Чому українські депутати «тушкуються»?

Київ – В Україні до переходу парламентарів від однієї партії до іншої вже звикли. Минулий парламент поставив рекорд із так званих «тушок». Перебіжчиками стали третина депутатів, що спотворило результати голосування за партійними списками. Але і новий парламент розпочав роботу також зі скандалу з перебіжчиками, коли обрані від Всеукраїнського об’єднання «Батьківщина» батько та син Табалови після обрання депутатами відмовилися вступити у фракцію «Батьківщини» у Верховній Раді. Здебільшого, народні обранці переходять з опозиційної фракції у провладну. Серед самих депутатів, які змінили фракцію, чимало тих, які вважають, що до такого кроку незрідка підштовхують самі ж партії та їхні лідери.

Український парламент шостого скликання поставив своєрідний рекорд. Із 450 народних обранців 150 змінили свою фракцію, дехто з них – двічі за каденцію. А Володимир Каплієнко, що прийшов до Верховної Ради за списками БЮТ, змінював фракцію тричі. Саме в БЮТ було найбільше перебіжчиків – за 4 роки фракцію залишили 49 осіб. Найменше, по одному депутатові, втратили представники останньої провладної більшості Компартія та Партія регіонів.

Тарас Чорновіл – єдиний депутат, який вийшов зі складу партії влади у шостому скликанні. Він розповів Радіо Свобода, що, на його думку, спонукає українських депутатів масово змінювати фракцію.

«Я б не порівнював український парламент із британським, який має дуже давні традиції, і в якому вихід із фракції – виняткове явище. У німецькому, французькому парламентах, заснованих на принципах римського права, таке трапляється частіше, але не так, як в Україні. Бо у світі партії складаються з прихильників їхньої ідеології, купівля місця у партійному списку – це суто українське явище. Принципові люди не переходять з опозиції до влади. Б’ютівець Анатолій Семинога, який мав, особисті конфлікти з керівництвом фракції, вийшов з неї, але до провладної коаліції не увійшов», – наголошує Тарас Чорновіл.

За його словами, з провладної ж партії, навпаки, може вийти лише той, хто не платив за місце. Свій вихід із фракції колишній регіонал пояснює зміною політики партії, а не власних поглядів.

«У Партії регіонів були раді, що я увійшов до їхнього списку, бо серед них було мало людей, які могли висловити й аргументувати свою позицію. Партія ішла під проукраїнськими гаслами, але згодом у ній з’явилися якісь відверто кримінальні постаті, які почали здійснювати проросійську політику – і я пішов з фракції, – розповів Чорновіл. – Піти з партії влади могли лише ті, хто не мав бізнес, не боявся за нього, і хто не брав у них грошей. Людину не з бізнес-кіл (як у моєму випадку) могли покритикувати. Якщо ж ти їм залишався винен – могло йтися і про фізичне знищення в стилі 1990-х», – резюмує колишній депутат.

Все тому, що виборці є невибагливими – експерт

Депутати змінюють фракцію або добровільно, або за гроші, стаючи так званими «тушками», з цілої низки причин, вважає політолог Володимир Фесенко. Він перерахував ці чинники Радіо Свобода.

«Перше – слабкість інститутів держави. Конституція, закони, регламент застосовуються вибірково. Друге – слабкість самих політичних партій. Зауважте, з 1990-х лишилася тільки одна партія, що зберегла активні позиції – КПУ. Решта – молоді, нараховують лише по кілька років. Третє і головне – невибагливість виборців. Вони прощають непослідовність своїх обранців», – зазначив Фесенко.

Проте, вважає політолог, ситуація змінюється з появою громадських рухів, які відстежують дії депутатів та відповідність їхніх дій закону та елементарній чесності.

Комітет виборців України, який оцінює й порівнює перебіг усіх виборчих перегонів, бачить одну визначальну причину того, що парламентарі у державі стають «тушками». Це брак політичної культури у самих обранців, вважає керівник КВУ Олександр Черненко.

«Депутатами стають за рахунок фальшувань, на куплених округах, або за купленим місцем у списку. За таких умов народний обранець не почуває відповідальності перед народом, бо, мовляв, за все заплатив. Ситуація зміниться, коли матиме місце політична відповідальність перед виборцями», – зазначає керівник КВУ.

За словами Олександра Черненка, приклади такої відповідальності вже з’явилися: низка депутатів, які, на його думку, не виконали обіцянок перед електоратом, не були обрані на наступний термін. Загалом, результати цьогорічних виборів до парламенту свідчать, що лише третина парламентарів змогли переобратися на другий термін.

Тобто, український парламент зазнав найбільшого оновлення від початку незалежності. І на сьогодні лише три депутати нового парламенту вийшли зі своєї фракції. Але жоден із них не перейшов із провладної фракції до опозиційної, або навпаки.