Белград – Була дощова ніч 27 березня 1999 року. Над Сербією летіли десятки натовських літаків й вражали заздалегідь визначені об’єкти. Сербські протиповітряні сили час від часу стріляли в темряву.
Над селищем Будяновці, що за 20 кілометрів від Белграда, щось спалахнуло, відтак пролунав сильний вибух. Сербські та американські радисти зареєстрували голос пілота: «Допомагайте, Вега 31. Допомагайте, Вега 31!»
Американці швидше від сербів встановили, де катапультувався пілот і направили вертольоти для допомоги. Підрозділи сербської спецполіції лише вранці знайшли рештки літака. Пілот в той час вже був на своїй базі в сусідній країні. Виявилося, що підбитий літак був Ф 117А, так званий «невидимий». Як сербським військовим вдалося збити літак, якого не видно на екранах радарів, це окрема, військова, тема. А воєнна драма має й інший, людський вимір.
Сербський режисер Желько Миркович вирішив знайти пілота та того, хто підбив його літак понад 10 років тому. Полковник Золтан Дані тим часом покинув збройні сили й став пекарем. Військову службу покинув й американський пілот Дейл Зелк, який нині живе в містечку Франчестаун у штаті Нью-Гемпшир. Вони обмінялися кількома листами, згодом домовилися про зустріч. Торік колишній військовий пілот Зелк прибув до Сербії. Його колишній ворог зустрів американця у своїй пекарні, в білому фартусі. Вони стали друзями. Згодом сім’я Дані поїхала до Сполучених Штатів й побувала в домі Зелків. Лорін Зелк та Ірен Дані, жінки колишніх офіцерів, довго-довго згадували дні й ночі, коли кожна уважно стежила за новинами з війни.
Жінки допомогли воякам повернутися до цивільного життя
Курйоз історії ще й в тому, що Золтан за національністю угорець, а дід та бабуся Дейла прибули до Америки зі Словенії.
Це, якщо коротко, сюжет фільму та телесеріалу під назвою «Друга зустріч». Американська прем’єра відбулася 13 жовтня в Нью-Йорку, в Сербії його вперше побачать цього тижня.
Режисер Миркович каже, що героями фільму є саме пані Лорін та Ірен. «Жінки є опорою їхнього життя, оскільки вони були з ними у війні, а після війни допомогли їм повернутися до нормального цивільного життя», – зауважив Миркович.
Відставний полковний Золтан Дані пояснив: «Основною метою цього проекту було послати світові доручення миру. Коли таке доручення посилають двоє солдатів, які свого часу були на протилежних сторонах, воно стає вагомішим».
Хоча сербська публіка ще не бачила фільму, в інтернеті вже тривають завзяті дебати. Одні стверджують, що сербський офіцер немає права спілкуватися з американським і не можна було допустити, щоб американець, котрий бомбардував Сербію, вільно їздив по цій країні. Інші ж радять дивитися не в минуле, а в майбутнє. На їхню думку, солдати можуть бути ворогами лише під час війни. Коли ж зброя замовкає, вони залишаються людьми.
Над селищем Будяновці, що за 20 кілометрів від Белграда, щось спалахнуло, відтак пролунав сильний вибух. Сербські та американські радисти зареєстрували голос пілота: «Допомагайте, Вега 31. Допомагайте, Вега 31!»
Американці швидше від сербів встановили, де катапультувався пілот і направили вертольоти для допомоги. Підрозділи сербської спецполіції лише вранці знайшли рештки літака. Пілот в той час вже був на своїй базі в сусідній країні. Виявилося, що підбитий літак був Ф 117А, так званий «невидимий». Як сербським військовим вдалося збити літак, якого не видно на екранах радарів, це окрема, військова, тема. А воєнна драма має й інший, людський вимір.
Сербський режисер Желько Миркович вирішив знайти пілота та того, хто підбив його літак понад 10 років тому. Полковник Золтан Дані тим часом покинув збройні сили й став пекарем. Військову службу покинув й американський пілот Дейл Зелк, який нині живе в містечку Франчестаун у штаті Нью-Гемпшир. Вони обмінялися кількома листами, згодом домовилися про зустріч. Торік колишній військовий пілот Зелк прибув до Сербії. Його колишній ворог зустрів американця у своїй пекарні, в білому фартусі. Вони стали друзями. Згодом сім’я Дані поїхала до Сполучених Штатів й побувала в домі Зелків. Лорін Зелк та Ірен Дані, жінки колишніх офіцерів, довго-довго згадували дні й ночі, коли кожна уважно стежила за новинами з війни.
Жінки допомогли воякам повернутися до цивільного життя
Курйоз історії ще й в тому, що Золтан за національністю угорець, а дід та бабуся Дейла прибули до Америки зі Словенії.
Це, якщо коротко, сюжет фільму та телесеріалу під назвою «Друга зустріч». Американська прем’єра відбулася 13 жовтня в Нью-Йорку, в Сербії його вперше побачать цього тижня.
Режисер Миркович каже, що героями фільму є саме пані Лорін та Ірен. «Жінки є опорою їхнього життя, оскільки вони були з ними у війні, а після війни допомогли їм повернутися до нормального цивільного життя», – зауважив Миркович.
Відставний полковний Золтан Дані пояснив: «Основною метою цього проекту було послати світові доручення миру. Коли таке доручення посилають двоє солдатів, які свого часу були на протилежних сторонах, воно стає вагомішим».
Хоча сербська публіка ще не бачила фільму, в інтернеті вже тривають завзяті дебати. Одні стверджують, що сербський офіцер немає права спілкуватися з американським і не можна було допустити, щоб американець, котрий бомбардував Сербію, вільно їздив по цій країні. Інші ж радять дивитися не в минуле, а в майбутнє. На їхню думку, солдати можуть бути ворогами лише під час війни. Коли ж зброя замовкає, вони залишаються людьми.
