У Росії влаштували урочисту церемонію початку будівництва підводної ділянки планованого газопроводу «Південний потік». Біля міста Анапи на Чорноморському узбережжі заклали першу секцію труби. Але аналітики і посадовці ЄС кажуть, що Росія не мала б так радіти, бо після цієї церемонії до справжнього початку будівництва ще далеко.
На урочисту церемонію прибув президент Росії Володимир Путін, у ній узяли участь також керівники західних енергетичних компаній, які беруть участь у проекті, – німецької BASF, італійської ENI і французької EdF. Був там і представник Туреччини, яка сама так і не візьме участі у проекті, попри наполягання Росії, але вздовж берегів якої має морським дном пролягти труба.
А от комісар Європейського Союзу з енергетики Ґюнтер Еттінґер запрошення Росії на цю церемонію відхилив. Офіційно – через давно складений графік заходів.
Його речниця Марлене Гольцнер пояснила Радіо Свобода: з погляду ЄС нічого особливого насправді не відбулося. Адже, як вважають у Євросоюзі, досі так і не існує остаточного інвестиційного рішення щодо всього газогону – фази, за якої завершені всі дослідження і проектні роботи й наявні всі офіційні схвалення.
Без купи узгоджень, які ще попереду, будівництва не буде
«Південний потік» має на меті транспортувати російський газ, оминаючи територію України, дном Чорного моря до країн Балкан і Європейського Союзу – до Болгарії, а далі однією гілкою до Сербії, Угорщини і Австрії, іншою до Греції й Італії. Але в Європейській комісії досі офіційно не отримували навіть повідомлення про остаточне затвердження конкретного маршруту, каже Гольцнер. Також, за словами речниці, не існує й оцінки впливу на довкілля всього проекту, разом узятого.
У Брюсселі кажуть, що нинішній стан справ із «Південним потоком» бачать тільки як перехід від фази розробки концепції і техніко-економічного обґрунтування до фази остаточного проектування. У цій фазі європейське законодавство вимагає численних схвалень національних регуляторних органів країн, територією яких має пролягти газогін, а потім і схвалень Єврокомісії з цілої низки питань.
У Росії кажуть, що вже уклали з усіма причетними країнами ЄС двосторонні міжурядові угоди. Та Брюссель відповідає, що там досі не бачили їх усіх.
Останній термін подати ці угоди Єврокомісії – 16 лютого наступного року. Після цього Брюссель має ще дев’ять місяців на те, щоб розглянути їх і висловити зауваження і застереження.
До Брюсселя мають також подати детальний план усього маршруту газопроводу, і Єврокомісія має схвалити дослідження національних регуляторних органів щодо впливу будівництва на довкілля і його соціальні наслідки.
Крім того, необхідна так звана «транскордонна оцінка», яку мають укласти за даними всіх країн ЄС на маршруті. Така оцінка вимагає консультацій із владою і громадськістю кожної країни, і її укладення протриває, вочевидь, більш як рік.
Також необхідне й дослідження впливу на довкілля морської ділянки газопроводу в місці її виходу на сушу в Болгарії – ЄС має визначити, чи не будуть там порушені європейські норми захисту довкілля.
Росія поспішила з церемонією, але не спішить із будівництвом
І врешті, як звернув увагу керівник програми вивчення проблематики природного газу Оксфордського інституту енергетичних досліджень у Великій Британії Джонатан Стерн, «Газпром» іще навіть не розміщував замовлень на виробництво труб для «Південного потоку» і не замовляв суден-трубопрокладників. Тож, за словами фахівця, вже тільки з цих двох причин реальне будівництво морської ділянки ніяк не зможе початися раніше від 2014 року.
І в самій Росії визнають, що нинішня церемонія – лише урочистість, а не початок справжнього будівництва. Президент Російсько-європейської торговельної палати Сергій Шуклін підтвердив, що нині йдеться лише про акцію, якою Росія засвідчує, що серйозно ставиться до всього проекту, а всі необхідні узгодження з ЄС і країнами-членами залишені на потім.
Так чому ж Росія мусила так терміново демонструвати символічний початок будівництва?
Москва показує рішучість
Як вважає Шуклін, одна з причин, що підштовхнула до цього, – оголошене в вересні розслідування в Європейській комісії щодо антиконкурентних практик «Газпрому». За його словами, це стало для російського монополіста несподіванкою, і тепер у Москві вирішили показати, що починають будівництво і без узгодження з Брюсселем.
На іншу причину, російську внутрішньополітичну, вказує дослідник Інституту європейських, російських і євразійських досліджень Карлтонського університету в Канаді Роберт Катлер. Він нагадав, що російський керівник Володимир Путін, на той час на посаді прем’єр-міністра, у прямому телеефірі давав вказівку почати це будівництво до кінця нинішнього року. Тому, за його словами, задля внутрішнього престижу просто необхідно дати до кінця року хоч якийсь результат, хоча насправді це будівництво ще аж ніяк не починається.
І нарешті, каже Катлер, іще одна причина такого поспіху – необхідність для Москви створити враження, що її проект «Південний потік» просувається швидше, ніж проект-суперник, підтриманий Євросоюзом, а також США, – газопровід «Набукко». Якщо «Південний потік» має транспортувати до Європи в обхід України російський газ, то «Набукко» має на меті, навпаки, зменшити газову залежність Європи від Росії. Цей газогін має транспортувати до Європи газ із родовищ Каспійського басейну, оминаючи Росію.
Матеріал підготували: Ron Synovitz, Richard Jozwiak і Сергій Драчук
На урочисту церемонію прибув президент Росії Володимир Путін, у ній узяли участь також керівники західних енергетичних компаній, які беруть участь у проекті, – німецької BASF, італійської ENI і французької EdF. Був там і представник Туреччини, яка сама так і не візьме участі у проекті, попри наполягання Росії, але вздовж берегів якої має морським дном пролягти труба.
А от комісар Європейського Союзу з енергетики Ґюнтер Еттінґер запрошення Росії на цю церемонію відхилив. Офіційно – через давно складений графік заходів.
Його речниця Марлене Гольцнер пояснила Радіо Свобода: з погляду ЄС нічого особливого насправді не відбулося. Адже, як вважають у Євросоюзі, досі так і не існує остаточного інвестиційного рішення щодо всього газогону – фази, за якої завершені всі дослідження і проектні роботи й наявні всі офіційні схвалення.
Без купи узгоджень, які ще попереду, будівництва не буде
«Південний потік» має на меті транспортувати російський газ, оминаючи територію України, дном Чорного моря до країн Балкан і Європейського Союзу – до Болгарії, а далі однією гілкою до Сербії, Угорщини і Австрії, іншою до Греції й Італії. Але в Європейській комісії досі офіційно не отримували навіть повідомлення про остаточне затвердження конкретного маршруту, каже Гольцнер. Також, за словами речниці, не існує й оцінки впливу на довкілля всього проекту, разом узятого.
У Брюсселі кажуть, що нинішній стан справ із «Південним потоком» бачать тільки як перехід від фази розробки концепції і техніко-економічного обґрунтування до фази остаточного проектування. У цій фазі європейське законодавство вимагає численних схвалень національних регуляторних органів країн, територією яких має пролягти газогін, а потім і схвалень Єврокомісії з цілої низки питань.
У Росії кажуть, що вже уклали з усіма причетними країнами ЄС двосторонні міжурядові угоди. Та Брюссель відповідає, що там досі не бачили їх усіх.
Останній термін подати ці угоди Єврокомісії – 16 лютого наступного року. Після цього Брюссель має ще дев’ять місяців на те, щоб розглянути їх і висловити зауваження і застереження.
До Брюсселя мають також подати детальний план усього маршруту газопроводу, і Єврокомісія має схвалити дослідження національних регуляторних органів щодо впливу будівництва на довкілля і його соціальні наслідки.
Крім того, необхідна так звана «транскордонна оцінка», яку мають укласти за даними всіх країн ЄС на маршруті. Така оцінка вимагає консультацій із владою і громадськістю кожної країни, і її укладення протриває, вочевидь, більш як рік.
Також необхідне й дослідження впливу на довкілля морської ділянки газопроводу в місці її виходу на сушу в Болгарії – ЄС має визначити, чи не будуть там порушені європейські норми захисту довкілля.
Росія поспішила з церемонією, але не спішить із будівництвом
І врешті, як звернув увагу керівник програми вивчення проблематики природного газу Оксфордського інституту енергетичних досліджень у Великій Британії Джонатан Стерн, «Газпром» іще навіть не розміщував замовлень на виробництво труб для «Південного потоку» і не замовляв суден-трубопрокладників. Тож, за словами фахівця, вже тільки з цих двох причин реальне будівництво морської ділянки ніяк не зможе початися раніше від 2014 року.
І в самій Росії визнають, що нинішня церемонія – лише урочистість, а не початок справжнього будівництва. Президент Російсько-європейської торговельної палати Сергій Шуклін підтвердив, що нині йдеться лише про акцію, якою Росія засвідчує, що серйозно ставиться до всього проекту, а всі необхідні узгодження з ЄС і країнами-членами залишені на потім.
Так чому ж Росія мусила так терміново демонструвати символічний початок будівництва?
Москва показує рішучість
Як вважає Шуклін, одна з причин, що підштовхнула до цього, – оголошене в вересні розслідування в Європейській комісії щодо антиконкурентних практик «Газпрому». За його словами, це стало для російського монополіста несподіванкою, і тепер у Москві вирішили показати, що починають будівництво і без узгодження з Брюсселем.
На іншу причину, російську внутрішньополітичну, вказує дослідник Інституту європейських, російських і євразійських досліджень Карлтонського університету в Канаді Роберт Катлер. Він нагадав, що російський керівник Володимир Путін, на той час на посаді прем’єр-міністра, у прямому телеефірі давав вказівку почати це будівництво до кінця нинішнього року. Тому, за його словами, задля внутрішнього престижу просто необхідно дати до кінця року хоч якийсь результат, хоча насправді це будівництво ще аж ніяк не починається.
І нарешті, каже Катлер, іще одна причина такого поспіху – необхідність для Москви створити враження, що її проект «Південний потік» просувається швидше, ніж проект-суперник, підтриманий Євросоюзом, а також США, – газопровід «Набукко». Якщо «Південний потік» має транспортувати до Європи в обхід України російський газ, то «Набукко» має на меті, навпаки, зменшити газову залежність Європи від Росії. Цей газогін має транспортувати до Європи газ із родовищ Каспійського басейну, оминаючи Росію.
Матеріал підготували: Ron Synovitz, Richard Jozwiak і Сергій Драчук
