Прага – «Чехія – земля обітована» – так називається книжка молодої чеської письменниці Петри Гулової, яка розповідає про долю українських заробітчан у Чеській Республіці. Книжка привернула увагу гостротою теми, незвичними, часто свідомо суперечливими поглядами на події й людей. У Чехії книжка викликала значний читацький інтерес як серед чехів, так і серед українців.
В основі книги доля української родини – Ольги та Олега, які з Вінниччини приїхали до Праги на заробітки. Ольга прибирає квартири й офіси, доглядає чужих дітей, тоді як її рідна донечка залишилася у бабусі, за тисячу кілометрів. Олег працює на будівництві. Тобто типовий сюжет: десятки тисяч молодих працездатних українців у Чехії, Італії, Португалії чи Іспанії можуть відразу впізнати себе в героях Петри Гулової.
Реалістично і докладно, навіть із певним викликом, так би мовити, як «голу правду» змальовує авторка багато деталей з життя заробітчан: є тут і родинна зрада, і просте людське співчуття, і щоденний бій за виживання.
Ось коротенька цитата: «Що з того, що нам у гуртожитку досі не ввімкнули опалення, що у поліції для чужинців – з того віконця до пекла чи то до раю, кожен службовець від вас хоче щось інше, чи швидше – щось «наліво»… Що «клієнти» (посередники) українських робітників дістають такий відсоток від чеських будівельних фірм, що вам про це навіть і не снилось, тоді як «укр-лопата» працює так, що з нього аж дим іде, а заробляє ледь на гуртожиток і рогалик».
Зробити крок назустріч
Петра Гулова не приховує, що першим і головним імпульсом написання книжки була її безпосередня зустріч з українкою.
«Першим імпульсом була пані прибиральниця, яка до нас приходить. Від самого початку вона мене захопила, це надзвичайно чарівна особа. Захоплює також спосіб, яким вона долає ці два світи: жити у нас і жити вдома, де має дітей. Багатство цієї долі і вміння так жити – мені це тяжко уявити», – каже письменниця.
Долі головних героїв розгортаються у контексті тісного українсько-чеського діалогу, точних, часом іронічних зауваг про характер чехів – господарів ситуації, якими їх сприймають не тільки українці, а й інші чужинці-заробітчани, наприклад, монголка Зула: «О, понарікати, так це чехи вміють, наговорять три кошики. Аж тут раптом у нас на прохідній черговий застукав у двері – не пам’ятаю, коли востаннє таке було і як закричить: «До вас прийшли!».
Чехи та українці: поруч, але не разом
І ще таке спостереження чеської письменниці: як герої книжки Ольга та Олег, Марина, Женя чи Михайло, так само десятки тисяч інших українців вже тривалий час зустрічаються з чехами, працюють для них і з поруч ними, вкладаючи свою вагому частку в успіх економіки Чехії. Але все ж і досі не можна сказати, що українці й чехи тут, у Чехії, разом – вони тільки поруч.
«Тут спрацьовує немовби така скляна стіна між чехами та українцями. Адже українців тут дуже багато, але чехи мало знають про життя цієї спільноти. Шкода, що це так. Це своєрідний чеський борг, який є в нас щодо українців», – вважає Петра Гулова.
Читача книжки «Чехи – земля обітована», не покидає думка, що свій роман, драму чи хоча б коротке оповідання про життя і працю на чужині носять у собі тисячі українців у Чехії. Книжки про це ще, сподіваюсь, попереду.
Водночас важливо, що цю проблему порушила чеська письменниця. Її увага свідчить, що вже настав час помітити цього «укра-лопату» чи українську нянечку з чужою, а не власною дитиною поруч. Успіх книжки Петри Гулової свідчить про крок у доброму напрямку.
За офіційними даними, у Чехії нині живе і працює близько 120 тисяч українців, а якщо враховувати нелегалів, то ця цифра сягає 200 тисяч.
В основі книги доля української родини – Ольги та Олега, які з Вінниччини приїхали до Праги на заробітки. Ольга прибирає квартири й офіси, доглядає чужих дітей, тоді як її рідна донечка залишилася у бабусі, за тисячу кілометрів. Олег працює на будівництві. Тобто типовий сюжет: десятки тисяч молодих працездатних українців у Чехії, Італії, Португалії чи Іспанії можуть відразу впізнати себе в героях Петри Гулової.
Реалістично і докладно, навіть із певним викликом, так би мовити, як «голу правду» змальовує авторка багато деталей з життя заробітчан: є тут і родинна зрада, і просте людське співчуття, і щоденний бій за виживання.
Ось коротенька цитата: «Що з того, що нам у гуртожитку досі не ввімкнули опалення, що у поліції для чужинців – з того віконця до пекла чи то до раю, кожен службовець від вас хоче щось інше, чи швидше – щось «наліво»… Що «клієнти» (посередники) українських робітників дістають такий відсоток від чеських будівельних фірм, що вам про це навіть і не снилось, тоді як «укр-лопата» працює так, що з нього аж дим іде, а заробляє ледь на гуртожиток і рогалик».
Зробити крок назустріч
Петра Гулова не приховує, що першим і головним імпульсом написання книжки була її безпосередня зустріч з українкою.
«Першим імпульсом була пані прибиральниця, яка до нас приходить. Від самого початку вона мене захопила, це надзвичайно чарівна особа. Захоплює також спосіб, яким вона долає ці два світи: жити у нас і жити вдома, де має дітей. Багатство цієї долі і вміння так жити – мені це тяжко уявити», – каже письменниця.
Долі головних героїв розгортаються у контексті тісного українсько-чеського діалогу, точних, часом іронічних зауваг про характер чехів – господарів ситуації, якими їх сприймають не тільки українці, а й інші чужинці-заробітчани, наприклад, монголка Зула: «О, понарікати, так це чехи вміють, наговорять три кошики. Аж тут раптом у нас на прохідній черговий застукав у двері – не пам’ятаю, коли востаннє таке було і як закричить: «До вас прийшли!».
Чехи та українці: поруч, але не разом
І ще таке спостереження чеської письменниці: як герої книжки Ольга та Олег, Марина, Женя чи Михайло, так само десятки тисяч інших українців вже тривалий час зустрічаються з чехами, працюють для них і з поруч ними, вкладаючи свою вагому частку в успіх економіки Чехії. Але все ж і досі не можна сказати, що українці й чехи тут, у Чехії, разом – вони тільки поруч.
«Тут спрацьовує немовби така скляна стіна між чехами та українцями. Адже українців тут дуже багато, але чехи мало знають про життя цієї спільноти. Шкода, що це так. Це своєрідний чеський борг, який є в нас щодо українців», – вважає Петра Гулова.
Читача книжки «Чехи – земля обітована», не покидає думка, що свій роман, драму чи хоча б коротке оповідання про життя і працю на чужині носять у собі тисячі українців у Чехії. Книжки про це ще, сподіваюсь, попереду.
Водночас важливо, що цю проблему порушила чеська письменниця. Її увага свідчить, що вже настав час помітити цього «укра-лопату» чи українську нянечку з чужою, а не власною дитиною поруч. Успіх книжки Петри Гулової свідчить про крок у доброму напрямку.
За офіційними даними, у Чехії нині живе і працює близько 120 тисяч українців, а якщо враховувати нелегалів, то ця цифра сягає 200 тисяч.
