Рівне – Підвищити якість, але не вартість теплопостачання – таке завдання поставили перед собою учасники всеукраїнської конференції із заощадження енергії, що триває цими днями на Рівненщині. Її учасники – керівники торфовидобувних і комунальних підприємств, профільних інститутів та представники Академії наук – прагнуть виробити схему ефективного використання природних ресурсів, зокрема, на багатому торф’яниками Поліссі.
Ще кілька років тому на Рівненщині місцева влада переконувала: спалювати поліський торф – майже такий же гріх, як і місцевий бурштин, якого ще на початку минулого століття було так багато, що селяни розпалювали ним грубки. Нині ж політика, підігнана економічними реаліями, докорінно змінилася. Тепер науковці стверджують: на поліських торф’яниках щороку з’являється додатковий шар торфу товщиною один міліметр, а отже – цю копалину можна і потрібно використовувати. Але – не так, як це робилося в пік його видобування 30 років тому.
Нині на Рівненщині близько 380 мільйонів тонн запасів торфу, захованого у майже 400 природних родовищах, розповідає заступник директора Інституту теплофізики Національної академії наук Юрій Снєжкін. Цей потенціал еквівалентний 180 мільярдам кубометрів газу. В інституті теплофізики було розроблене композиційне паливо на основі торфу й біомаси, що дозволило, перш за все, підвищити теплотворну здатність на 10-15 відсотків, і знизити зольність. За використанням таких гранул – найближче майбутнє волинського і рівненського Полісся.
Саме через використання нових енергоощадних технологій нині на Рівненщині купують тирсу, яку раніше утилізували, розповідає начальник відділу енергоефективності обласної державної адміністрації Валерій Гуз.
«Тирсу почали продавати по 50 гривень за тонну – сьогодні дійшла ціна до 240-250 гривень. Машини в черзі стоять», – розповідає чиновник. «Прогрес енерготехнологій в Україні традиційно провокує Путін», – жартує службовець із натяком на зростання цін на газ.
На конференції йшлося і про втрати тепла під час його транспортування. Нині в Рівному ці тепловтрати становлять 12-13 відсотків, у Харкові – майже вдвічі більші. Секрет простий: за сприяння програми ПРООН рівняни провели термоізоляцію великої частини підземних труб. Нині ж тут замислюються над використанням теплових насосів, які нагрівають воду із землі. Ось тільки теплових насосів Україна не виробляє, зауважує директор приватного підприємства Ігор Мічуда. Це дасть змогу замінити в Рівному 15 мільйонів кубометрів газу. Щоб вирішити проблему, рівняни вирішили залучити китайських виробників, котрі поставлять насоси на лізингових умовах. Роботи планують розпочати вже з наступного року.
Громаді не потрібне тепло від АЕС?
Окрема тема конференції – електроенергія. Україна виробляє більше електроенергії на душу населення, ніж провідні європейські держави, однак кожен українець споживає енергії набагато менше, ніж західноєвропеєць, зазначив представник Національного інституту стратегічних досліджень Сергій Бєгун. Тому нині завдання українських вчених – знизити енергозатрати, але збільшити енергоспоживання. Розробки, які допоможуть у цьому, є, зауважує доцент Національного аерокосмічного університету «Харківський авіаційний інститут» Ілля Пєтухов. Одна з них пов’язана з вирішенням проблеми відведення тепла від атомних станцій.
«Це роботи, пов’язані з безпекою АЕС, адже там є значні виділення тепла, і його треба відводити. Його можна використовувати не лише для гарячого водопостачання чи обігріву, а й для охолодження», – зауважує Пєтухов.
У цьому сенсі Рівненщина – чи не найяскравіший приклад. Ще кілька років тому рівняни виношували проект тепропроводу від Хмельницької АЕС до Рівного. Однак нині, живучи між двома потужними атомними електростанціями, рівняни отримують дивіденди від енергетиків у вигляді будівництва газових мереж. Начальник відділу енергоефективності облдержадміністрації Валерій Гуз каже, що вся справа – у виборі громад.
«Вони мають право формувати перелік, куди направляти ці кошти, – зазначає він. – І сьогодні територіальна громада не вважає за потрібне вести трубу з теплом від атомної станції до міста Острог. Тому що є нагальніші питання – дороги, школи, ФАПи…»
Не скористалися можливістю подібних проектів і мешканці районного центру Володимирець, розташованого у 30-кілометровій зоні спостереження вже Рівненської АЕС. Тим часом, судячи з обіцянок, які дав під час громадських слухань у місті Острог генеральний директор Хмельницької АЕС Микола Панащенко, кошти на проведення подібних робіт мав би виділити «Енергоатом».
«Мешканці 30-кілометрової зони отримають 10 відсотків від вартості добудови енергоблоку – 3,7 мільярда на соціальну і спеціальну інфраструктуру. Ми про це говорили й можемо ще і ще раз повторити», – зауважив Панащенко.
Та поки що ні тепло, що його атомні станції мають у надлишку, ні дешева електроенергія, якою мають користуватися мешканці 30-кілометрової зони спостереження навколо АЕС, не використовуються сповна.
Ще кілька років тому на Рівненщині місцева влада переконувала: спалювати поліський торф – майже такий же гріх, як і місцевий бурштин, якого ще на початку минулого століття було так багато, що селяни розпалювали ним грубки. Нині ж політика, підігнана економічними реаліями, докорінно змінилася. Тепер науковці стверджують: на поліських торф’яниках щороку з’являється додатковий шар торфу товщиною один міліметр, а отже – цю копалину можна і потрібно використовувати. Але – не так, як це робилося в пік його видобування 30 років тому.
Нині на Рівненщині близько 380 мільйонів тонн запасів торфу, захованого у майже 400 природних родовищах, розповідає заступник директора Інституту теплофізики Національної академії наук Юрій Снєжкін. Цей потенціал еквівалентний 180 мільярдам кубометрів газу. В інституті теплофізики було розроблене композиційне паливо на основі торфу й біомаси, що дозволило, перш за все, підвищити теплотворну здатність на 10-15 відсотків, і знизити зольність. За використанням таких гранул – найближче майбутнє волинського і рівненського Полісся.
Саме через використання нових енергоощадних технологій нині на Рівненщині купують тирсу, яку раніше утилізували, розповідає начальник відділу енергоефективності обласної державної адміністрації Валерій Гуз.
Прогрес енерготехнологій в Україні традиційно провокує ПутінВалерій Гуз
«Тирсу почали продавати по 50 гривень за тонну – сьогодні дійшла ціна до 240-250 гривень. Машини в черзі стоять», – розповідає чиновник. «Прогрес енерготехнологій в Україні традиційно провокує Путін», – жартує службовець із натяком на зростання цін на газ.
На конференції йшлося і про втрати тепла під час його транспортування. Нині в Рівному ці тепловтрати становлять 12-13 відсотків, у Харкові – майже вдвічі більші. Секрет простий: за сприяння програми ПРООН рівняни провели термоізоляцію великої частини підземних труб. Нині ж тут замислюються над використанням теплових насосів, які нагрівають воду із землі. Ось тільки теплових насосів Україна не виробляє, зауважує директор приватного підприємства Ігор Мічуда. Це дасть змогу замінити в Рівному 15 мільйонів кубометрів газу. Щоб вирішити проблему, рівняни вирішили залучити китайських виробників, котрі поставлять насоси на лізингових умовах. Роботи планують розпочати вже з наступного року.
Громаді не потрібне тепло від АЕС?
Окрема тема конференції – електроенергія. Україна виробляє більше електроенергії на душу населення, ніж провідні європейські держави, однак кожен українець споживає енергії набагато менше, ніж західноєвропеєць, зазначив представник Національного інституту стратегічних досліджень Сергій Бєгун. Тому нині завдання українських вчених – знизити енергозатрати, але збільшити енергоспоживання. Розробки, які допоможуть у цьому, є, зауважує доцент Національного аерокосмічного університету «Харківський авіаційний інститут» Ілля Пєтухов. Одна з них пов’язана з вирішенням проблеми відведення тепла від атомних станцій.
«Це роботи, пов’язані з безпекою АЕС, адже там є значні виділення тепла, і його треба відводити. Його можна використовувати не лише для гарячого водопостачання чи обігріву, а й для охолодження», – зауважує Пєтухов.
У цьому сенсі Рівненщина – чи не найяскравіший приклад. Ще кілька років тому рівняни виношували проект тепропроводу від Хмельницької АЕС до Рівного. Однак нині, живучи між двома потужними атомними електростанціями, рівняни отримують дивіденди від енергетиків у вигляді будівництва газових мереж. Начальник відділу енергоефективності облдержадміністрації Валерій Гуз каже, що вся справа – у виборі громад.
«Вони мають право формувати перелік, куди направляти ці кошти, – зазначає він. – І сьогодні територіальна громада не вважає за потрібне вести трубу з теплом від атомної станції до міста Острог. Тому що є нагальніші питання – дороги, школи, ФАПи…»
Не скористалися можливістю подібних проектів і мешканці районного центру Володимирець, розташованого у 30-кілометровій зоні спостереження вже Рівненської АЕС. Тим часом, судячи з обіцянок, які дав під час громадських слухань у місті Острог генеральний директор Хмельницької АЕС Микола Панащенко, кошти на проведення подібних робіт мав би виділити «Енергоатом».
«Мешканці 30-кілометрової зони отримають 10 відсотків від вартості добудови енергоблоку – 3,7 мільярда на соціальну і спеціальну інфраструктуру. Ми про це говорили й можемо ще і ще раз повторити», – зауважив Панащенко.
Та поки що ні тепло, що його атомні станції мають у надлишку, ні дешева електроенергія, якою мають користуватися мешканці 30-кілометрової зони спостереження навколо АЕС, не використовуються сповна.
