Київ – В музеї історії Києва триває виставка ялинкових прикрас. На ній представлено близько 500 експонатів: від сторічних картонних іграшок до сучасних скляних куль. Новорічна ялинка має давню історію, а «мода» на її вбрання у різні часи залежала не тільки від звичаїв, але й від політичних режимів. Сьогодні ж, на думку власників старих іграшок, традиція прикрашання ялинки дещо втрачає свій символічний зміст.
Новорічна ялинка, у більш-менш звичному для нас вигляді, вперше з’явилася у традиціях германських народів на початку 16-го століття. Прикрашання дерева – язичницький ритуал, однак пізніше він став частиною християнських обрядів, а сама ялинка – невід’ємним атрибутом Різдва. В Україну вона потрапила у 18-му столітті як результат політики Петра І, який «рубав вікно до Європи».
У 1929 році радянська влада скасувала святкування Різдва, а заразом і заборонила ставити ялинку. Але вже через 6 років цю традицію повернули. Щоправда, тепер радянські громадяни мали прикрашати не різдвяну, а саме новорічну ялинку. Тож і виглядати вона стала інакше, розповідає Ольга Друг, співробітник Музею історії Києва, в якому проходить виставка ялинкової іграшки.
«Різдвяні ялинки мають певний символ, певне духовне значення. На маківці ялинки обов’язково була восьмикутна віфлеємська зірка, нижче – свічки та ангели. Далі було символічне повернення з небес на землю: на нижчих гілках були тварини і рослини, побутові речі, а знизу розташовувалися сцени вертепу. Новорічна ж ялинка мала на маківці п’ятикутну зірку, скляні кулі з радянською символікою. Були навіть кулі з портретами Сталіна та членів політбюро», – каже вона.
На виставці представлено близько п’ятисот іграшок різних епох – від дрезденської картографії – об’ємних картонних іграшок початку 20-го століття – до сучасних прикрас. Якщо віддавна ялинку вбирали свічками, яблуками та горіхами, то із часом іграшки стали певною реплікою на тут чи іншу історичну подію.
«У нас є іграшки хрущовської епохи, коли кукурудза була проголошена царицею полів. Тоді на усіх ялинках обов’язково з’являлася скляна кукурудза», – розповідає Ольга Друг.
Сучасним іграшкам бракує ідейного наповнення – киянин
Зоолог Микола Біляшівський – один із тих киян, хто надав іграшки для виставки. Він пригадує іграшки свого дитинства: це ляльки в українському вбранні, тварини, народні інструменти. Каркасні іграшки 20-х років тоді вже вважалися старими, каже він. Були і герої казок, утім, лише тих, які дозволяла цензура. Наприклад, Джанні Родарі, автор «Чіполіно», був комуністом, а тому й іграшкових наборів із героями цієї казки було чимало, розповідає Микола Біляшівський. Утім, найкращими були іграшки, зроблені власноруч.
«Найдорожчими були не ті, що придбані, а ті, що зроблені власними руками. В дитинстві я багато хворів, і ми з мамою їх клеїли вечорами. Вони були дотепно зроблені: треба було з двох сторін вирізати і склеїти. І усередині – ниточка», – розповідає він.
Киянин вважає, що попри різноманіття сучасних іграшок, новорічній ялинці сьогодні бракує того ідейного наповнення, яке вона мала раніше.
«Розумієте, в Україні, особливо в її центрі, ялинка – порівняно недавня річ. Слід наповнити національним змістом. Бо діти читають українські казки, а героїв не бачать», – зауважує Микола Біляшівський.
На експозиції в музеї історії Києва також представлені листівки та новорічні інтер’єри різних часів. Виставка триватиме до 20 січня.
Новорічна ялинка, у більш-менш звичному для нас вигляді, вперше з’явилася у традиціях германських народів на початку 16-го століття. Прикрашання дерева – язичницький ритуал, однак пізніше він став частиною християнських обрядів, а сама ялинка – невід’ємним атрибутом Різдва. В Україну вона потрапила у 18-му столітті як результат політики Петра І, який «рубав вікно до Європи».
У 1929 році радянська влада скасувала святкування Різдва, а заразом і заборонила ставити ялинку. Але вже через 6 років цю традицію повернули. Щоправда, тепер радянські громадяни мали прикрашати не різдвяну, а саме новорічну ялинку. Тож і виглядати вона стала інакше, розповідає Ольга Друг, співробітник Музею історії Києва, в якому проходить виставка ялинкової іграшки.
«Різдвяні ялинки мають певний символ, певне духовне значення. На маківці ялинки обов’язково була восьмикутна віфлеємська зірка, нижче – свічки та ангели. Далі було символічне повернення з небес на землю: на нижчих гілках були тварини і рослини, побутові речі, а знизу розташовувалися сцени вертепу. Новорічна ж ялинка мала на маківці п’ятикутну зірку, скляні кулі з радянською символікою. Були навіть кулі з портретами Сталіна та членів політбюро», – каже вона.
На виставці представлено близько п’ятисот іграшок різних епох – від дрезденської картографії – об’ємних картонних іграшок початку 20-го століття – до сучасних прикрас. Якщо віддавна ялинку вбирали свічками, яблуками та горіхами, то із часом іграшки стали певною реплікою на тут чи іншу історичну подію.
«У нас є іграшки хрущовської епохи, коли кукурудза була проголошена царицею полів. Тоді на усіх ялинках обов’язково з’являлася скляна кукурудза», – розповідає Ольга Друг.
Сучасним іграшкам бракує ідейного наповнення – киянин
Зоолог Микола Біляшівський – один із тих киян, хто надав іграшки для виставки. Він пригадує іграшки свого дитинства: це ляльки в українському вбранні, тварини, народні інструменти. Каркасні іграшки 20-х років тоді вже вважалися старими, каже він. Були і герої казок, утім, лише тих, які дозволяла цензура. Наприклад, Джанні Родарі, автор «Чіполіно», був комуністом, а тому й іграшкових наборів із героями цієї казки було чимало, розповідає Микола Біляшівський. Утім, найкращими були іграшки, зроблені власноруч.
«Найдорожчими були не ті, що придбані, а ті, що зроблені власними руками. В дитинстві я багато хворів, і ми з мамою їх клеїли вечорами. Вони були дотепно зроблені: треба було з двох сторін вирізати і склеїти. І усередині – ниточка», – розповідає він.
Киянин вважає, що попри різноманіття сучасних іграшок, новорічній ялинці сьогодні бракує того ідейного наповнення, яке вона мала раніше.
«Розумієте, в Україні, особливо в її центрі, ялинка – порівняно недавня річ. Слід наповнити національним змістом. Бо діти читають українські казки, а героїв не бачать», – зауважує Микола Біляшівський.
На експозиції в музеї історії Києва також представлені листівки та новорічні інтер’єри різних часів. Виставка триватиме до 20 січня.
