Англіканці готуються здійснити наступний крок у розширенні прав і ролі жінок у церкві. Двадцять років тому жінки отримали право бути священнослужителями, а цього тижня заплановані голосування з приводу надання права жінкам бути єпископами.
Генеральний синод Англіканської церкви береться за голосування щодо цього питання вже вдруге. Перша спроба була відкладена у липні цього року.
Насправді великої суперечки в Англіканській церкві щодо висвячення жінок у сан єпископів уже фактично немає. Більшість церковних лідерів, священнослужителів та мирян підтримують це.
Джен МакФарлейн, яка вже 13 років виконує обов’язки архідиякона, пояснює причини затримки.
«Ми могли сказати, що оскільки переважна більшість церкви хоче бачити жінок-єпископів, то ми зробимо це схваленням одного простого пункту до церковного закону. Але ми цього не зробили. Ми погодилися шанувати погляди меншості і трохи зачекати, а також спробувати сформулювати новий закон так, щоб тримати нас разом. Але тепер ми просимо представників меншості також піти на компроміс – шанувати погляди більшості і проголосувати за нове законодавство 20-го листопада», – закликала архідиякон Норвіча Джен МакФарлейн.
Жінки-священнослужителі у церквах Англії офіційно з’явилися 1994 року. Зараз це нікого не дивує, а проти висвячення жінок у єпископи виступає лише жменька затятих традиціоналістів, які вважають, що, згідно з Біблією, лідерами церкви повинні бути лише чоловіки.
Проти – меншість
Цю традицію також хочуть зберегти ті, хто дбає про близькість з іншими гілками Англіканської церкви у світі, зокрема в Африці, де розділення ролей жінок і чоловіків досі залишається невід’ємною рисою життя.
Традицію підтримують також ті англіканці, які почувають себе близькими до католицької церкви, де дотримуються давніх законів і принципів.
Тим часом набагато суперечливішим питанням для більшості традиційних християнських церков, і для англіканців також, залишаються питання оцінки гомосексуальних взаємин і можливість одностатевих шлюбів. На цю тему суперечки настільки болісні, що починати їх наважуються нечасто.
Англіканська церква має особливо роль в країні, бо вона тісно пов’язана з державними інституціями. Церкву очолює глава держави – королева. Чільні представники церкви мають гарантовані місця у верхній палаті парламенту – Палаті лордів.
Значною мірою процеси в церкві Англії є відображенням змін у самій країні і поглядів суспільства.
Можливо, більш тривожною ознакою часу для тих, хто вболіває за церковні традиції, стало те, що в останні роки відвідуваність храмів різко знизилася.
Британці щораз менше дотримуються релігійних традицій, хоча досі четверо з десяти мешканців Англії вважають себе належними до Англіканської церкви, яка на Різдво збирає у своїх храмах принаймні три мільйони вірних.
Генеральний синод Англіканської церкви береться за голосування щодо цього питання вже вдруге. Перша спроба була відкладена у липні цього року.
Насправді великої суперечки в Англіканській церкві щодо висвячення жінок у сан єпископів уже фактично немає. Більшість церковних лідерів, священнослужителів та мирян підтримують це.
Джен МакФарлейн, яка вже 13 років виконує обов’язки архідиякона, пояснює причини затримки.
Ми погодилися шанувати погляди меншості і трохи зачекати, а також спробувати сформулювати новий закон так, щоб тримати нас разомДжен МакФарлейн
Жінки-священнослужителі у церквах Англії офіційно з’явилися 1994 року. Зараз це нікого не дивує, а проти висвячення жінок у єпископи виступає лише жменька затятих традиціоналістів, які вважають, що, згідно з Біблією, лідерами церкви повинні бути лише чоловіки.
Проти – меншість
Цю традицію також хочуть зберегти ті, хто дбає про близькість з іншими гілками Англіканської церкви у світі, зокрема в Африці, де розділення ролей жінок і чоловіків досі залишається невід’ємною рисою життя.
Традицію підтримують також ті англіканці, які почувають себе близькими до католицької церкви, де дотримуються давніх законів і принципів.
Тим часом набагато суперечливішим питанням для більшості традиційних християнських церков, і для англіканців також, залишаються питання оцінки гомосексуальних взаємин і можливість одностатевих шлюбів. На цю тему суперечки настільки болісні, що починати їх наважуються нечасто.
Англіканська церква має особливо роль в країні, бо вона тісно пов’язана з державними інституціями. Церкву очолює глава держави – королева. Чільні представники церкви мають гарантовані місця у верхній палаті парламенту – Палаті лордів.
Значною мірою процеси в церкві Англії є відображенням змін у самій країні і поглядів суспільства.
Можливо, більш тривожною ознакою часу для тих, хто вболіває за церковні традиції, стало те, що в останні роки відвідуваність храмів різко знизилася.
Британці щораз менше дотримуються релігійних традицій, хоча досі четверо з десяти мешканців Англії вважають себе належними до Англіканської церкви, яка на Різдво збирає у своїх храмах принаймні три мільйони вірних.
