Белград – У дев’яності роки, за влади Слободана Мілошевича, Сербію багато хто називав поліцейською державою. Адже поліція була основною опорою режиму. Після усунення цього режиму правоохоронців позбавили майже необмежених прав, якими вони користувалася.
У минулу суботу трьох поліцейських заарештували тому, що вони побили людину в селі неподалік Белграда. Десять років тому така новина була б неймовірною. При цьому, побита особа не була міністром чи міністерським сином. Йшлося про сільського юнака, котрий напідпитку ненавмисно кинув пляшку до машини свого сусіда. Сусід спершу подзвонив до поліції, відтак вийшов до хлопців, котрі стояли на вулиці. Той, що кинув пляшку, попросив пробачення й пообіцяв, що відшкодує заподіяну шкоду. Та в цей момент вже прибув поліцейський патруль і взявся до справи.
Двадцятилітній Боян Ілич розповів: «Я впав, копали спершу ногами на бетоні, потім один потягнув мене, зняв ремінь й поклав пістолет на машину. Я сперечався з ними, вони зі мною. Один з них бив мене біля ялинки, вдягнув мені наручники, другий став чоботом на голову».
Кілька десятків тисяч сербських поліцейських брали участь у війнах в Хорватії та Боснії і Герцеговині. Вони звикли застосовувати силу, а не сперечатися й дебатувати. Чимало з них розпродавали воєнну здобич й розбагатіли. Інші здобували майно службою на кордоні або контрабандою. Також правоохоронці мали право без пояснення вилучити будь-який товар від продавців на базарі або від закордонних громадян, які їздили через Сербію. Отож поліція упродовж десяти років була свого роду державою в державі. На щастя, ті часи минули.
Поліцію підпорядкували цивільній владі й змусили поважати закони
Нікола Лакетич, заступник начальника поліцейської управи в Белграді, у зв’язку із згаданим випадком зазначив: «Ми зібрали інформацію від громадян та провели перевірку на місці. Після наради з прокурором були позбавлені волі поліцейські працівники: поліцейський першого класу Александар Беляц, молодший поліцейський Періца Лалич та поліцейський-практикант Джордже Мілеуснич – за підозрою, що скоїли насильство і тортури».
Отож троє поліцейських перебуватимуть за ґратами, поки триває слідство. В разі, якщо буде доведено, що вони порушили закон, їх засудять й звільнять з роботи.
Що призвело до таких змін? Насамперед засоби масової інформації та діяльність неурядових організацій. Вони безперестанку виступали проти свавілля правоохоронців й вимагали від політичних партій запровадити цивільний контроль над армією й поліцією, котрі були основними важелями влади колишнього недемократичного режиму.
Вирішальним чинником був настрій більшості громадян: люди більше не хотіли терпіти знущання тих, в кого є будь-яка форма та зброя. Завдяки тому такі випадки, як згаданий, стали винятком.
Правоохоронці не так давно вважали себе недоторканними. Наразі більшість з них старається захищати закон. Таких поважає й надає їм підтримку переважна частина суспільства.
У минулу суботу трьох поліцейських заарештували тому, що вони побили людину в селі неподалік Белграда. Десять років тому така новина була б неймовірною. При цьому, побита особа не була міністром чи міністерським сином. Йшлося про сільського юнака, котрий напідпитку ненавмисно кинув пляшку до машини свого сусіда. Сусід спершу подзвонив до поліції, відтак вийшов до хлопців, котрі стояли на вулиці. Той, що кинув пляшку, попросив пробачення й пообіцяв, що відшкодує заподіяну шкоду. Та в цей момент вже прибув поліцейський патруль і взявся до справи.
Двадцятилітній Боян Ілич розповів: «Я впав, копали спершу ногами на бетоні, потім один потягнув мене, зняв ремінь й поклав пістолет на машину. Я сперечався з ними, вони зі мною. Один з них бив мене біля ялинки, вдягнув мені наручники, другий став чоботом на голову».
Кілька десятків тисяч сербських поліцейських брали участь у війнах в Хорватії та Боснії і Герцеговині. Вони звикли застосовувати силу, а не сперечатися й дебатувати. Чимало з них розпродавали воєнну здобич й розбагатіли. Інші здобували майно службою на кордоні або контрабандою. Також правоохоронці мали право без пояснення вилучити будь-який товар від продавців на базарі або від закордонних громадян, які їздили через Сербію. Отож поліція упродовж десяти років була свого роду державою в державі. На щастя, ті часи минули.
Поліцію підпорядкували цивільній владі й змусили поважати закони
Нікола Лакетич, заступник начальника поліцейської управи в Белграді, у зв’язку із згаданим випадком зазначив: «Ми зібрали інформацію від громадян та провели перевірку на місці. Після наради з прокурором були позбавлені волі поліцейські працівники: поліцейський першого класу Александар Беляц, молодший поліцейський Періца Лалич та поліцейський-практикант Джордже Мілеуснич – за підозрою, що скоїли насильство і тортури».
Отож троє поліцейських перебуватимуть за ґратами, поки триває слідство. В разі, якщо буде доведено, що вони порушили закон, їх засудять й звільнять з роботи.
Що призвело до таких змін? Насамперед засоби масової інформації та діяльність неурядових організацій. Вони безперестанку виступали проти свавілля правоохоронців й вимагали від політичних партій запровадити цивільний контроль над армією й поліцією, котрі були основними важелями влади колишнього недемократичного режиму.
Вирішальним чинником був настрій більшості громадян: люди більше не хотіли терпіти знущання тих, в кого є будь-яка форма та зброя. Завдяки тому такі випадки, як згаданий, стали винятком.
Правоохоронці не так давно вважали себе недоторканними. Наразі більшість з них старається захищати закон. Таких поважає й надає їм підтримку переважна частина суспільства.
