Київ – Відьми, чорти і гарбузячі голови – до святкування західного свята Геловін долучається щораз більше української молоді. Письменники Дмитро та Віталій Капранови пропонують звертатися до багатої на демонів слов’янської міфології, а церква застерігає: такі святкування набувають ознак окультних ритуалів. Що робитиме в ніч з 31 жовтня на перше листопада українська нечисть?
Приводом весело провести час називає Геловін київська студентка Оксана. Вона долучається до святкувань кілька останніх років і вважає запозичення свят із Заходу ознакою сучасного глобалізованого суспільства, від якого нікуди не подінешся.
«Різні костюми придумуємо, кожен – у своєму образі, розважаємось, лякаємо одне одного. Вирізаємо із гарбузів фігурки різні страшні, як у фільмах жахів, – розповідає дівчина, – Але із тих, хто зі мною святкує, не всі знають, звідки воно пішло».
Геловін – кельтське свято, яке відзначають напередодні католицького Дня всіх святих. Його символом є так званий «Джеків ліхтар» – гарбуз, на якому вирізають зловісну пику і вставляють всередину палаючу свічку. Вважається, фігурка відганятиме від оселі злих духів.
Навіщо українцям західна нечисть, якщо є вітчизняна, дивуються письменники брати Капранови. Вони збираються зайнятися пошуком відьом в одному із київських клубів. Кожній виявленій чаклунці письменники обіцяють подарувати свій новий роман.
Українська відьма – це не якась там качконоса карга, українська відьма красива, зауважує Віталій Капранов.
«Українська містика може європейській містиці дати сто очок фори, тому що у нас вона збереглася у достатньо представницькому вигляді, адже майже в кожному селі тобі покажуть, де живе відьма чи знахарка, і кожен знає, як оберігатися від різних вроків, приворотів-відворотів», – вважає письменник.
«Геловін спонукає людину ототожнювати себе з силами зла»
Геловін – ніяке не свято, оскільки саме це слово означає подію, яка веде людину до святості, а Геловін, хоч і в жартівливій формі, спонукає людину ототожнювати себе із силами зла, вважає речник Української православної церкви Київського патріархату єпископ Євстратій (Зоря).
«Інший бік цього свята так званого – комерційний аспект. Його, особливо у нас в Україні, пропагують здебільшого розважальні заклади: нічні клуби, ресторани. Тільки для того, щоб отримати додаткову виручку, – зауважує він.– Тому і комерційний аспект, і окультний переконливо свідчать про те, що нічого доброго, гарного чи необхідного в таких розвагах немає».
Хоча свого часу відзначати Геловін почали у католицьких та протестантських країнах, зараз, наприклад, у Польщі деякі єпископи застерігають своїх парафіян від святкування, оскільки вбачають у ньому ознаки окультних ритуалів.
Приводом весело провести час називає Геловін київська студентка Оксана. Вона долучається до святкувань кілька останніх років і вважає запозичення свят із Заходу ознакою сучасного глобалізованого суспільства, від якого нікуди не подінешся.
«Різні костюми придумуємо, кожен – у своєму образі, розважаємось, лякаємо одне одного. Вирізаємо із гарбузів фігурки різні страшні, як у фільмах жахів, – розповідає дівчина, – Але із тих, хто зі мною святкує, не всі знають, звідки воно пішло».
Геловін – кельтське свято, яке відзначають напередодні католицького Дня всіх святих. Його символом є так званий «Джеків ліхтар» – гарбуз, на якому вирізають зловісну пику і вставляють всередину палаючу свічку. Вважається, фігурка відганятиме від оселі злих духів.
Навіщо українцям західна нечисть, якщо є вітчизняна, дивуються письменники брати Капранови. Вони збираються зайнятися пошуком відьом в одному із київських клубів. Кожній виявленій чаклунці письменники обіцяють подарувати свій новий роман.
Українська відьма – це не якась там качконоса карга, українська відьма красива, зауважує Віталій Капранов.
«Українська містика може європейській містиці дати сто очок фори, тому що у нас вона збереглася у достатньо представницькому вигляді, адже майже в кожному селі тобі покажуть, де живе відьма чи знахарка, і кожен знає, як оберігатися від різних вроків, приворотів-відворотів», – вважає письменник.
«Геловін спонукає людину ототожнювати себе з силами зла»
Геловін – ніяке не свято, оскільки саме це слово означає подію, яка веде людину до святості, а Геловін, хоч і в жартівливій формі, спонукає людину ототожнювати себе із силами зла, вважає речник Української православної церкви Київського патріархату єпископ Євстратій (Зоря).
«Інший бік цього свята так званого – комерційний аспект. Його, особливо у нас в Україні, пропагують здебільшого розважальні заклади: нічні клуби, ресторани. Тільки для того, щоб отримати додаткову виручку, – зауважує він.– Тому і комерційний аспект, і окультний переконливо свідчать про те, що нічого доброго, гарного чи необхідного в таких розвагах немає».
Хоча свого часу відзначати Геловін почали у католицьких та протестантських країнах, зараз, наприклад, у Польщі деякі єпископи застерігають своїх парафіян від святкування, оскільки вбачають у ньому ознаки окультних ритуалів.
