Брюссель – Побачити експонати з київського Національного художнього музею у якомусь з напівзабутих регіонів Закарпаття… Чи оглянути експозицію львівського Музею зброї десь у віддалених місцинах Чернігівщини… Можливо, це помогло б привабити відвідувачів і туристів, і в результаті, – вдихнути нове життя в українські провінції. Але в Україні така практика не поширена. Чого не скажеш про деякі держави ЄС. Зокрема, філія паризького Лувру діє у найбіднішій французькій глибинці. Приклади туристично-культурного буму показують іспанське містечко Більбао та ірландський Белфаст.
Шедеври образотворчого мистецтва з найвідомішого музею Парижа виставлені у найбіднішому містечку Франції. Саме культурою вирішили покращити економічне становище колись розвинутого, а нині занепалого міста Ланс, розташованого на півночі країни, де у минулому була потужною вугільнодобувна галузь. Перші результати свідчать, що ідея створення філії Лувру себе виправдовує, переконує директор музею Анрі Луарет.
«Вочевидь, Лувру там ніхто не очікував. Чимало цінувальників мистецтва навіть не уявляли побачити музей десь за межами його стін у Парижі. Тож нам довелося перемагати всі ці вагання та спротив», – розповідає Анрі Луарет.
А саму ідею колись підказало іспанське містечко Більбао. До місцевого музею Ґуґенгайм щороку прибуває мільйон відвідувачів. Це вдвічі більше від сподівань ініціаторів та архітекторів цієї футуристської споруди, що є філією відомого музейного комплексу в Нью-Йорку. Іспанське містечко Більбао, що переживало економічний застій, завдяки цьому проекту відродилося. З моменту відкриття музею у 1997 році тут з’явилося додаткових 4 тисячі робочих місць. Успіх іспанців надихнув на пошуки подібних рішень для занепалих регіонів по всій Європі. Так з’явилася популярна серед туристів музей-шахта Цольферайн у Рурському районі Німеччини.
Так само світ почув про нещодавно відкритий інтерактивний музей «Титаніка» в ірландському Белфасті. Клер Бредшо, працівниця музею, відповідальна за зв’язки із громадськістю, не приховує того, що головна мета проекту полягала не лише у висвітленні історії створення та трагічної загибелі «Титаніка», але й у покращенні економіки Белфаста, який переживає складні часи.
«Це наша Ейфелева вежа, це – наш Ґуґенгайм, і це – наш час докорінно змінити сприйняття нашого міста у всьому світі», – вважає Клер Бредшо.
Шість місяців діяльності музею «Титаніка» вже виправдали всі сподівання: за цей час тут побувало півмільйона людей, саме стільки відвідувачів прогнозували на весь перший рік роботи.
Клер Бредшо каже, що Белфаст давно намагається вийти зі скрути, в якій місто опинилося через погану репутацію постійних політичних проблем, насилля та релігійного протистояння.
«Ми популяризуємо Белфаст та Північну Ірландію у всьому світі, як місця для туристів. Але це дуже складно через те, що у нас було негативне минуле, нас асоціюють із безладом. Цей музей допоможе притягнути відвідувачів зі всього світу, а це додасть грошей нашій економіці», – сподівається Клер Бредшо.
Французьке містечко Ланс сподівається, що філію Лувру теж щороку відвідуватимуть півмільйона людей.
Характерно, що у Франції це не перший випадок: два роки тому паризький осередок мистецтва, Центр Помпіду, відкрив свій відділ у місті Мец, де колись базувалися багато військових частин. Після реформ у французькій армії місто почало занепадати. З часу роботи тутешнього відділу Центру Помпіду експозицію відвідали вже понад півтора мільйона туристів.
Шедеври образотворчого мистецтва з найвідомішого музею Парижа виставлені у найбіднішому містечку Франції. Саме культурою вирішили покращити економічне становище колись розвинутого, а нині занепалого міста Ланс, розташованого на півночі країни, де у минулому була потужною вугільнодобувна галузь. Перші результати свідчать, що ідея створення філії Лувру себе виправдовує, переконує директор музею Анрі Луарет.
Лувру там ніхто не очікував. Чимало цінувальників мистецтва навіть не уявляли побачити музей десь за межами його стін у ПарижіАнрі Луарет
А саму ідею колись підказало іспанське містечко Більбао. До місцевого музею Ґуґенгайм щороку прибуває мільйон відвідувачів. Це вдвічі більше від сподівань ініціаторів та архітекторів цієї футуристської споруди, що є філією відомого музейного комплексу в Нью-Йорку. Іспанське містечко Більбао, що переживало економічний застій, завдяки цьому проекту відродилося. З моменту відкриття музею у 1997 році тут з’явилося додаткових 4 тисячі робочих місць. Успіх іспанців надихнув на пошуки подібних рішень для занепалих регіонів по всій Європі. Так з’явилася популярна серед туристів музей-шахта Цольферайн у Рурському районі Німеччини.
Так само світ почув про нещодавно відкритий інтерактивний музей «Титаніка» в ірландському Белфасті. Клер Бредшо, працівниця музею, відповідальна за зв’язки із громадськістю, не приховує того, що головна мета проекту полягала не лише у висвітленні історії створення та трагічної загибелі «Титаніка», але й у покращенні економіки Белфаста, який переживає складні часи.
Це наша Ейфелева вежа, це – наш Ґуґенгайм, і це – наш час докорінно змінити сприйняття нашого міста у всьому світіКлер Бредшо
Шість місяців діяльності музею «Титаніка» вже виправдали всі сподівання: за цей час тут побувало півмільйона людей, саме стільки відвідувачів прогнозували на весь перший рік роботи.
Клер Бредшо каже, що Белфаст давно намагається вийти зі скрути, в якій місто опинилося через погану репутацію постійних політичних проблем, насилля та релігійного протистояння.
Ми популяризуємо Белфаст та Північну Ірландію у всьому світі, як місця для туристівКлер Бредшо
Французьке містечко Ланс сподівається, що філію Лувру теж щороку відвідуватимуть півмільйона людей.
Характерно, що у Франції це не перший випадок: два роки тому паризький осередок мистецтва, Центр Помпіду, відкрив свій відділ у місті Мец, де колись базувалися багато військових частин. Після реформ у французькій армії місто почало занепадати. З часу роботи тутешнього відділу Центру Помпіду експозицію відвідали вже понад півтора мільйона туристів.
