Гості «Вашої Свободи»: Роман Вінтонів, журналіст; Юрко Космина, журналіст, інтернет-видання «Обком».
Дмитро Шурхало: Рік був насичений різними подіями. Бачили ми різне від влади, від опозиції. Бачили дуже багато бійок, бачили мовну дискусію. Потім ми побачили досить цікаву ситуацію з тим, як з інноваційними проектами, які влада дуже рекламувала, сталося зовсім не те, що влада хотіла бачити у підсумку.
Юрко, на Вашу думку, які можна було б виділити основні моменти? Що ми такого бачили в цей рік? Цей рік в Україні відбувся під знаком чого?
Юрко Космина: Якщо говорити про розчарування, то для мене розчарування року – це ВО «Свобода».
– А що ж таке? Дуже хороший результат на виборах.
Роман Вінтонів: Замало набрали.
Юрко Космина: Ні,чудовий результат. Річ у тім, що жодна «тушка» за ту годину, яку працювала Рада, не отримала жодного синця. Це для мене найбільше розчарування року.
– Тобто чекали від «Свободи», що вона буде активнішою в сесійній залі?
Юрко Космина: Безумовно. Вони так жваво розпочали. Вже, здавалося, ось нарешті «тушок» будуть бити. У нас депутати потроху лякатимуться, боятимуться ставати «тушками». А тут, виявляється, що вже і ні, що вже «Свободі» це не треба, вона це скинула. Спочатку обіцяли, що буде продовжувати «місити» цих «тушок», доводити їх до логічного завершення.
– А очарування року, скажімо? Хтось зачарував у цьому році?
Юрко Космина: Хто мене зачарував? Це важко сказати.
– Романе, враження, підсумки? Рік під знаком кого пройшов? Можна сказати, це рік кого?
Роман Вінтонів: Не знаю. Козла, може.
– Козла? Ага.
Мені здається, що у цьому плані дуже значущою впродовж року була мовна дискусія.
Я пропоную послухати, які підсумки голосування за закон «Про засади державної мовної політики» підвів у цьому році значущий народний обранець, відомий депутат-регіонал, заступник голови фракції Партії регіонів Михайло Чечетов.
Михайло Чечетов (переклад): Можна оцінити красу гри Партії регіонів, коли ми своїх політичних опонентів «розвели», як «кошенят».
– Бачите, пан Чечетов вважає, що опозиція була в цьому році в ролі «кошенят». От, може, «Свобода» теж вирішила стати трохи лагіднішою?
Юрко Космина: Для того, щоб бути лагідним, у сесійній залі і так є Арсеній Яценюк. «Свобода» ж спочатку обіцяла продовжувати «місити» «тушок», але потім сказала: ми свою частину зробили, а надалі хай Арсеній. А перекласти на тендітні плечики таку важку ношу – це все-таки якось не по-чоловічому.
Ну, от що може Арсеній? Як він може вплинути на «тушок»? Він може розвернутися й піти, здати мандат. Його навіть десь «гопники» у під’їзді перестрінуть, він скаже: злі ви, я від вас піду! Йому скажуть: ні, пацан, стояти!
– Я думаю, що у тих під’їздах не ходять «гопники».
Юрко Космина: «Гопники» навіть у Верховній Раді ходять. Не забувайте!
– Так, «гопники» бувають і у Верховній Раді, очевидно.
Юрко Космина: От саме вони переважно і живуть у тих під’їздах, де ходить Арсеній Яценюк. Не забуваймо про це.
– Буває. Мабуть, таки.
Романе, а як поєднати «кошенят» і «козлів»?
Роман Вінтонів: Чечетов називає їх «кошенятами», а я, швидше, «козлами» вважаю всіх, хто є в Україні, і хто продовжує…
– Отак категорично!
Роман Вінтонів: Якби «козли» відпущення». Ми всі стали винуватими у всьому, що не вийшло у влади. У неї не виходить зробити якісь реформи – ми винні в цьому. Їм не вистачає грошей – ми стаємо винними і на нас податки…
– Ми журналісти, а чи ми – громадяни України?
Роман Вінтонів: Люди, які живуть в Україні. І не тільки громадяни.
Юрко Космина: Вони б’ються – у холопів покращення.
– Гарно сказано!
Все-таки влада дуже багато що намагалася реалізувати. Зокрема Президент Віктор Янукович казав у переддень чемпіонату Євро-2012 про те, що треба зробити в Україні.
Зокрема він сказав наступне. Пропоную послухати Президента.
Віктор Янукович: Ми вважаємо взагалі, що територію нашої держави треба зробити небезпечною для життя наших громадян. А, безумовно, коли до нас поїдуть гості – тим паче.
Юрко Космина: Поїдуть на «хюндаях».
– Тобто, очевидно, Президент обмовився. Але що вийшло? Яку територію зробили? Безпечну? Умовно безпечну? Небезпечну?
Юрко Космина: Чемпіонати минають, досягнення залишаються, не їздять і стоять потяги.
– Романе, якщо взяти по такій шкалі, що вдалося?
Роман Вінтонів: За останній момент у мене зробилося трошки якесь переформатування у голові, напевне, хтось натиснув кнопку, і мені зробило дефрагментацію чи що, повністю щось змінилося. Я просто почав менше винуватити Януковича, Чечетова, Яценюка у наших бідах. У нас всюди рагулі сидять. У владі так само не всі рагулі, а частина. Але такий само відсоток рагулів, тобто більшість як у Верховній Раді, як в Адміністрації Президента, як в Кабміні, всюди: в «Укрзалізниці», в ЖЕКу, в лікарні. І ці люди керують, деякі з них навіть на відповідальних посадах, вони ухвалюють такі ж самі рагульські рішення, як і вони є. У нас така країна.
Я от вчора їхав з Дніпропетровська, мав їхати на «Хюндаї». «Хюндай» поламався. Я їхав у звичайному купейному вагоні, де до цих купе зверху… Я в студентські роки так робив, коли робив диван. Я на ліжко до стінки прибивав покривало – виглядало це, як диван. Так само вони зробили в потязі. Вони накинули на кожну першу поличку покривало, прибили саморізами, прикрутили. І от в нас типу…
– Покращення відбулося.
Роман Вінтонів: Так. Але це все ж рагульство. Це ж так рагулі роблять.
Юрко Космина: Рагульство. Але, на щастя, свята і вже влада вирішила зробити всім подарунок – скасувала рейси «хюндаїв». Менше народ буде страждати.
Роман Вінтонів: Але, з іншої точки зору, я таки доїхав до Києва. Хоча з запізненням на півгодини, але доїхав.
– Півгодини це, очевидно, в умовах того, що відбувається на залізниці, не дуже погано.
Роман Вінтонів: Але найбільш обурливе, що ніхто не вибачився за затримання. Ніхто!
– А в такій ситуації… Добре. Колесніков вибачався ж за «хюндаї».
Роман Вінтонів: Та не Колесников.
– Так мало Вам – Колесніков вибачився?
Роман Вінтонів: Ми коли були у Лондоні, ми стояли на пероні, під’їхав приміський потяг, електричка. Ми залізли, і на кожній станції машиніст там чи хто вибачався, тому що ми йдемо з затримкою в одну хвилину! Він приїхав із затримкою. Ми сподіваємося, що до Лондона ми наженемо.
Тут запізнення півгодини – ніхто не вибачається. Більше того, хамлять. Сьомого вагону у потязі не існує, квитки продали у сьомий вагон, пропонують провідники сідати у будь-який вагон, тільки не в мій.
– Що, крім транспорту, ще у цьому році було неприємним?
Юрко Космина: Я ще хотів би сказати, що якщо наші чиновники почнуть каятися, вибачатися за все, то вони цими поклонами лоба собі розіб’ють.
Роман Вінтонів: Ну, і плюс у них не буде часу працювати. Вони будуть весь час вибачатися.
Юрко Космина: Найбільший дискомфорт, звісно, створила ідея Арбузова, ідея про 15%. Це була ідея несподівана, відразу в спину.
– 15% оподаткування від продажу валюти?
Юрко Косина: Так.
– Не реалізували. Чи сама ідея вже дискомфортна?
Юрко Космина: Сама ідея дискомфортна. Тому що у більшості наших співгромадян, звісно, всі заощадження в доларах лежать. У банк нести? До цих же ж? До тих же ж, які грошам вкладеним відразу влаштують своє покращення? Ну, так це теж не хочеться.
– Романе, на Вашу думку, що було дискомфортним?
Ми всі знаємо Майкла Щура. Що Майкл Щур, журналіст з Торонто, тут побачив неправильного? Що в цьому образі, можливо, вживаючись в образ, щось було вже не настільки неприйнятним?
Роман Вінтонів: Мені трохи важко, тому що, якщо це була б повністю інша людина, напевне, вона побачила б більше. У мене око так само замилене, як і у всіх нас.
Ми всі звикли до того, що метро гуде дико і там неможливого говорити. Але це для нас нормально. Хоча як може бути нормально? Чому не можна так зробити, щоб метро не гуділо? Чому маршрутки переповнені? Чому податкова замість того, щоб полегшувати ведення бізнесу і заробляння грошей, вона його зважчує? У нас є повно всього, до чого ми звикли, але так не має бути.
Я намагаюся цьому дивуватися, а мені важко. Я цьому не дивуюся насправді, а роблю вигляд, що дивуюся. Люди не посміхаються один одному. Чому важко посміхнутися, коли ти мені продаєш жуйку? Коли продаєш мені чізбургер? Ні, чізбургер – там посміхаються всім, бо у них там…
– А от політики кому більше посміхаються: українському журналісту чи канадійському? Чи всі політики: і опозиція, і влада однакові у цьому плані?
Роман Вінтонів: Я думаю, що, швидше, вони однакові, однакові незалежно від того, який журналіст. Єдине, що вони однаково роблять вигляд, що вони володіють ситуацією, володіють інформацією, роблять вигляд, що вони відповідають на запитання, роблять вигляд, що вони політики. Незалежно від того, який журналіст перед ними.
– Але вони й по факту політики. Політикою займаються.
Роман Вінтонів: Ну, не політики вони. Не політики!
– А хто?
Роман Вінтонів: Я не знаю, хто вони. Це треба у них запитати. Вони не політики. Вони нічим не займаються. Вони роблять вигляд.
– Вони ухвалюють закони, ті, хто у парламенті, як мінімум.
Роман Вінтонів: Тут у кожній фразі, яка стосується їх, можна ставити «не». Тобто вони не політики, вони не ухвалюють, те, що вони ухвалюють, то це точно не закони. Про них дуже важко будь-що говорити, бо це якась штука, якої не повинно бути в принципі в природі.
– Ну, як точно? Парламент – це вищий законодавчий орган. Ну, як він може бути не…?
Роман Вінтонів: Так. Але він (парламент – ред.) у нас не вищий і не законодавчий. Ну, орган – так.
Юрко Космина: Безумовно.
– Ви так сказали, щось скривилися трохи. А Євро? Невже на Вас не справив Футбольний чемпіонат враження належного?
Юрко Космина: Для мене, як футбольного фаната з досвідом, звісно, Євро – це було прекрасно. Євро було прекрасно, але до Євро вся країна під зойки закатованих опозиціонерів чекала на Євро, а після Євро вже вся країна під власні зойки чекала на кінець світу. От, власне, весь рік так пройшов.
Роман Вінтонів: Погоджуюся. Євро – це було просто відмінно. Це просто відмінно, але воно було…
Юрко Космина: Євро було прекрасно! Безумовно.
– Євро – відмінно, а кінець світу не стався.
Роман Вінтонів: Єдине, що Євро можна було використати, як момент підйому всіх. Ми могли: чуваки,мовляв, давайте дружно сядемо і попрацюємо на Євро, реально, нам треба дружно всім попрацювати, щоб усе було гаразд. Можна було це зробити. Можна було на цьому заклику якось здружити, принаймні, українців між собою. Але цього не сталося, тому що всі раділи тому, що у Львові щось не встигають, у Харкові щось там не те, у Києві щось там зі стадіоном, упав кран чи що.
– А наскільки, у вашому розумінні, важливою подією були парламентські вибори цьогорічні?
Юрко Космина: Вибори були прекрасні. Вже за те, що Віктор Андрійович Ющенко, ця одна з наших найперших «тушок», найголовніших, закінчилося тим, що прилаштувався десь задом до Олега Ляшка десь за прохідним бар’єром, вже заради цього їх (вибори – ред.) варто було проводити.
Роман Вінтонів: У мене вибори пройшли – це 223 округ. Це округ, де я живу. У Києві. Там, де був пан «Пирипишим» і пан Юрко Левченко від «Свободи».
– Які найбільші враження від цих виборів? Недемократичні? Цікаві? Нудні? Чи, навпаки, які дали перспективу бачення чогось?
Роман Вінтонів: Загалом нормальні вибори. Тобто загалом. Але є якісь окремі випадки типу цього округу. Або мені подзвонили два тижні тому зі Львова і кажуть, що Партія регіонів винна нам, мені і 30 людям з нашої і з іншої дільниці, ще по 800 гривень.
А, виявилися, чому вони винні? Тому що дали 200 гривень авансу і не сказали, що ми заплатимо вам 800 гривень, якщо Партія регіонів набере 4,7%. На їхніх дільницях Партія регіонів набрала до 2%. Вони думали, що їм все рівно заплатять. А, виявилося, якщо набере більше, як 4,7%.
– Це влада тільки…?
Роман Вінтонів: Та це не влада! Нам треба перестати, я собі так говорю постійно, в біді звинувачувати владу. Це не влада. Це якісь люди, наші сусіди, наші навіть друзі, наші брати, родичі. Вони так роблять, тому що їм вигідно так робити. Тому що їм дали наказ, а вони думають не головою, а чимось іншим. Їм треба набрати 4,7%, а вони думають, що якщо ми заплатимо тільки членам комісій, то ми наберемо 4,7%. Ну, деякі набирають.
Юрко Космина: Я думаю, що символом цих виборів більшою мірою, ніж попередніх, скажімо, стали гроші.
Роман Вінтонів: Гроші.
Юрко Космина: Тому що оскільки відбулося повернення до системи, з якою ми і жили в 2002 році, від якої вже так відвикли, коли знову з’явилися округи, які можна так добре «удобрити».
Роман Вінтонів: Заасфальтувати.
Юрко Космина: Так.
– Те, що гроші перемагали, але ж не завжди гроші перемагали.
Юрко Космина: Скажімо, у багатьох наших колег-журналістів, які на цих виборах навіть покинули свій основний журналістський фах і просто так поїхали на округи десь комусь допомагати, навіть не маючи досвіду, то для них це, звісно, були чудові вибори. Тому що від цього вже відвикли, оця якась шизанута романтика цих виборів, свавільних абсолютно на округах, те, що твориться, коли людину просто за те, що вона технолог, могли і у під’їзді побити, і на капоті прокатати, і що-завгодно.
– На капоті – це вже катали кандидата. Хоча працівника його штабу – там теж було.
Юрко Космина: Всяких катали. Капотів багато було в Україні. 225 округів – на них стільки капотів, Дмитре, що Ви собі не уявляєте!
– От Роман постійно каже: всі однакові, і ті погані, і ті погані. Але обидва парламенти чимось відрізняються?
Роман Вінтонів: Ні, нічим не відрізняються. І там, і там є люди, які там не мають бути.
– Між іншим Ваш alter ego Майкл Щур, канадійський журналіст, зумів поспілкуватися тоді ще просто з народним депутатом від фракції Партії регіонів Володимиром Рибаком, який у новообраному парламенті став спікером. Це дуже цікава була розмова. Я пропоную послухати уривок з неї, який ми знайшли в інтернеті.
Майкл Щур: Пані Катерина просила, щоб я довго не затримував Вас, бо я розумію – графік є. То як у Вас справи?
Володимир Рибак: У нас дуже сьогодні такий період напружений, тому що вже місяць лишилося, вибори…
Майкл Щур: Якщо ми довго не можемо затримувати, тоді дякую, цієї відповіді достатньо.
Володимир Рибак: Я не зрозумів. Що, що, що…
– Взагалі яке враження Володимир Рибак справляє?
Роман Вінтонів: Хороше. Але він з минулого покоління. Він – хороша людина. Більше того, він (Рибак – ред.) – розумна людина. Це явно. У нього нормальні погляди. Він говорить про те, що треба децентралізувати всюди владу, у всіх сферах, про те, що гроші мають на місцях лишатися, а тільки частина маленька йти десь наверх. Але він у Партії регіонів, яка цього не зробила і не робить, і не збирається робити. Ну, і він з минулого покоління.
– А Литвин з якого?
Роман Вінтонів: А Литвин – він поза добром і злом і поза поколіннями. Він просто існує, як окрема категорія, десь взагалі в іншому середовищі. Ну що, Литвин якби був добром або злом, то був би або в Партії регіонів, або в опозиції. А він окремо десь літає, висить чи плаває.
– Але, з іншого боку, якщо влада і опозиція, ми тільки що багато разів чули, однакові, то навіщо йому обирати між однаковим і однаковим?
Роман Вінтонів: Так а чого Ви мене питаєте? Це до Литвина, швидше, запитання.
– Я питаю про враження.
Юрко Космина: Це, як відомо, така трансцендентна реінкарнація рушника. Це така багатофункціональна домашня річ, яку повсюди затикають, витирати ним можна.
Роман Вінтонів: А якщо попереш, то можна і на стіл.
Юрій Косина: Абсолютно!
– А можна і стати на рушник, як відомо, у певних ситуаціях.
Юрко Космина: Якщо казати про Рибака, то після того, коли спочатку перепризначили Азарова, потім ще й Рибак там додався, то я це назвав одним словом: «дідократія». Здавалося, що ось усе повертається. Тим паче, що там вже і Коньков. Оце: е-е-е-е-е…
Роман Вінтонів: Їм треба ставати у профіль отак і фотографуватися у профіль, отак один за одним.
Юрко Космина: Абсолютно! От саме з Коньковим вони складають просто чудовий тріумвірат. Але потім з’ясувалися, що є не лише…
– Нагадайте, будь ласка, Коньков – хто у нас?
Юрко Космина: Голова Федерації футболу України.
– Ага! Тобто ми ще й спорт сюди залучаємо.
Юрко Космина: Так.
Там рівень розвитку десь так на рівні Брежнєва, Рибака. Отак: е-е-е-е-е.
– Ну, є певний типаж. Що ж зробиш? Епоха формує типажі.
Юрко Космина: Певний стан уже.
– Якщо перейдемо до опозиції. Опозиція стала барвистішою чи ні?
Юрко Космина: Безумовно.
Роман Вінтонів: А Ляшко в опозиції?
– Ляшко – це окрема пісня. Він вважає, що він є опозиція. А опозиція свою думку має.
Роман Вінтонів: Вважає, що він не є. Так?
– Так.
Я пропоную послухати одну з останніх реплік у сесійній залі парламенту, яку висловив Арсеній Яценюк з приводу того, що не відбувся візит Президента України Віктора Януковича до Москви і його переговори з Володимиром Путіним.
Арсеній Яценюк: Я хотів би привітати український народ і українську опозицію з тим, що візит Президента Януковича до Російської Федерації скасовано! Опозиція купує квитки для Президента Януковича у Брюссель – нам саме туди необхідно!
– Панове, які ваші враження від опозиції? Вона де була цікавіша: у минулому парламенті чи у цьому парламенті?
Юрко Космина: Якщо говорити про якогось Петросяна і Яценюка, то він у нас постійно однаковий.
Роман Вінтонів: Петросян. Так.
Юрко Космина: Те, що ми зараз бачимо, поява «Свободи», у чомусь поява УДАРу, хоча УДАР більш стриманий, більш консервативний, але все рівно додає вже якихось нових рис. Але насамперед – це «Свобода».
Щоправда, від початку, коли вони прийшли, я писав на «Обкомі» те, що у «Свободи» є два варіанти у подальшому: або дещо зменшити свою риторику радикальну і стати таким от своєрідним БЮТом і наступні вибори набрати 30%, або продовжувати бути таким от «жупелом» і стати такою КПУ червоно-чорною, яка буде час від часу перед виборами згадувати, що вона має когось поганяти на камеру, а решту часу просто «пиляти» «бабло» і насолоджуватися своїм життям.
Я бачу, що зараз таке і стається. Тобто, спочатку УДАР, вони попрацювали – і от уже знову.
– Нова опозиція цікавіша від старої чи ні, Романе?
Роман Вінтонів: Така сама. Вона так само намагається (з цієї фрази дуже добре чути) зробити вигляд, що вона представляє інтереси народу, говорить від його імені. Насправді це не є. Вони настільки далекі від нас усіх: від людей, які кожний день їздять у метро, в маршрутках, ходять по цьому нечищеному тротуару, що навіть не мають, я думаю, чи морального права, чи якогось іншого – говорити, що ми від імені народу дякуємо, увесь народ України дякує, то це якось недобре.
От жили б вони у «хрущівці», ходили б вони по смердючому під’їзду, місили б вони оцей весь сніг і потім зчищали цю сіль зі взуття, тоді можна говорити. Шукали б вони місце, де припаркуватися, тоді можна говорити. А поки в них таких проблем немає, то вони представляють якусь іншу країну, а не нашу.
– Тобто опозиції треба, як колись народники йшли у народ, так робити?
Роман Вінтонів: Опозиції я не знаю, що треба робити. Їм треба написати якісь заяви на вступ, відмовитися від своїх квартир і написати заяви: просимо перевести мене на Борщагівку жити, прошу перевести мене жити чи працювати кудись там у село Дебелівка якогось району і там жити, тоді вони зрозуміють.
– А владі що може допомогти?
Юрко Космина: Розстріл.
– Дуже радикально!
Романе, є конструктивніший рецепт?
Роман Вінтонів: Може, саморозстріл?
– Дуже оптимістичні гумористи і сатирики зібралися в нашій студії.
Дмитро Шурхало: Рік був насичений різними подіями. Бачили ми різне від влади, від опозиції. Бачили дуже багато бійок, бачили мовну дискусію. Потім ми побачили досить цікаву ситуацію з тим, як з інноваційними проектами, які влада дуже рекламувала, сталося зовсім не те, що влада хотіла бачити у підсумку.
Юрко, на Вашу думку, які можна було б виділити основні моменти? Що ми такого бачили в цей рік? Цей рік в Україні відбувся під знаком чого?
Для мене розчарування року – це ВО «Свобода».Юрко Космина
Юрко Космина: Якщо говорити про розчарування, то для мене розчарування року – це ВО «Свобода».
– А що ж таке? Дуже хороший результат на виборах.
Роман Вінтонів: Замало набрали.
Юрко Космина: Ні,чудовий результат. Річ у тім, що жодна «тушка» за ту годину, яку працювала Рада, не отримала жодного синця. Це для мене найбільше розчарування року.
– Тобто чекали від «Свободи», що вона буде активнішою в сесійній залі?
Юрко Космина: Безумовно. Вони так жваво розпочали. Вже, здавалося, ось нарешті «тушок» будуть бити. У нас депутати потроху лякатимуться, боятимуться ставати «тушками». А тут, виявляється, що вже і ні, що вже «Свободі» це не треба, вона це скинула. Спочатку обіцяли, що буде продовжувати «місити» цих «тушок», доводити їх до логічного завершення.
– А очарування року, скажімо? Хтось зачарував у цьому році?
Юрко Космина: Хто мене зачарував? Це важко сказати.
– Романе, враження, підсумки? Рік під знаком кого пройшов? Можна сказати, це рік кого?
Роман Вінтонів: Не знаю. Козла, може.
– Козла? Ага.
Мені здається, що у цьому плані дуже значущою впродовж року була мовна дискусія.
Я пропоную послухати, які підсумки голосування за закон «Про засади державної мовної політики» підвів у цьому році значущий народний обранець, відомий депутат-регіонал, заступник голови фракції Партії регіонів Михайло Чечетов.
Михайло Чечетов (переклад): Можна оцінити красу гри Партії регіонів, коли ми своїх політичних опонентів «розвели», як «кошенят».
– Бачите, пан Чечетов вважає, що опозиція була в цьому році в ролі «кошенят». От, може, «Свобода» теж вирішила стати трохи лагіднішою?
Юрко Космина: Для того, щоб бути лагідним, у сесійній залі і так є Арсеній Яценюк. «Свобода» ж спочатку обіцяла продовжувати «місити» «тушок», але потім сказала: ми свою частину зробили, а надалі хай Арсеній. А перекласти на тендітні плечики таку важку ношу – це все-таки якось не по-чоловічому.
Ну, от що може Арсеній? Як він може вплинути на «тушок»? Він може розвернутися й піти, здати мандат. Його навіть десь «гопники» у під’їзді перестрінуть, він скаже: злі ви, я від вас піду! Йому скажуть: ні, пацан, стояти!
– Я думаю, що у тих під’їздах не ходять «гопники».
«Гопники» навіть у Верховній Раді ходять.Юрко Космина
Юрко Космина: «Гопники» навіть у Верховній Раді ходять. Не забувайте!
– Так, «гопники» бувають і у Верховній Раді, очевидно.
Юрко Космина: От саме вони переважно і живуть у тих під’їздах, де ходить Арсеній Яценюк. Не забуваймо про це.
– Буває. Мабуть, таки.
Романе, а як поєднати «кошенят» і «козлів»?
Роман Вінтонів: Чечетов називає їх «кошенятами», а я, швидше, «козлами» вважаю всіх, хто є в Україні, і хто продовжує…
– Отак категорично!
Роман Вінтонів: Якби «козли» відпущення». Ми всі стали винуватими у всьому, що не вийшло у влади. У неї не виходить зробити якісь реформи – ми винні в цьому. Їм не вистачає грошей – ми стаємо винними і на нас податки…
– Ми журналісти, а чи ми – громадяни України?
Роман Вінтонів: Люди, які живуть в Україні. І не тільки громадяни.
Юрко Космина: Вони б’ються – у холопів покращення.
– Гарно сказано!
Все-таки влада дуже багато що намагалася реалізувати. Зокрема Президент Віктор Янукович казав у переддень чемпіонату Євро-2012 про те, що треба зробити в Україні.
Зокрема він сказав наступне. Пропоную послухати Президента.
Віктор Янукович: Ми вважаємо взагалі, що територію нашої держави треба зробити небезпечною для життя наших громадян. А, безумовно, коли до нас поїдуть гості – тим паче.
Юрко Космина: Поїдуть на «хюндаях».
– Тобто, очевидно, Президент обмовився. Але що вийшло? Яку територію зробили? Безпечну? Умовно безпечну? Небезпечну?
Юрко Космина: Чемпіонати минають, досягнення залишаються, не їздять і стоять потяги.
– Романе, якщо взяти по такій шкалі, що вдалося?
Роман Вінтонів: За останній момент у мене зробилося трошки якесь переформатування у голові, напевне, хтось натиснув кнопку, і мені зробило дефрагментацію чи що, повністю щось змінилося. Я просто почав менше винуватити Януковича, Чечетова, Яценюка у наших бідах. У нас всюди рагулі сидять. У владі так само не всі рагулі, а частина. Але такий само відсоток рагулів, тобто більшість як у Верховній Раді, як в Адміністрації Президента, як в Кабміні, всюди: в «Укрзалізниці», в ЖЕКу, в лікарні. І ці люди керують, деякі з них навіть на відповідальних посадах, вони ухвалюють такі ж самі рагульські рішення, як і вони є. У нас така країна.
Я от вчора їхав з Дніпропетровська, мав їхати на «Хюндаї». «Хюндай» поламався. Я їхав у звичайному купейному вагоні, де до цих купе зверху… Я в студентські роки так робив, коли робив диван. Я на ліжко до стінки прибивав покривало – виглядало це, як диван. Так само вони зробили в потязі. Вони накинули на кожну першу поличку покривало, прибили саморізами, прикрутили. І от в нас типу…
– Покращення відбулося.
Роман Вінтонів: Так. Але це все ж рагульство. Це ж так рагулі роблять.
Юрко Космина: Рагульство. Але, на щастя, свята і вже влада вирішила зробити всім подарунок – скасувала рейси «хюндаїв». Менше народ буде страждати.
Роман Вінтонів: Але, з іншої точки зору, я таки доїхав до Києва. Хоча з запізненням на півгодини, але доїхав.
– Півгодини це, очевидно, в умовах того, що відбувається на залізниці, не дуже погано.
Роман Вінтонів: Але найбільш обурливе, що ніхто не вибачився за затримання. Ніхто!
– А в такій ситуації… Добре. Колесніков вибачався ж за «хюндаї».
Роман Вінтонів: Та не Колесников.
– Так мало Вам – Колесніков вибачився?
Роман Вінтонів: Ми коли були у Лондоні, ми стояли на пероні, під’їхав приміський потяг, електричка. Ми залізли, і на кожній станції машиніст там чи хто вибачався, тому що ми йдемо з затримкою в одну хвилину! Він приїхав із затримкою. Ми сподіваємося, що до Лондона ми наженемо.
Тут запізнення півгодини – ніхто не вибачається. Більше того, хамлять. Сьомого вагону у потязі не існує, квитки продали у сьомий вагон, пропонують провідники сідати у будь-який вагон, тільки не в мій.
– Що, крім транспорту, ще у цьому році було неприємним?
Якщо наші чиновники почнуть каятися, вибачатися за все, поклонами лоба собі розіб’ють.Юрко Космина
Юрко Космина: Я ще хотів би сказати, що якщо наші чиновники почнуть каятися, вибачатися за все, то вони цими поклонами лоба собі розіб’ють.
Роман Вінтонів: Ну, і плюс у них не буде часу працювати. Вони будуть весь час вибачатися.
Юрко Космина: Найбільший дискомфорт, звісно, створила ідея Арбузова, ідея про 15%. Це була ідея несподівана, відразу в спину.
– 15% оподаткування від продажу валюти?
Юрко Косина: Так.
– Не реалізували. Чи сама ідея вже дискомфортна?
У більшості заощадження в доларах. У банк нести? До тих же ж, які грошам вкладеним відразу влаштують своє покращення?Юрко Космина
Юрко Космина: Сама ідея дискомфортна. Тому що у більшості наших співгромадян, звісно, всі заощадження в доларах лежать. У банк нести? До цих же ж? До тих же ж, які грошам вкладеним відразу влаштують своє покращення? Ну, так це теж не хочеться.
– Романе, на Вашу думку, що було дискомфортним?
Ми всі знаємо Майкла Щура. Що Майкл Щур, журналіст з Торонто, тут побачив неправильного? Що в цьому образі, можливо, вживаючись в образ, щось було вже не настільки неприйнятним?
Роман Вінтонів: Мені трохи важко, тому що, якщо це була б повністю інша людина, напевне, вона побачила б більше. У мене око так само замилене, як і у всіх нас.
Ми всі звикли до того, що метро гуде дико і там неможливого говорити. Але це для нас нормально. Хоча як може бути нормально? Чому не можна так зробити, щоб метро не гуділо? Чому маршрутки переповнені? Чому податкова замість того, щоб полегшувати ведення бізнесу і заробляння грошей, вона його зважчує? У нас є повно всього, до чого ми звикли, але так не має бути.
Я намагаюся цьому дивуватися, а мені важко. Я цьому не дивуюся насправді, а роблю вигляд, що дивуюся. Люди не посміхаються один одному. Чому важко посміхнутися, коли ти мені продаєш жуйку? Коли продаєш мені чізбургер? Ні, чізбургер – там посміхаються всім, бо у них там…
– А от політики кому більше посміхаються: українському журналісту чи канадійському? Чи всі політики: і опозиція, і влада однакові у цьому плані?
Роман Вінтонів: Я думаю, що, швидше, вони однакові, однакові незалежно від того, який журналіст. Єдине, що вони однаково роблять вигляд, що вони володіють ситуацією, володіють інформацією, роблять вигляд, що вони відповідають на запитання, роблять вигляд, що вони політики. Незалежно від того, який журналіст перед ними.
– Але вони й по факту політики. Політикою займаються.
Роман Вінтонів: Ну, не політики вони. Не політики!
– А хто?
Роман Вінтонів: Я не знаю, хто вони. Це треба у них запитати. Вони не політики. Вони нічим не займаються. Вони роблять вигляд.
– Вони ухвалюють закони, ті, хто у парламенті, як мінімум.
Роман Вінтонів: Тут у кожній фразі, яка стосується їх, можна ставити «не». Тобто вони не політики, вони не ухвалюють, те, що вони ухвалюють, то це точно не закони. Про них дуже важко будь-що говорити, бо це якась штука, якої не повинно бути в принципі в природі.
– Ну, як точно? Парламент – це вищий законодавчий орган. Ну, як він може бути не…?
(парламент – ред.) у нас не вищий і не законодавчий. Ну, орган – так.Роман Вінтонів
Роман Вінтонів: Так. Але він (парламент – ред.) у нас не вищий і не законодавчий. Ну, орган – так.
Юрко Космина: Безумовно.
– Ви так сказали, щось скривилися трохи. А Євро? Невже на Вас не справив Футбольний чемпіонат враження належного?
До Євро вся країна під зойки закатованих опозиціонерів чекала на Євро, а після Євро вже вся країна під власні зойки чекала на кінець світу. От, власне, весь рік так пройшов.Юрко Космина
Юрко Космина: Для мене, як футбольного фаната з досвідом, звісно, Євро – це було прекрасно. Євро було прекрасно, але до Євро вся країна під зойки закатованих опозиціонерів чекала на Євро, а після Євро вже вся країна під власні зойки чекала на кінець світу. От, власне, весь рік так пройшов.
Роман Вінтонів: Погоджуюся. Євро – це було просто відмінно. Це просто відмінно, але воно було…
Юрко Космина: Євро було прекрасно! Безумовно.
– Євро – відмінно, а кінець світу не стався.
Роман Вінтонів: Єдине, що Євро можна було використати, як момент підйому всіх. Ми могли: чуваки,мовляв, давайте дружно сядемо і попрацюємо на Євро, реально, нам треба дружно всім попрацювати, щоб усе було гаразд. Можна було це зробити. Можна було на цьому заклику якось здружити, принаймні, українців між собою. Але цього не сталося, тому що всі раділи тому, що у Львові щось не встигають, у Харкові щось там не те, у Києві щось там зі стадіоном, упав кран чи що.
– А наскільки, у вашому розумінні, важливою подією були парламентські вибори цьогорічні?
Ющенко, одна з найперших «тушок», прилаштувався задом до Ляшка за прохідним бар’єром, вже заради цього (вибори – ред.) варто було проводити.Юрко Космина
Юрко Космина: Вибори були прекрасні. Вже за те, що Віктор Андрійович Ющенко, ця одна з наших найперших «тушок», найголовніших, закінчилося тим, що прилаштувався десь задом до Олега Ляшка десь за прохідним бар’єром, вже заради цього їх (вибори – ред.) варто було проводити.
Роман Вінтонів: У мене вибори пройшли – це 223 округ. Це округ, де я живу. У Києві. Там, де був пан «Пирипишим» і пан Юрко Левченко від «Свободи».
– Які найбільші враження від цих виборів? Недемократичні? Цікаві? Нудні? Чи, навпаки, які дали перспективу бачення чогось?
Роман Вінтонів: Загалом нормальні вибори. Тобто загалом. Але є якісь окремі випадки типу цього округу. Або мені подзвонили два тижні тому зі Львова і кажуть, що Партія регіонів винна нам, мені і 30 людям з нашої і з іншої дільниці, ще по 800 гривень.
А, виявилися, чому вони винні? Тому що дали 200 гривень авансу і не сказали, що ми заплатимо вам 800 гривень, якщо Партія регіонів набере 4,7%. На їхніх дільницях Партія регіонів набрала до 2%. Вони думали, що їм все рівно заплатять. А, виявилося, якщо набере більше, як 4,7%.
– Це влада тільки…?
Роман Вінтонів: Та це не влада! Нам треба перестати, я собі так говорю постійно, в біді звинувачувати владу. Це не влада. Це якісь люди, наші сусіди, наші навіть друзі, наші брати, родичі. Вони так роблять, тому що їм вигідно так робити. Тому що їм дали наказ, а вони думають не головою, а чимось іншим. Їм треба набрати 4,7%, а вони думають, що якщо ми заплатимо тільки членам комісій, то ми наберемо 4,7%. Ну, деякі набирають.
Юрко Космина: Я думаю, що символом цих виборів більшою мірою, ніж попередніх, скажімо, стали гроші.
Роман Вінтонів: Гроші.
Юрко Космина: Тому що оскільки відбулося повернення до системи, з якою ми і жили в 2002 році, від якої вже так відвикли, коли знову з’явилися округи, які можна так добре «удобрити».
Роман Вінтонів: Заасфальтувати.
Юрко Космина: Так.
– Те, що гроші перемагали, але ж не завжди гроші перемагали.
Юрко Космина: Скажімо, у багатьох наших колег-журналістів, які на цих виборах навіть покинули свій основний журналістський фах і просто так поїхали на округи десь комусь допомагати, навіть не маючи досвіду, то для них це, звісно, були чудові вибори. Тому що від цього вже відвикли, оця якась шизанута романтика цих виборів, свавільних абсолютно на округах, те, що твориться, коли людину просто за те, що вона технолог, могли і у під’їзді побити, і на капоті прокатати, і що-завгодно.
– На капоті – це вже катали кандидата. Хоча працівника його штабу – там теж було.
Юрко Космина: Всяких катали. Капотів багато було в Україні. 225 округів – на них стільки капотів, Дмитре, що Ви собі не уявляєте!
– От Роман постійно каже: всі однакові, і ті погані, і ті погані. Але обидва парламенти чимось відрізняються?
Роман Вінтонів: Ні, нічим не відрізняються. І там, і там є люди, які там не мають бути.
– Між іншим Ваш alter ego Майкл Щур, канадійський журналіст, зумів поспілкуватися тоді ще просто з народним депутатом від фракції Партії регіонів Володимиром Рибаком, який у новообраному парламенті став спікером. Це дуже цікава була розмова. Я пропоную послухати уривок з неї, який ми знайшли в інтернеті.
Майкл Щур: Пані Катерина просила, щоб я довго не затримував Вас, бо я розумію – графік є. То як у Вас справи?
Володимир Рибак: У нас дуже сьогодні такий період напружений, тому що вже місяць лишилося, вибори…
Майкл Щур: Якщо ми довго не можемо затримувати, тоді дякую, цієї відповіді достатньо.
Володимир Рибак: Я не зрозумів. Що, що, що…
– Взагалі яке враження Володимир Рибак справляє?
Роман Вінтонів: Хороше. Але він з минулого покоління. Він – хороша людина. Більше того, він (Рибак – ред.) – розумна людина. Це явно. У нього нормальні погляди. Він говорить про те, що треба децентралізувати всюди владу, у всіх сферах, про те, що гроші мають на місцях лишатися, а тільки частина маленька йти десь наверх. Але він у Партії регіонів, яка цього не зробила і не робить, і не збирається робити. Ну, і він з минулого покоління.
– А Литвин з якого?
Литвин – поза поколіннями. Якби був добром або злом, то був би або в Партії регіонів, або в опозиції. Окремо літає, висить чи плаває.Роман Вінтонів
Роман Вінтонів: А Литвин – він поза добром і злом і поза поколіннями. Він просто існує, як окрема категорія, десь взагалі в іншому середовищі. Ну що, Литвин якби був добром або злом, то був би або в Партії регіонів, або в опозиції. А він окремо десь літає, висить чи плаває.
– Але, з іншого боку, якщо влада і опозиція, ми тільки що багато разів чули, однакові, то навіщо йому обирати між однаковим і однаковим?
Роман Вінтонів: Так а чого Ви мене питаєте? Це до Литвина, швидше, запитання.
– Я питаю про враження.
Юрко Космина: Це, як відомо, така трансцендентна реінкарнація рушника. Це така багатофункціональна домашня річ, яку повсюди затикають, витирати ним можна.
Роман Вінтонів: А якщо попереш, то можна і на стіл.
Юрій Косина: Абсолютно!
– А можна і стати на рушник, як відомо, у певних ситуаціях.
Перепризначили Азарова, потім ще й Рибак додався – «дідократія».Юрко Космина
Юрко Космина: Якщо казати про Рибака, то після того, коли спочатку перепризначили Азарова, потім ще й Рибак там додався, то я це назвав одним словом: «дідократія». Здавалося, що ось усе повертається. Тим паче, що там вже і Коньков. Оце: е-е-е-е-е…
Роман Вінтонів: Їм треба ставати у профіль отак і фотографуватися у профіль, отак один за одним.
Юрко Космина: Абсолютно! От саме з Коньковим вони складають просто чудовий тріумвірат. Але потім з’ясувалися, що є не лише…
– Нагадайте, будь ласка, Коньков – хто у нас?
Юрко Космина: Голова Федерації футболу України.
– Ага! Тобто ми ще й спорт сюди залучаємо.
Юрко Космина: Так.
Там рівень розвитку десь так на рівні Брежнєва, Рибака. Отак: е-е-е-е-е.
– Ну, є певний типаж. Що ж зробиш? Епоха формує типажі.
Юрко Космина: Певний стан уже.
– Якщо перейдемо до опозиції. Опозиція стала барвистішою чи ні?
Юрко Космина: Безумовно.
Роман Вінтонів: А Ляшко в опозиції?
– Ляшко – це окрема пісня. Він вважає, що він є опозиція. А опозиція свою думку має.
Роман Вінтонів: Вважає, що він не є. Так?
– Так.
Я пропоную послухати одну з останніх реплік у сесійній залі парламенту, яку висловив Арсеній Яценюк з приводу того, що не відбувся візит Президента України Віктора Януковича до Москви і його переговори з Володимиром Путіним.
Арсеній Яценюк: Я хотів би привітати український народ і українську опозицію з тим, що візит Президента Януковича до Російської Федерації скасовано! Опозиція купує квитки для Президента Януковича у Брюссель – нам саме туди необхідно!
– Панове, які ваші враження від опозиції? Вона де була цікавіша: у минулому парламенті чи у цьому парламенті?
Юрко Космина: Якщо говорити про якогось Петросяна і Яценюка, то він у нас постійно однаковий.
Роман Вінтонів: Петросян. Так.
Юрко Космина: Те, що ми зараз бачимо, поява «Свободи», у чомусь поява УДАРу, хоча УДАР більш стриманий, більш консервативний, але все рівно додає вже якихось нових рис. Але насамперед – це «Свобода».
Щоправда, від початку, коли вони прийшли, я писав на «Обкомі» те, що у «Свободи» є два варіанти у подальшому: або дещо зменшити свою риторику радикальну і стати таким от своєрідним БЮТом і наступні вибори набрати 30%, або продовжувати бути таким от «жупелом» і стати такою КПУ червоно-чорною, яка буде час від часу перед виборами згадувати, що вона має когось поганяти на камеру, а решту часу просто «пиляти» «бабло» і насолоджуватися своїм життям.
Я бачу, що зараз таке і стається. Тобто, спочатку УДАР, вони попрацювали – і от уже знову.
– Нова опозиція цікавіша від старої чи ні, Романе?
Роман Вінтонів: Така сама. Вона так само намагається (з цієї фрази дуже добре чути) зробити вигляд, що вона представляє інтереси народу, говорить від його імені. Насправді це не є. Вони настільки далекі від нас усіх: від людей, які кожний день їздять у метро, в маршрутках, ходять по цьому нечищеному тротуару, що навіть не мають, я думаю, чи морального права, чи якогось іншого – говорити, що ми від імені народу дякуємо, увесь народ України дякує, то це якось недобре.
От жили б вони у «хрущівці», ходили б вони по смердючому під’їзду, місили б вони оцей весь сніг і потім зчищали цю сіль зі взуття, тоді можна говорити. Шукали б вони місце, де припаркуватися, тоді можна говорити. А поки в них таких проблем немає, то вони представляють якусь іншу країну, а не нашу.
– Тобто опозиції треба, як колись народники йшли у народ, так робити?
Опозиції. Їм треба відмовитися від своїх квартир і написати заяви: просимо перевести мене на Борщагівку жити чи працювати в село Дебелівка.Роман Вінтонів
Роман Вінтонів: Опозиції я не знаю, що треба робити. Їм треба написати якісь заяви на вступ, відмовитися від своїх квартир і написати заяви: просимо перевести мене на Борщагівку жити, прошу перевести мене жити чи працювати кудись там у село Дебелівка якогось району і там жити, тоді вони зрозуміють.
– А владі що може допомогти?
Юрко Космина: Розстріл.
– Дуже радикально!
Романе, є конструктивніший рецепт?
Роман Вінтонів: Може, саморозстріл?
– Дуже оптимістичні гумористи і сатирики зібралися в нашій студії.
