавали невеликими накладами, наприклад, наклад збірки Мандельштама «Камінь» був 300 примірників. Сучасних поетів, як в Україні, так і в Росії, видають приблизно так само. Є, звісно, автори-тисячники у мережі, їхні книги видають більшими накладами, але навряд чи більше ніж тисячу», – розповідає організатор.
Українська мова працює на користь поета – організатор фестивалю
Поетів для такого фестивалю намагаються обрати спільно, адже, наприклад, літератори України та Росії взаємодіють недостатньо, вважає Дарина Суховій. Декого знають, але більшість імен залишаються невідомими.
«У нас дуже популярний Олександр Кабанов. Дуже відомий Сергій Жадан, але більше за своїми романами. Якщо брати молодих поетів, то в Росії видавали книги Олега Коцарева та Дмитра Лазуткіна. Відкриттям цього фестивалю для мене стала поетка Анна Малігон», – розповідає вона.
Сьогодні у таких країнах, як Латвія або Білорусь, є протистояння між літературою національною та російською мовами. Однак це не ідеологічна, а швидше технічна проблема, пов’язана із тим, в якому форматі і для яких видань пише автор. В Україні національна мова працює на користь поета, вважає Дарина Суховій.
«В українській мові є хороша основа для мовної гри. У ній більше стилістичних регістрів, більше можливостей для того, щоб висловитися точніше. Це з точки зору людини, що не є носієм мови. І багато українських поетів із цим працюють. Той же Сергій Жадан, якого я намагаюся читати так, щоб поряд був і український, і російський текст, аби нічого не пройшло повз», – каже вона.
Революції минущі, кохання вічне
Сучасна поезія, хоч і є сьогодні маргінальним видом мистецтва, залишається дзеркалом суспільного настрою. Наприклад, в Білорусі велике значення мають соціальні мотиви. А в Росії серед молодих авторів поширеною є тема радянських часів, зазначає російський літературний критик Марія Галіна.
«Мода на будь-що має цикл приблизно у тридцять років. Покоління, яке добре пам’ятає Радянський Союз, сьогодні сприймає його досить ностальгічно. А нове покоління, що сформувалося за інших умов, у своїй творчості використовує його як певну легенду про золотий час», – вважає вона.
Натомість український поет Дмитро Лазуткін, який брав участь у поетичних читаннях фестивалю «Авант-Лефт», вважає, що головною темою для поетів було і лишається кохання.
«Поет у будь-які часи пише про кохання. Його сучасність може впливати на якість текстів, але їхня тематика не змінюється. Можуть з’являтися соціально-політичні мотиви, інші філософські теми, але, власне кажучи, лірична тематика йде крізь часи», – каже він.
Переклади іншими мовами відбуваються випадково
Сьогодні питання «Де публікуватися?» для молодих поетів не постає, незважаючи на те, що паперових видань, які б публікували поезію, в Україні існує лише декілька.
«Зараз усе набагато простіше, бо є мережа. Можна бути почутим, не виходячи з власної кімнати, і з одного боку, це дуже круто, а з іншого боку, не вистачає літературної вичитки, роботи над словом», – пояснює Дмитро Лазуткін.
За підсумками фестивалю «Авант-Лефт» буде видано збірку творів, що звучали на читаннях. Вони будуть представлені як мовою оригіналу, так і в перекладах російською. Що стосується перекладів української поезії європейськими мовами, то вони, за словами Дмитра Лазуткіна, якщо і відбуваються, то випадково. Зазвичай – за рахунок грантів та ініціатив людей з-за кордону, які зацікавлені у культурному обміні.
Тим не менш, українська літературна спільнота має досить успішний досвід організації проектів, присвячених розвиткові та популяризації української поезії. Це як одиничні акції на кшталт літнього проекту «Євро Вірші», який презентував українську та польську поезію, так і великі фестивалі. Наприклад, «Meridian Czernowitz», заснований 2010 року, є платформою для презентації українських поетів та письменників на літературних форумах Європи та світу.
Російський поетичний фестиваль «Авант-Лефт» з’явився три роки тому. Він присвячений сторіччю доби російського авангарду. Особливість фестивалю у тому, що він триває у перший тиждень нового року і читання відбуваються щодня у новому місті.
«Авант-Лефт» виник як одноразова акція, а за кілька років став міжнародним фестивалем. Цього року читання відбулися в Росії, Білорусі, Латвії, Литві та у двох українських містах: Києві та Харкові.
Свої та чужі поезії на фестивалі прочитали понад 60 поетів. Обов’язкова умова читань «Авант-Лефту» – у кожному наступному місті читати вірші тих країн, які митці відвідали напередодні. Таким чином організатори намагаються об’єднати поетичний та культурний простір різних країн.
За словами організатора Дарини Суховій, «Авант-Лефт» існує лише завдяки ентузіазму організаторів та кураторів поетичних спільнот. Так само було і за часів футуристичних турне початку 20-го століття, каже вона.
Наклад збірки Мандельштама «Камінь» був 300 примірників. Сучасних поетів, як в Україні, так і в Росії, видають приблизно так самоДарина Сухова
«Ми з вами сидимо не на стадіоні, а у невеликому кафе. Зали, де свого часу збиралися акмеїсти та футуристи – це зали на 40 людей. Книги тоді видавали невеликими накладами, наприклад, наклад збірки Мандельштама «Камінь» був 300 примірників. Сучасних поетів, як в Україні, так і в Росії, видають приблизно так само. Є, звісно, автори-тисячники у мережі, їхні книги видають більшими накладами, але навряд чи більше ніж тисячу», – розповідає організатор.
Українська мова працює на користь поета – організатор фестивалю
Поетів для такого фестивалю намагаються обрати спільно, адже, наприклад, літератори України та Росії взаємодіють недостатньо, вважає Дарина Суховій. Декого знають, але більшість імен залишаються невідомими.
«У нас дуже популярний Олександр Кабанов. Дуже відомий Сергій Жадан, але більше за своїми романами. Якщо брати молодих поетів, то в Росії видавали книги Олега Коцарева та Дмитра Лазуткіна. Відкриттям цього фестивалю для мене стала поетка Анна Малігон», – розповідає вона.
Сьогодні у таких країнах, як Латвія або Білорусь, є протистояння між літературою національною та російською мовами. Однак це не ідеологічна, а швидше технічна проблема, пов’язана із тим, в якому форматі і для яких видань пише автор. В Україні національна мова працює на користь поета, вважає Дарина Суховій.
«В українській мові є хороша основа для мовної гри. У ній більше стилістичних регістрів, більше можливостей для того, щоб висловитися точніше. Це з точки зору людини, що не є носієм мови. І багато українських поетів із цим працюють. Той же Сергій Жадан, якого я намагаюся читати так, щоб поряд був і український, і російський текст, аби нічого не пройшло повз», – каже вона.
Революції минущі, кохання вічне
Сучасна поезія, хоч і є сьогодні маргінальним видом мистецтва, залишається дзеркалом суспільного настрою. Наприклад, в Білорусі велике значення мають соціальні мотиви. А в Росії серед молодих авторів поширеною є тема радянських часів, зазначає російський літературний критик Марія Галіна.
«Мода на будь-що має цикл приблизно у тридцять років. Покоління, яке добре пам’ятає Радянський Союз, сьогодні сприймає його досить ностальгічно. А нове покоління, що сформувалося за інших умов, у своїй творчості використовує його як певну легенду про золотий час», – вважає вона.
Натомість український поет Дмитро Лазуткін, який брав участь у поетичних читаннях фестивалю «Авант-Лефт», вважає, що головною темою для поетів було і лишається кохання.
Поет у будь-які часи пише про кохання. Його сучасність може впливати на якість текстів, але їхня тематика не змінюєтьсяДмитро Лазуткін
«Поет у будь-які часи пише про кохання. Його сучасність може впливати на якість текстів, але їхня тематика не змінюється. Можуть з’являтися соціально-політичні мотиви, інші філософські теми, але, власне кажучи, лірична тематика йде крізь часи», – каже він.
Переклади іншими мовами відбуваються випадково
Сьогодні питання «Де публікуватися?» для молодих поетів не постає, незважаючи на те, що паперових видань, які б публікували поезію, в Україні існує лише декілька.
«Зараз усе набагато простіше, бо є мережа. Можна бути почутим, не виходячи з власної кімнати, і з одного боку, це дуже круто, а з іншого боку, не вистачає літературної вичитки, роботи над словом», – пояснює Дмитро Лазуткін.
За підсумками фестивалю «Авант-Лефт» буде видано збірку творів, що звучали на читаннях. Вони будуть представлені як мовою оригіналу, так і в перекладах російською. Що стосується перекладів української поезії європейськими мовами, то вони, за словами Дмитра Лазуткіна, якщо і відбуваються, то випадково. Зазвичай – за рахунок грантів та ініціатив людей з-за кордону, які зацікавлені у культурному обміні.
Тим не менш, українська літературна спільнота має досить успішний досвід організації проектів, присвячених розвиткові та популяризації української поезії. Це як одиничні акції на кшталт літнього проекту «Євро Вірші», який презентував українську та польську поезію, так і великі фестивалі. Наприклад, «Meridian Czernowitz», заснований 2010 року, є платформою для презентації українських поетів та письменників на літературних форумах Європи та світу.
