Київ – 25 років тому в навколосвітню подорож вирушила збудована в Миколаєві яхта «Ікар». Вона стала першим українським вітрильником, який обійшов земну кулю. А 5 років по тому «Ікар» став першою яхтою, що вийшла в океан під українським прапором. Зараз її ремонтують, готуючи до нових рейсів, а моряки навчають мореплавства молодь. Радіо Свобода розшукало у Миколаєві членів екіпажу яхти «Ікар».
Сухарі та консерви, кілька бочок круп, примус на керосині, мінімум пального та обладнання – так збиралася в навколосвітню подорож команда яхти «Ікар», збудованої працівниками Миколаївського кораблебудівного інституту (нині – університет). Від вересня 1987-го по липень 1988 року «Ікар» пройшов під вітрилами з Миколаєва до Гібралтарської протоки, а далі повз Канарські острови, Африку, мис Горн і Тасманію – трьома океанами довкола Антарктиди й назад до Європи.
Цей навколосвітній маршрут вважають найскладнішим, однак «Ікар» здолав його менш ніж за рік і став першим вітрильником з країн Східної Європи, який обійшов земну кулю. Викладач Національного університету кораблебудування Анатолій Кузнецов був старшим помічником капітана в тому плаванні і одним із тих, хто будував цю яхту.
«Ми спроектували і збудували танк»
Її особливість – простота й надзвичайна міцність, пояснив Анатолій Кузнецов Радіо Свобода.
«Уявіть собі танк, який може працювати за будь-яких умов. Проектувався «танк», будувався – танк. Корпус сталевий. Щогли та обладнання палуби – з легких сплавів. За все плавання не було жодної серйозної відмови. Стиралися вітрила, канати, ми їх замінювали. Але поломок не було. Найбільшою проблемою була бюрократія. Тому ми оформлювали всі документи не через Москву, а тихцем, на рівні області. А далі – проста, але важка щоденна морська робота», – пригадує моряк.
Цікава деталь: переважну більшість шляху миколаївські яхтсмени пройшли на вітрилах. Вони мали невеличкий двигун і лише 85 літрів пального на увесь рейс. Коли яхта під вітрилом заходила в порти, куди всі яхтсмени входили на двигунах, місцеві мешканці аплодували, згадує моряк.
До Нью-Йорка на вітрилах – із землею з могили Тараса
У 1992 році «Ікар» став єдиною українською яхтою, яка взяла участь у регаті до 500-річчя відкриття Америки Колумбом, і першим вітрильником, який підняв синьо-жовтий прапор. Боцман Ігор Чеботарьов, нині директор Миколаївського обласного яхт-клубу, за півроку подолав на «Ікарі» відстань від Миколаєва до Нью-Йорка і назад.Він розповів, що подорож була важкою, бракувало елементарного обладнання та пального – ішли на вітрилах. Однак «Ікар» прибув до США, привіз жменю землі з могили Тараса Шевченка, пригадує Ігор Чеботарьов.
«Землю привезли з могили Тараса Шевченка – і урочисто поклали її біля підніжжя Статуї Свободи, – розповідає він. – Поруч на березі стояла яхта «Ікар», були люди з української діаспори – так багато, що ми раніше навіть не могли уявити. З Миколаєва ми виходили, коли ще фактично був СРСР, скрізь висіли радянські прапори, – пригадує боцман. – Але ми ішли під українським прапором. Моряки з іноземних кораблів питали нас, що це за прапор, що за країна? Ніхто ще не знав, що є така держава – Україна. В кожному порту ми говорили, що ми українці. Ми йшли нашим маршрутом і розповідали…».
У Миколаївському музеї суднобудування та флоту (єдиному в Україні) яхті «Ікар» присвячена частина експозиції. Тут зберігаються її старий штурвал, капітанський бінокль, прилади навігації та інші предмети, з якими миколаївські моряки обійшли весь світ. На ці речі та на макет яхти завжди звертають увагу іноземні туристи, каже завідувач сектору науково-просвітницької роботи в Музеї суднобудування та флоту Галина Третяк.
«Дуже багато відвідувачів, зокрема й іноземці – відверто захоплюються експонатами музею, зокрема тими, які пов’язані з яхтою «Ікар». Днями ми провели зустріч з членами її екіпажу. Вона вийшла дуже цікавою, тим паче, що учасники «кругосвітки» розповіли для свої пригоди і дітям – вихованцям клубу юних моряків у Миколаєві», – розповіла працівник музею.
Нині легендарна яхта «Ікар» стоїть на ремонті у Національному університеті суднобудування в Миколаєві. Потрібне сучасне навігаційне устаткування, коштів бракує, тому ремонт затягується. А колишні члени її екіпажу навчають молодь суднобудуванню та вітрильному спорту. Напевне, невипадково саме Миколаївський обласний яхт-клуб постійно посідає перші місця в українських змаганнях.
Сухарі та консерви, кілька бочок круп, примус на керосині, мінімум пального та обладнання – так збиралася в навколосвітню подорож команда яхти «Ікар», збудованої працівниками Миколаївського кораблебудівного інституту (нині – університет). Від вересня 1987-го по липень 1988 року «Ікар» пройшов під вітрилами з Миколаєва до Гібралтарської протоки, а далі повз Канарські острови, Африку, мис Горн і Тасманію – трьома океанами довкола Антарктиди й назад до Європи.
Цей навколосвітній маршрут вважають найскладнішим, однак «Ікар» здолав його менш ніж за рік і став першим вітрильником з країн Східної Європи, який обійшов земну кулю. Викладач Національного університету кораблебудування Анатолій Кузнецов був старшим помічником капітана в тому плаванні і одним із тих, хто будував цю яхту.
«Ми спроектували і збудували танк»
Її особливість – простота й надзвичайна міцність, пояснив Анатолій Кузнецов Радіо Свобода.
Найбільшою проблемою була бюрократія. Тому ми оформлювали всі документи не через Москву, а тихцем, на рівні областіАнатолій Кузнецов
Цікава деталь: переважну більшість шляху миколаївські яхтсмени пройшли на вітрилах. Вони мали невеличкий двигун і лише 85 літрів пального на увесь рейс. Коли яхта під вітрилом заходила в порти, куди всі яхтсмени входили на двигунах, місцеві мешканці аплодували, згадує моряк.
До Нью-Йорка на вітрилах – із землею з могили Тараса
У 1992 році «Ікар» став єдиною українською яхтою, яка взяла участь у регаті до 500-річчя відкриття Америки Колумбом, і першим вітрильником, який підняв синьо-жовтий прапор. Боцман Ігор Чеботарьов, нині директор Миколаївського обласного яхт-клубу, за півроку подолав на «Ікарі» відстань від Миколаєва до Нью-Йорка і назад.Він розповів, що подорож була важкою, бракувало елементарного обладнання та пального – ішли на вітрилах. Однак «Ікар» прибув до США, привіз жменю землі з могили Тараса Шевченка, пригадує Ігор Чеботарьов.
Ще, фактично, був СРСР, але ми ішли під українським прапоромІгор Чеботарьов
«Землю привезли з могили Тараса Шевченка – і урочисто поклали її біля підніжжя Статуї Свободи, – розповідає він. – Поруч на березі стояла яхта «Ікар», були люди з української діаспори – так багато, що ми раніше навіть не могли уявити. З Миколаєва ми виходили, коли ще фактично був СРСР, скрізь висіли радянські прапори, – пригадує боцман. – Але ми ішли під українським прапором. Моряки з іноземних кораблів питали нас, що це за прапор, що за країна? Ніхто ще не знав, що є така держава – Україна. В кожному порту ми говорили, що ми українці. Ми йшли нашим маршрутом і розповідали…».
У Миколаївському музеї суднобудування та флоту (єдиному в Україні) яхті «Ікар» присвячена частина експозиції. Тут зберігаються її старий штурвал, капітанський бінокль, прилади навігації та інші предмети, з якими миколаївські моряки обійшли весь світ. На ці речі та на макет яхти завжди звертають увагу іноземні туристи, каже завідувач сектору науково-просвітницької роботи в Музеї суднобудування та флоту Галина Третяк.
«Дуже багато відвідувачів, зокрема й іноземці – відверто захоплюються експонатами музею, зокрема тими, які пов’язані з яхтою «Ікар». Днями ми провели зустріч з членами її екіпажу. Вона вийшла дуже цікавою, тим паче, що учасники «кругосвітки» розповіли для свої пригоди і дітям – вихованцям клубу юних моряків у Миколаєві», – розповіла працівник музею.
Нині легендарна яхта «Ікар» стоїть на ремонті у Національному університеті суднобудування в Миколаєві. Потрібне сучасне навігаційне устаткування, коштів бракує, тому ремонт затягується. А колишні члени її екіпажу навчають молодь суднобудуванню та вітрильному спорту. Напевне, невипадково саме Миколаївський обласний яхт-клуб постійно посідає перші місця в українських змаганнях.
