На українські шахти претендуватиме не лише Ахметов

«Енергетична Свобода» – це спільний проект Радіо Свобода та Інституту енергетичних досліджень. Ставте свої запитання в коментарях, а також на нашій сторінці у мережі Facebook і отримайте відповіді експертів.

Київ – До 2014 року практично всі українські шахти мають перейти у приватні руки. Такими є плани нинішньої влади. При цьому збиткові шахти, а таких за оцінками експертів близько 80 відсотків, продаватимуть за гривню. Експерти ж не виключають повторення ситуації 90-х років, коли підприємства, придбані за копійки, доводили до банкрутства і різали на металобрухт.

До 2014 року в Україні мають бути приватизовані 67 шахт – 3 шахти у Волинській області, 34 – у Донецькій, 23 – у Луганській та 7 на Львівщині. Такий перелік затвердив Кабінет Міністрів.

За два роки вугільна галузь має бути повністю приватизована.

«Процес приватизації вугільних підприємств назрів уже давно. Тоді, коли закривалися шахти», – впевнений голова Луганської облдержадміністрації Володимир Пристюк.

На переконання заступника начальника головного управління розвитку базових галузей промисловості, енергетики та ефективності Донецької облдержадміністрації Павла Золотопупова, держава не може ефективно управляти вугільними підприємствами.

«Попри те, що держава виділяє великі кошти, їх не достатньо, щоб шахту розвинути до такого ступеня, щоб вона була прибуткова», – наголошує Золотопупов.

Старе обладнання, велика глибина, низька якість

Наразі в Україні працює 135 шахт та 140 копанок, які отримали ліцензії. Тридцять відсотків із них приватизовані або ж перебувають в оренді чи концесії. За оцінками фахівців, близько 80 відсотків державних шахт збиткові. Причини – застаріле обладнання, велика глибина, на якій залягає вугілля та низька його якість. Державні дотації у галузь щороку становлять від 10 до 13 мільярдів гривень.

Прибуткові шахти продаватимуться на звичних аукціонах, розповів Радіо Свобода голова Фонду держмайна Олександ Рябченко. Що ж до неконкурентних, то їх продаватимуть «за 1 гривню».

«Переможець визначатиметься за інвестиційними проектами, – каже Рябченко. – Хто запропонує більший і ефективніший обсяг інвестицій, той і стане власником. У нього будуть зобов’язання виконати свій план і це контролюватиметься. Але саме майно перейде до нього дуже дешево».

Приватизація у стилі 90-х?

Експерти ж не виключають повторення ситуації, яка відбувалася у 90-х роках, коли нові власники обіцяли вкладати кошти у розвиток приватизованих підприємств, але доводили їх до банкрутства та розпилювали на металобрухт. Але Олександр Рябченко переконує, що цього не станеться.

«90-і роки – це сертифікатна приватизація, коли технологія приватизації не дозволяла визначити особу, що відповідає за роботу підприємства, – зазначає Рябченко. – Внаслідок цієї приватизації в Україні з’явилося 19 мільйонів акціонерів, але люди не стали заможнішими. Через це зараз порівнювати з нею нинішню приватизацію, яка є виключно грошовою, не має сенсу».

Згідно з законом «Про особливості приватизації вугледобувних підприємств», держава не залишатиме у своїй власності акцій, а продаватиме весь пакет. Таку ініціативу не підтримують у Незалежній профспілці гірників.

«Можна проводити приватизацію, але потрібно контрольний пакет акцій залишати у держави, – каже Радіо Свобода заступник голови НПГУ Анатолій Акімочкін. – Це потрібно для того, щоб держава у будь-який період, якщо приватизатор не виконує угоду купівлі-продажу, могла повернути підприємство. А зараз вони хочуть все віддати і забути про це. По-друге, ми наполягали, щоб проходила приватизація цілісного майнового комплексу. А зараз можна взяти одну найкращу шахту, а погані шахти залишити. Така приватизація нас не влаштовує».

Нові обличчя приватизаторів

На переконання експертів, не варто очікувати, що у приватизації братимуть участь іноземні компанії. Головним претендентом більшість оглядачів називають енергетичний холдинг Ріната Ахметова «Дтек». Але, як зазначив Радіо Свобода голова Незалежної профспілки гірників Михайло Волинець, можуть з’явитися і нові обличчя.

«Один із нових претендентів – це син Януковича Олександр, який має стосунок до компанії ДРФЦ (Донбаського розрахунково-фінансового центру) у Донецькій області. Також опосередковано відношення має Єфремов, керівник фракції Партії регіонів, у Луганській області, – каже Волинець. – Прямий стосунок до вугільної галузі, особливо у Луганській області, має Аврамов Іван Іванович (співвласник «Донбасхолдингу»)».


Ще одним проблемним аспектом приватизації є соціальна складова. Більшість гірників, опитаних Радіо Свобода, сказали, що хотіли б працювати на державних підприємствах. Про соціальну складову приватизації шахт слухайте наступного понеділка.

«Енергетична Свобода» – це спільний проект Радіо Свобода та Інституту енергетичних досліджень. Ставте свої питання у режимі коментарів, а також на нашій сторінці у мережі Facebook і отримайте відповіді експертів. Також пропонуйте теми, які для Вас є цікавими.