Прямі чи непрямі вибори Президента? З цього приводу дискутують нині в Україні. Хмизу у вогонь підкинув підписаний у вівторок Президентом Януковичем Закон про референдум, який дає можливість внести зміни до Конституції держави. Щоб розібратися в особливостях прямих і непрямих виборів, скористаймося досвідом інших країн, зокрема Франції. Кореспондент часопису «Український тиждень» в Парижі Алла Лазарева розповіла в інтерв’ю Радіо Свобода про те, чому в той час, коли переважна більшість європейських держав, за винятком монархій, надає перевагу парламентаризму, коли президента обирають у парламенті, або роль керівника держави виконує прем’єр-міністр, Франція далі залишається президентською республікою, а главу держави обирають прямим голосуванням виборців?
– Це французька традиція, яка триває, можна сказати, від часів президента де Голля, але інколи коментатори також відзначають моменти монархізму, тобто, французи, мовляв, тяжіють довірити потужні повноваження одній людині і потім від неї вимагати відповідно високу роботу. Деколи з’являються проекти до обговорення з тим, щоб послабити президентську владу, можливо, розширити повноваження парламенту – такі дискусії тривають, але я ніколи не чула, щоб хтось пропонував переходити до виборів президента шляхом непрямого голосування. Сильна президентська влада часто піддається критиці. Є певна частина електорату, певна частина аналітичного корпусу, які вважають, що треба розширити повноваження парламенту, але знову ж таки, тут ідеться про перерозподіл повноважень імовірний, тобто це поки що спілкування на експертному рівні між парламентом і президентом – між тими, кого обирали прямим всенародним голосуванням і які напряму мають делеговані повноваження від виборців.
А в непрямий спосіб обрання президента – це навіть у французькій демократії, яка налічує 300 років і більше, а в українських умовах, де вона (демократія – ред.) намагається якось з потугами стати на ноги, зрозуміло, що вибори президента в парламенті абсолютно не прийнятні – це, швидше, заходи на вбивство демократії. Можна сказати, що попередня, четверта французька республіка мала високі повноваження парламенту, але не виходило врівноважити різні сфери інтересів, і де Голль, який був дуже харизматичною особистістю, він, можна сказати, переписав Конституцію під себе, але його підтримали, бо він мав довіру дуже високу від своїх громадян – це був 1957 рік і тоді сильна президентська влада відповідала політичній ситуації і політичному запиту. Сьогодні, можливо, вона себе дещо вичерпала, але обрання президента в парламенті у Франції не може обговорюватися, хіба що це можливо для таких країн, як, наприклад, Британія, де є монархія і тому фактична влада в руках прем’єр-міністра. Прем’єром стає лідер, призначений партією, яка набрала найбільше голосів на виборах. Тобто, так чи інакше враховуються результати всенародного голосування. Тому я думаю, що досвід, який Партія регіонів пропонує пережити Україні, напевне, все-таки зовсім не європейський, вони шукали зразки десь в іншому світі.
– А громадянська ініціатива має якийсь вплив на вибір способу обрання президента у Франції?
– Звичайно, тут також є можливість враховувати якісь вимоги через референдуми, існує така можливість, щоправда, референдуми, про які я знаю, організовувалися безпосередньо владою, але є механізми, які передбачають дійсний вплив знизу. Знову ж таки, умови життя і загальний психологічний комфорт, увага держави до громадян – тут відчуваються набагато більше, ніж в Україні, і люди менше обурені, менше шукають радикальні методи зведення рахунків зі владою. Тому теоретично вплив громадянського суспільства можливий, але політична ситуація не спонукає до пошуку критичних шляхів.
– У вівторок Президент Янукович підписав закон про референдум. Він дає можливість вносити зміни в Конституцію України. На Ваш погляд, пані Лазарєва, чого в цьому законі може бути більше для народу України – позитиву чи негативу, за нинішньої ситуації в державі?
– Я б сказала, що тільки негативу, тому що з огляду на результати останніх парламентських виборів, нинішня партія влади не популярна. Якщо прибрати всі зловживання, всі куплені заздалегідь голоси, адміністративний ресурс та інші особливості виборчої системи в Україні, то реальна підтримка Партії регіонів становить, можливо, 15-20 відсотків. Це означає, що в перспективі президентських виборів із 20 відсотками ніяк не можна стати Президентом на другий термін. Отже, очевидно, що шукають можливість залишитися при владі попри те, що популярність втрачена. Якщо навіть взяти 30 відсотків підтримки Партії регіонів у парламентських виборах, що їх визнала ЦВК, то 70 відсотків голосів проти – такого Президента в демократичній країні бути не може.
В українських умовах вибори президента в парламенті абсолютно неприйнятні – це швидше заходи на вбивство демократії
– Це французька традиція, яка триває, можна сказати, від часів президента де Голля, але інколи коментатори також відзначають моменти монархізму, тобто, французи, мовляв, тяжіють довірити потужні повноваження одній людині і потім від неї вимагати відповідно високу роботу. Деколи з’являються проекти до обговорення з тим, щоб послабити президентську владу, можливо, розширити повноваження парламенту – такі дискусії тривають, але я ніколи не чула, щоб хтось пропонував переходити до виборів президента шляхом непрямого голосування. Сильна президентська влада часто піддається критиці. Є певна частина електорату, певна частина аналітичного корпусу, які вважають, що треба розширити повноваження парламенту, але знову ж таки, тут ідеться про перерозподіл повноважень імовірний, тобто це поки що спілкування на експертному рівні між парламентом і президентом – між тими, кого обирали прямим всенародним голосуванням і які напряму мають делеговані повноваження від виборців.
А в непрямий спосіб обрання президента – це навіть у французькій демократії, яка налічує 300 років і більше, а в українських умовах, де вона (демократія – ред.) намагається якось з потугами стати на ноги, зрозуміло, що вибори президента в парламенті абсолютно не прийнятні – це, швидше, заходи на вбивство демократії. Можна сказати, що попередня, четверта французька республіка мала високі повноваження парламенту, але не виходило врівноважити різні сфери інтересів, і де Голль, який був дуже харизматичною особистістю, він, можна сказати, переписав Конституцію під себе, але його підтримали, бо він мав довіру дуже високу від своїх громадян – це був 1957 рік і тоді сильна президентська влада відповідала політичній ситуації і політичному запиту. Сьогодні, можливо, вона себе дещо вичерпала, але обрання президента в парламенті у Франції не може обговорюватися, хіба що це можливо для таких країн, як, наприклад, Британія, де є монархія і тому фактична влада в руках прем’єр-міністра. Прем’єром стає лідер, призначений партією, яка набрала найбільше голосів на виборах. Тобто, так чи інакше враховуються результати всенародного голосування. Тому я думаю, що досвід, який Партія регіонів пропонує пережити Україні, напевне, все-таки зовсім не європейський, вони шукали зразки десь в іншому світі.
– А громадянська ініціатива має якийсь вплив на вибір способу обрання президента у Франції?
– Звичайно, тут також є можливість враховувати якісь вимоги через референдуми, існує така можливість, щоправда, референдуми, про які я знаю, організовувалися безпосередньо владою, але є механізми, які передбачають дійсний вплив знизу. Знову ж таки, умови життя і загальний психологічний комфорт, увага держави до громадян – тут відчуваються набагато більше, ніж в Україні, і люди менше обурені, менше шукають радикальні методи зведення рахунків зі владою. Тому теоретично вплив громадянського суспільства можливий, але політична ситуація не спонукає до пошуку критичних шляхів.
– У вівторок Президент Янукович підписав закон про референдум. Він дає можливість вносити зміни в Конституцію України. На Ваш погляд, пані Лазарєва, чого в цьому законі може бути більше для народу України – позитиву чи негативу, за нинішньої ситуації в державі?
Реальна підтримка Партії регіонів становить, можливо, 15-20 відсотків. Ніяк не можна стати Президентом на другий термін
– Я б сказала, що тільки негативу, тому що з огляду на результати останніх парламентських виборів, нинішня партія влади не популярна. Якщо прибрати всі зловживання, всі куплені заздалегідь голоси, адміністративний ресурс та інші особливості виборчої системи в Україні, то реальна підтримка Партії регіонів становить, можливо, 15-20 відсотків. Це означає, що в перспективі президентських виборів із 20 відсотками ніяк не можна стати Президентом на другий термін. Отже, очевидно, що шукають можливість залишитися при владі попри те, що популярність втрачена. Якщо навіть взяти 30 відсотків підтримки Партії регіонів у парламентських виборах, що їх визнала ЦВК, то 70 відсотків голосів проти – такого Президента в демократичній країні бути не може.
