Київ – Президентський полк – елітна військова частина України. Потрапити сюди важко. На одне місце до п’ятьох юнаків. Критерії відбору такі: зріст від 182 сантиметрів, відсутність шрамів і татуювань на відкритих частинах тіла. Важлива також психічна стійкість. Військовослужбовці, з якими спілкувалося Радіо Свобода, стверджують, що проходити строкову службу в окремому полку Президента найкраще – адже є порядок (на відміну від інших військових частин).
Розпорядок дня в окремому полку Президента України такий, як усюди: підйом о 6:00, відбій – о 22:00. Щодня триває стройова підготовка. Військовослужбовці кажуть, що фізичне навантаження «будь здоров»!
Вадим Поворознюк із Умані потрапив до полку випадково. Він каже, що подобається те, що часто проводяться цікаві заходи – бачать посадовців та перші обличчя держав. Проте юнак уникає говорити про проблеми в армії і не збирається продовжувати службу після демобілізації.
«В армії залишатися поки що не маю бажання. Ще служити чотири місяці. Як завершиться, поїду додому», – каже Вадим Поворознюк.
Інший солдат, 22-річний Андрій Сас-Журоковський з міста Коломиї пішов до окремого полку після закінчення вишу. Тепер же Андрій – військовослужбовець роти спеціального призначення, куди потрапити вкрай важко, адже всі кандидати зі спортивним минулим. Андрій, наприклад, боксер та атлет. На запитання про дідівщину юнак відповів, що особисто з таким не стикався.
«Армія допомагає стати сильнішим – і морально, і фізично. Бо в нашій роті багато уваги приділяється саме спеціально-фізичній підготовці. Тут я зустрів справжніх друзів, які готові підставити плече в будь-який момент дня і ночі», – каже молодий чоловік.
Заступник командира окремого полку Президента України з виховної роботи підполковник Сергій Нехаєнко розповів, що день військовослужбовця минає так: підйом, зарядка, сніданок, заняття, обід, післяобідні заходи, вечеря та відбій. На вихідні підйом о 7-й, на годину пізніше. У неділю солдати можуть іти у звільнення до родичів – із 10 до 20 години. Також юнаків водять на футбол та екскурсії містом. Служити – справа не легка: хтось одразу пристосовується, хтось пізніше.
«Армія дисциплінує та організовує. Іноді приходиться робити те, чого ти ніколи не виконував, чи те, що не бажаєш. Не кожному ж дано встати о 6-й ранку, до цього треба звикнути», – каже підполковник.
Також Сергій Нехаєнко стверджує, що після завершення служби командирів не забувають. Він щороку отримує від військовослужбовців привітання та подяки – дзвінками чи повідомленнями.
Розпорядок дня в окремому полку Президента України такий, як усюди: підйом о 6:00, відбій – о 22:00. Щодня триває стройова підготовка. Військовослужбовці кажуть, що фізичне навантаження «будь здоров»!
Вадим Поворознюк із Умані потрапив до полку випадково. Він каже, що подобається те, що часто проводяться цікаві заходи – бачать посадовців та перші обличчя держав. Проте юнак уникає говорити про проблеми в армії і не збирається продовжувати службу після демобілізації.
«В армії залишатися поки що не маю бажання. Ще служити чотири місяці. Як завершиться, поїду додому», – каже Вадим Поворознюк.
Інший солдат, 22-річний Андрій Сас-Журоковський з міста Коломиї пішов до окремого полку після закінчення вишу. Тепер же Андрій – військовослужбовець роти спеціального призначення, куди потрапити вкрай важко, адже всі кандидати зі спортивним минулим. Андрій, наприклад, боксер та атлет. На запитання про дідівщину юнак відповів, що особисто з таким не стикався.
«Армія допомагає стати сильнішим – і морально, і фізично. Бо в нашій роті багато уваги приділяється саме спеціально-фізичній підготовці. Тут я зустрів справжніх друзів, які готові підставити плече в будь-який момент дня і ночі», – каже молодий чоловік.
Заступник командира окремого полку Президента України з виховної роботи підполковник Сергій Нехаєнко розповів, що день військовослужбовця минає так: підйом, зарядка, сніданок, заняття, обід, післяобідні заходи, вечеря та відбій. На вихідні підйом о 7-й, на годину пізніше. У неділю солдати можуть іти у звільнення до родичів – із 10 до 20 години. Також юнаків водять на футбол та екскурсії містом. Служити – справа не легка: хтось одразу пристосовується, хтось пізніше.
«Армія дисциплінує та організовує. Іноді приходиться робити те, чого ти ніколи не виконував, чи те, що не бажаєш. Не кожному ж дано встати о 6-й ранку, до цього треба звикнути», – каже підполковник.
Також Сергій Нехаєнко стверджує, що після завершення служби командирів не забувають. Він щороку отримує від військовослужбовців привітання та подяки – дзвінками чи повідомленнями.
