Наприкінці року добігає перші шість місяців третього президентського терміну президента Росії Володимира Путін. В якому напрямку рухається російське суспільство та її правляча верхівка з початку повернення на президентську посаду Володимира Путіна?
Повернення Путіна до Кремля було зустріте масовими протестами. Але в день інавгурації президентський кортеж їхав порожніми вулицями Москви. Один з лідерів опозиції Володимир Рижков вважає, що Путін керує величезною країною в ізоляції та стає все більш авторитарним правителем:
«Якщо ви подивитесь на Путіна протягом останніх шести місяців, то побачите, що він став більш консервативним, збільшив підтримку православній церкві, став більш антизахідним та автократичним».
Суворі судові вироки учасницям гурту Pussy Riot за виступ-протест в Храмі Христа Спасителя збільшили підтримку Путіну з боку православної церкви.
Націоналісти радо зустріли обмеження американських програм в Росії. Патрулі з казаків стають все більш звичним явищем на вулицях Москви.
Закони, які забороняють протести та обмежують доступ до Інтернету, були поспішно прийняти російською Думою. Політичні активісти та діяльність, які були абсолютно законними протягом всього пострадянського періоду Росії, стали «іноземними агентами» та «зрадою».
«Пряме чи опосередковане втручання в наші внутрішні політичні процеси є неприпустимим. Діячі, які за свою політичну діяльність отримують гроші з-за кордону, і які обслуговують тим самим напевно чужі національні інтереси, не можуть бути політиками в Російській Федерації», – заявив Путін.
Останнім кроком стала заборона усиновлення російських сиріт американськими батьками. В американському Конгресі цієї відповіді на прийнятий «Закон Магнітського» не зрозуміли.
Конгресмен-республіканеь Кріс Сміт каже:
«Вважаю, Державна Дума Росії абсолютно не так зрозуміла ситуацію. Якщо вони хочуть помститися нам, то нехай, наприклад, якщо хтось тут, у США, є злочинцем, не пускайте його до себе в країну. Це буде «око за око». Сумно те, що вони роблять мішенню американські сім'ї, які хочуть усиновити російських дітей, відкрити для них свій дім, надати їм можливості, яких у них, ймовірно, не буде, якщо вони залишаться в притулку. Немає нічого більш людяного, ніж усиновлення чи удочеріння. Міжнародне усиновлення сьогодні регульоване Гаазькою конвенцією, яка надає всі необхідні інструменти, щоб гарантувати, що діти не стануть предметом торгівлі людьми. На прикладі інших країн, які заборонили міжнародне усиновлення, (таких як Румунія) ми бачимо, що їх притулки заповнені дітьми, у яких немає шансів отримати новій дім. Такі місця потрібні в якості останнього притулку для сиріт. Однак очевидно, що відсутність люблячих батьків заважає нормальному психологічному розвитку дитини».
Утім, в самій Росії протести проти цього законопроекту чисельними не були і цей крок знаходить значну підтримку в суспільстві. Чи повертається Росія до популярної ще за царя формули «Самодержавство, православ’я, народність»? Чи спрацює вона в сучасному світі? Володимир Путін, вважає, що так – адже найбільше, чого хочуть, на його думку, росіяни – це закон і порядок:
«Ви знаєте, що анархія 90-х років привела до дискредитації ринкового господарства та демократії. Люди почали цього боятися. Але це – різні речі. І я вважаю, що порядок, дисципліна, слідування літері закону не суперечить демократичним формам правління».
Володимир Рижков частково погоджується:
«Велика частина росіян ще досі напів радянська, напів царистська. Це дуже стара ідея та методологія сильної руки, великої сили, країні в оточенні ворогів, і в першу чергу, – американців».
Путін обіцяє росіянам певні реформи:
«Зміни, модернізація політичної системи природні і навіть необхідні. Однак платити за спрагу до змін руйнуванням самої держави неприпустимо».
Одна з цих змін, яку вимагає опозиція та обіцяє президент, – боротьба з корупцією. Але американський бізнесмен, що працює в Росії, Бернард Сучер до обіцянки подолати корупцію ставиться вкрай скептично:
«Зрозуміло, що по мінімуму відбудуться якісь рокіровки в керівній верхівці. Але це зовсім відмінне від подолання цієї проблеми системним, послідовним шляхом».
Як опоненти, так і прихильники Путіна погоджуються, – Росія змінює свій курс, що матиме наслідки як для звичайних громадян, так і міждержавних відносин.
(Передрук з «Голосу Америки»)
Повернення Путіна до Кремля було зустріте масовими протестами. Але в день інавгурації президентський кортеж їхав порожніми вулицями Москви. Один з лідерів опозиції Володимир Рижков вважає, що Путін керує величезною країною в ізоляції та стає все більш авторитарним правителем:
Путін став більш консервативним, збільшив підтримку православній церкві, став більш антизахідним та автократичнимВолодимир Рижков
Суворі судові вироки учасницям гурту Pussy Riot за виступ-протест в Храмі Христа Спасителя збільшили підтримку Путіну з боку православної церкви.
Націоналісти радо зустріли обмеження американських програм в Росії. Патрулі з казаків стають все більш звичним явищем на вулицях Москви.
Закони, які забороняють протести та обмежують доступ до Інтернету, були поспішно прийняти російською Думою. Політичні активісти та діяльність, які були абсолютно законними протягом всього пострадянського періоду Росії, стали «іноземними агентами» та «зрадою».
«Пряме чи опосередковане втручання в наші внутрішні політичні процеси є неприпустимим. Діячі, які за свою політичну діяльність отримують гроші з-за кордону, і які обслуговують тим самим напевно чужі національні інтереси, не можуть бути політиками в Російській Федерації», – заявив Путін.
Останнім кроком стала заборона усиновлення російських сиріт американськими батьками. В американському Конгресі цієї відповіді на прийнятий «Закон Магнітського» не зрозуміли.
Конгресмен-республіканеь Кріс Сміт каже:
«Вважаю, Державна Дума Росії абсолютно не так зрозуміла ситуацію. Якщо вони хочуть помститися нам, то нехай, наприклад, якщо хтось тут, у США, є злочинцем, не пускайте його до себе в країну. Це буде «око за око». Сумно те, що вони роблять мішенню американські сім'ї, які хочуть усиновити російських дітей, відкрити для них свій дім, надати їм можливості, яких у них, ймовірно, не буде, якщо вони залишаться в притулку. Немає нічого більш людяного, ніж усиновлення чи удочеріння. Міжнародне усиновлення сьогодні регульоване Гаазькою конвенцією, яка надає всі необхідні інструменти, щоб гарантувати, що діти не стануть предметом торгівлі людьми. На прикладі інших країн, які заборонили міжнародне усиновлення, (таких як Румунія) ми бачимо, що їх притулки заповнені дітьми, у яких немає шансів отримати новій дім. Такі місця потрібні в якості останнього притулку для сиріт. Однак очевидно, що відсутність люблячих батьків заважає нормальному психологічному розвитку дитини».
Утім, в самій Росії протести проти цього законопроекту чисельними не були і цей крок знаходить значну підтримку в суспільстві. Чи повертається Росія до популярної ще за царя формули «Самодержавство, православ’я, народність»? Чи спрацює вона в сучасному світі? Володимир Путін, вважає, що так – адже найбільше, чого хочуть, на його думку, росіяни – це закон і порядок:
«Ви знаєте, що анархія 90-х років привела до дискредитації ринкового господарства та демократії. Люди почали цього боятися. Але це – різні речі. І я вважаю, що порядок, дисципліна, слідування літері закону не суперечить демократичним формам правління».
Володимир Рижков частково погоджується:
«Велика частина росіян ще досі напів радянська, напів царистська. Це дуже стара ідея та методологія сильної руки, великої сили, країні в оточенні ворогів, і в першу чергу, – американців».
Путін обіцяє росіянам певні реформи:
«Зміни, модернізація політичної системи природні і навіть необхідні. Однак платити за спрагу до змін руйнуванням самої держави неприпустимо».
Одна з цих змін, яку вимагає опозиція та обіцяє президент, – боротьба з корупцією. Але американський бізнесмен, що працює в Росії, Бернард Сучер до обіцянки подолати корупцію ставиться вкрай скептично:
«Зрозуміло, що по мінімуму відбудуться якісь рокіровки в керівній верхівці. Але це зовсім відмінне від подолання цієї проблеми системним, послідовним шляхом».
Як опоненти, так і прихильники Путіна погоджуються, – Росія змінює свій курс, що матиме наслідки як для звичайних громадян, так і міждержавних відносин.
(Передрук з «Голосу Америки»)
