Дитяча ілюстрація: про технологічні дива і любов до книжки

Рубрика «Культурама» – поглянь на мистецтво під іншим кутом.

Київ – Поєднання нових технологій та традиційних художніх технік здатне творити справжні дива. Таким «технологічним дивом» видавець Іван Малкович називає електронну версію книжки «Снігова Королева». Тим не менш, фахівці вважають, що інтерактивна книга є швидше іграшкою, аніж літературою. Самі ж художники не мають єдиної думки стосовно того, якими саме мають бути малюнки, аби наблизити дитину до книги. А український видавничий ринок, тим часом, потребує нових підходів та поглядів на дитячу ілюстрацію.

«Що це за книжка без картинок», – казала Керролівська Аліса із Країни див. І мала рацію, адже перше знайомство дитини з книгою відбувається саме через ілюстрації.

У 2000 році «А-ба-ба-га-ла-ма-га» видала «Снігову Королеву». Книга отримала гран-прі на всеукраїнському конкурсі «Книжка року», а згодом – ще й медаль Фонду Андерсена. Усе це – через неймовірні ілюстрації Владислава Єрка.

А в грудні цього року видавництво оживило книгу, створивши її електронну версію для планшетів. Два роки тому «А-ба-ба-га-ла-ма-га» вже видала в такому форматі книжку «Вовченятко, яке запливло далеко в море». Але цього разу нові технології у поєднанні із довершеною роботою ілюстратора створили справжнє «технологічне диво», як каже видавець Іван Малкович. Електронну «Снігову Королеву» робила команда молодих українських програмістів та дизайнерів протягом півроку.

«Я пригадую, коли вони вперше прийшли до мене і показали мені кілька ефектів, один із них мене зачарував: коли можна було подути зверху на планшет і починалася хурделиця», – захоплено розповідає видавець.

Ілюстрації «Снігової Королеви» рухаються і розмовляють. У дзеркалі Троля можна побачити своє спотворене відображення. А можна нагріти монетку біля вогнища і робити вічка на замерзлому вікні, як це робили діти у казці Андерсена, і в якусь мить у вікні промайне образ Снігової Королеви.

Окрім цього, у книзі є багато ігор, можна розмальовувати картинки і складати пазли. Але Іван Малкович наголошує, що при цьому текст у книзі залишається на першому місці. «Казку можна слухати, а речення чи фрази підсвічуються, щоб у дитини не зникало вміння і бажання читати. Для мене це дуже важливо», – зауважує він.

«Електронні версії – це іграшки книжкову тематику» – дизайнер

«Живі ілюстрації» сьогодні стають частиною видавничої справи. Наприклад, видавництво Glowberry Books робить ігри для планшетів на основі сюжетів та малюнків своїх книг. Книжковий дизайнер Ілля Стронґовський вважає, що інтерактивна книжка складає конкуренцію для традиційної, але не на тому рівні, якого сподіваються видавці.

«Всі оці додатки, планшети – це варіації на тему іграшок, і тому ставитись до них треба не як до книжок, поліплених чи покращених, а як до іграшок на книжкову тематику. Інтерактивні книги не привчать дітей читати, у цьому я певен. Але вони можуть заохотити дітей звернути увагу на інші формати існування їхніх улюблених героїв, і таким чином принести користь», – каже дизайнер.

Як для дорослих, тільки ліпше

І усе ж, серед самих ілюстраторів немає єдиної думки про те, як саме потрібно малювати для дітей, щоб книга стала цікавішою за іграшки. Автор ілюстрацій до «Снігової Королеви» Владислав Єрко вважає, що дитячій ілюстрації має бути притаманний певний конформізм і що намагатися говорити з дітьми дорослою філософською мовою – не варто. Хоча багато художників не бачать різниці між дорослою та дитячою книгою, зауважує він.
​
«Але це дуже складна річ. Усі діти різні, а поняття дитячої ілюстрації відносне. Мені, наприклад, в п’ять років дуже подобався Пабло Пікассо», – каже Владислав Єрко.

Молода художниця Марися Рудська ілюструє як дорослу, так і дитячу літературу. Вона вважає, що для дітей потрібно малювати так само, як до дорослих, тільки ліпше. Каже, що малюнки для дітей мають бути, перш за все, детальними, змістовними та яскравими. Також важливо, щоб вони були не буквальними, а розвивали фантазію, розповідає Марися.

«Цікаво виходити за межі самого тексту, малювати несподівано, щоб це не тільки зацікавлювало дітей, а й розширювало межі їхньої фантазії. Щоб вони самі надихалися уявляти усе значно ширше, ніж зазвичай», – каже вона.

На її думку, художник дуже залежний від самого тексту, від його образності та глибини. Адже ілюстратор є посередником між автором твору і малюнком.
​
«Десять років тому вимагали щось а-ля Уолт Дісней» – ілюстратор

Владислав Єрко каже, що сьогодні українські художники потроху відходять від «голлівудської» подачі ілюстрацій, яка була популярної ще десять років тому.

«Тоді продажність була на першому місці, і усі вимагали щось а-ля Уотл Дісней. З іншого боку, сьогоднішня ілюстрація абсолютно не дотягує до того рівня, який був у сімдесятих роках. У тодішніх художників було дуже мало простору для творчості, але вони якимось чином встигли зробити геніальні книжки, які отримали міжнародні премії і видавалися потім по всьому світу», – розповідає художник.

Дизайнер Ілля Стронґонський також вважає, що за останні 20 років українська дитяча ілюстрація стала якіснішою. Але попереду ще багато роботи. «Зрозуміло, що ми досі на маргінесах і похвалитися якоюсь українською школою ілюстрації або українським стилем ще не можемо. Тим паче, що сьогодні дитяча ілюстрація не є справою видавництв, немає потоку, є лише окремі імена», – каже він.

Видавництвам потрібні нові художники

Ілля Стронґовський пояснює: в Україні існує певна кількість видавництв, що дбають про якість та естетику своїх книжок, однак їх мало. «Треба підвищувати культуру видавців. Оскільки такі видавництва, як «А-ба-ба-га-ла-ма-га», «Старий Лев», «Урбіно» очолюють досить розумні люди, вони пропонують конкурентоспроможний продукт. Водночас абсолютна більшість інших видавництв користуються краденими кліп-артами. Але, тим не менш, це продається», – розповідає дизайнер.

А тим часом – з’являються нові ілюстратори. Однак проявити себе їм не завжди вдається – через політику видавництв, вважає Ілля Стронґовський. «Нові таланти будуть приносити якесь своє нове авторське бачення. І тоді ми зможемо відійти від цієї «єрковщини», яка з одного боку, дуже круто виглядає, а з іншого боку стала єдиним взірцем якісного книжкового оформлення», – зауважує він.

Але це, за словами дизайнера, залежить лише від того, чи стануть українські видавництва приділяти більше уваги саме дитячій літературі.